Методи урахування ризиків і невизначеності при оцінці інвестиційних проектів

Розглянемо декілька підходів до вирішення проблеми аналізу інвестиційних проектів в умовах ризику і невизначеності.

4.2.1.Метод корегування норми дисконту полягає в корегуванні деякої базової безризикової норми прибутковості на так звану «премію за ризик», що відображає інтегральну оцінку всіх типів ризиків, які асоціюються з даних проектом. Під нормою дисконту, що враховує ризик, прийнято розуміти максимальну з таких норм дисконту, при використанні яких хоч би один альтернативний або доступний інвесторові напрям вкладень, який має той самий ризик, що і даний проект, забезпечить йому отримання ненегативного інтегрального дисконтованого ефекту.

Ризикова премія трактується як той додатковий прибуток, який потрібний інвестору, щоб покрити збитки, виникнення яких прогнозується при настанні ризикових подій.

Ставка дисконтування з поправкою на ризик – найбільш часто вживаний підхід. Суть його полягає в тому, що до безризикової ставки дисконтування або деякого базового значення потрібно додавати поправку на ризик, при розрахунку критеріїв оцінки інвестиційних проектів використовувати скореговане значення дисконтної ставки.

Формула ставки дисконтування:

, (5.1)

де z – безризикова ставка;

n – кількість факторів ризику, що враховуються під час оцінки проекту;

r_j – премія за очікуваний ризик за кожним фактором.

Величина премії за ризик може визначатися з використанням будь-якого прийнятного для цих цілей методу оцінки ризику, проте найчастіше в цих цілях використовуються статистичні або експертні оцінки. Дана премія визначається для кожного учасника проекту з урахуванням його функцій, зобов'язань перед партнерами і зобов'язань інших учасників перед ним. Учасник проекту може не враховувати премію за ризик у своїй ставці дисконту, якщо отримання його частини доходу від проекту застраховане або є гарантії оплати виконаних ним робіт.

у рамках цього методу робиться припущення, що ставка дисконту може служити узагальнювальним показником для урахування всіх типів і видів ризиків, які можуть виникнути під час реалізації проекту.

Існує точка зору, згідно з якою метод корегування норми дисконту може використовуватися тільки для урахування впливу внутрішніх факторів ризику проекту, тоді як для впливу зовнішніх доцільніше проводити корегування величини витрат на виробництво продукції і виручки від її реалізації або ж складати певний набір очікуваних сценаріїв реалізації проекту.

Переваги даного методу:

- простота розрахунків, доступність для широкого кола користувачів;

- можливість оцінити не номінальну, а реальну величину грошового потоку.

Недоліки даного методу:

- не дає інформації про ймовірнісні розподіли майбутніх грошових потоків;

- обмежує можливості для моделювання інноваційних проектів, оскільки передбачає аналіз залежності підсумкових критеріїв ефективності проекту тільки від одного фактора ( норми дисконту);

- урахування одночасно всіх можливих ризиків у нормі дисконту призводить до отримання найбільш песимістичного варіанта проекту, за рахунок чого штучно звужуються рамки ухвалення рішень;

- відсутність науково обґрунтованих методичних підходів до розрахунку кількісної величини премії за ризик (у більшості випадків вона визначається експертним шляхом для кожного конкретного проекту, що висуває додаткові вимоги до рівня кваліфікації експертів).

Існує як мінімум два підходи до визначення безризикової ставки:

1. Величина безризикової ставки береться з ринку, тобто такою, що дорівнює статистично спостережуваному показнику. У ринкових економіках, як правило, це ставка прибутковості за довгостроковими державними облігаціями. Безризиковість пояснюється тим, що фінансування державного боргу здійснюється в пріоритетному порядку з державного бюджету. Орієнтуватися на ці цінні папери потрібно в умовах, коли економіка стабільна, а ринок капіталу достатньо конкурентний.

2. Аналітична оцінка безризикової ставки.

Приклади поправок на ризик:

- Заміщуючі інвестиції – 0-0,5.

- Нові інвестиції (наприклад, інвестиції в нові потужності з виробництва продуктів, не пов'язаних з основною діяльністю компанії) – 0,10-0,15.

- Інвестиції в НДР – 0,2.

- Інвестиції в НДР, цілі і майбутні результати яких не визначені – 0,3.

Необхідно додатково підкреслити, що премії за ризиковими чинниками додаються не до звичайної ставки дисконтування, яку трактують як «ціну вибору», а саме до безризикової ставки. Цей метод обліку ризику має чітку логіку: проекти з великим ризиком повинні оцінюватися за більшою ставкою. Велика ставка висуває підвищені вимоги до оцінюваного проекту. Вища норма дисконту враховує меншу вартість (цінність) невизначених майбутніх доходів у порівнянні з детермінованими. Використання ставки дисконтування з поправкою на ризик узяте з моделі оцінки капітальних активів (САРМ):

, (5.2),

де r - ставка дисконтування, яка відображає рівень очікуваної прибутковості на вкладений капітал;

R_f - безризикова ставка прибутковості (як правило, прийнято використовувати прибутковість за довгостроковими державними облігаціями);

b - коефіцієнт, який є мірою ринкового або недиверсифікованого ризику, відображає амплітуду коливань прибутковості активу щодо ринку в цілому і визначає систематичний ризик компанії щодо середньоринкового ризику;

R_m - середньоринкова ставка прибутковості, розрахована, виходячи з довгострокової загальної прибутковості ринку;

(R_m - R_f) - премія за ризик вкладення в даний актив. Її сенс полягає в урахуванні додаткового ризику при оптимальному розміщенні коштів в ринкові активи (акції, облігації, депозити та ін.) в порівнянні з так званими безризиковими вкладеннями. Величина ринкової премії відображає середній ризик диверсифікованого ринкового портфеля.