Визначається він як відношення середньої величини прибутку, отриманого за бухгалтерською звітністю, до середньої величини інвестицій.

Розрахунок може здійснюватися на основі прибутку без урахування виплати процентних та податкових платежів або доходу після податкових, але до процентних платежів.

Величина інвестицій, стосовно до якої знаходять рентабельність, визначається як середня між вартістю активів на початок і кінець розрахункового періоду:

, (4.11)

де D – прибуток до оподаткування;

F – ставка податку на прибуток;

С_а.п – вартість активів на початок розрахункового періоду;

С_а.к – вартість активів на кінець розрахункового періоду.

Однак норма прибутку залежить не лише від розміру авансованого капіталу, але і від його структури. Вона буде вище у разі, якщо більша питома вага змінного капіталу. Крім того, на норму прибутку суттєво впливає швидкість обороту капіталу: чим більше оборотність, тим вища норма, і навпаки.

Розрахована цим методом величина простої норми прибутку (бухгалтерської рентабельності інвестицій) залежить від того, який прибуток враховується у розрахунках.

Необхідно відзначити, що в основу даного методу покладені інструкції і положення про бухгалтерський облік, калькуляцію, поточні витрати й аналіз господарської діяльності підприємства, які в різних країнах мають свої особливості.

Зокрема в Україні складність може представляти невідповідність між розрахунком прибутку у податковому обліку та за бухгалтерською звітністю (у фінансовому обліку).

Проект вважається прийнятним, якщо розрахований для нього рівень цього показника перевищує величину, взяту інвестором за базу порівняння (стандарт, норматив).

Переваги методу бухгалтерської рентабельності інвестицій:

1. Простота і очевидність розрахунків.

2. Зручність користування в системі матеріального заохочення.

3. Безпосередній зв'язок з показниками прийнятого обліку та аналізу.

Недоліки методу бухгалтерської рентабельності інвестицій:

1. Вибір розрахункового року. Оскільки використовуються щорічні дані, важко, а іноді неможливо вибрати рік, найбільш характерний для проекту. Всі вони можуть розрізнятися за рівнем виробництва, прибутку, процентними ставками і іншими показниками. Крім того, деякі періоди роки можуть бути пільговими з оподаткування. Очевидно, що чистий прибуток у ті роки, коли застосовуватимуться податкові пільги, буде значно відрізнятися від прибутку тих років, коли податки сплачуються на загальних підставах.

2. Статичність показника. Цей недолік можна спробувати усунути шляхом розрахунку прибутковості (рентабельності) проекту по кожному року. Проте і після цього основний недолік залишається, оскільки не враховується розподіл у часі чистого притоку і відтоку капіталу протягом терміну експлуатації об'єкта інвестицій. Виникає ситуація, коли прибуток, отриманий в початковий період, більший, ніж у наступні. У цьому разі важко зробити вибір між двома альтернативними варіантами, якщо вони мають різну бухгалтерську рентабельність протягом ряду років.

Проте розглянуті нами методи оцінки ефективності інвестицій мають на меті визначення так званої абсолютної прийнятності інвестицій, тобто відповідають на питання про ефективність окремого проекту без зв'язку з іншими інвестиційними можливостями підприємства, а отже, не дають можливості визначити, наскільки один проект вигідніший, ніж інший. Хоча на практиці підприємство постійно стикається з проблемою вибору і, відповідно, оптимізації запропонованих йому реальних інвестиційних проектів.