Кодекс законів про працю

Трудове право є стабільною, давно сформованою галуззю права зі своєю величезною нормативною базою, яка й визначає основне джерело трудового права – нормативно-правові акти. До них належать Конституція України, Закони України «Про зайнятість населення», «Про колективні договори і угоди», «Про охорону праці», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», Кодекс законів про працю, «Про відпустки», «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати» , «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про охорону дитинства» та інші, постанови Верховної Ради України, укази й розпорядження Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, інструкції, правила, положення, накази міністерств, державних комітетів, відомств, міжгалузеві, міжнародні й тарифні угоди.

Особливим джерелом трудового права є міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Так, Україною ратифіковано близько 50 конвенцій спеціалізованого органу ООН з питань праці – Міжнародної організації праці. Крім того, існують міжнародні акти загального значення, які певною мірою також регулюють трудові відносини, це, зокрема, Загальна декларація прав людини, Пакт про економічні, соціальні та культурні права.

Перелік джерел трудового права цими актами не закінчується. У трудових колективах здійснюється нормотворча робота прийняття локальних норм, до яких належать Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про преміювання, колективні договори, накази тощо.

Найвищою формою систематизації законодавства вважається кодифікація. Норми трудового права мають таку форму систематизації, як Кодекс законів про працю. Він є найзмістовнішим нормативно-правовим актом, що регулює трудові відносини працівників.

Трудові та інші суспільні відносини регулюються Конституцією України та понад 250 нормативно-правовими актами. Основним джерелом трудового права с Кодекс законів про працю (КЗпП). Він містить преамбулу, 18 глав, 265 статей.

Структура Кодексу законів про працю:

Глава І. Загальні положення.

Глава II. Колективний договір.

Глава III. Трудовий договір.

Глава ІІІ-А. Забезпечення зайнятості звільнених працівників.

Глава IV. Робочий час.

Глава V. Час відпочинку.

Глава VІ. Нормування праці.

Глава VІІ. Заробітна плата.

Глава VІІІ. Гарантії і компенсації.

Глава IX. Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Глава X Трудова дисципліна.

Глава XI. Охорона праці.

Глава XII. Праця жінок.

Глава XIII. Праця молоді.

Глава XІV Пільги для працівників, як і поєднують роботу з навчанням.

Глава XV. Індивідуальні трудові спори.

Глава XVI. Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями.

Глава XVI-A. Трудовий колектив.

Глава XVII. Державне соціальне страхування.

Глава XVIII. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Трудове праве – провідна галузь українського права, яка є системою норм, що регулюють індивідуальні і колективні трудові правовідносини, встановлюють права й обов’язки з галузі праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, а також встановлюють відповідальність разі їх порушення.