Лекція 6. Поняття виробничої програми та характеристика системи вимірників обсягів реалізації продукції.

4.1 Поняття виробничої програми та необхідність розробки виробничого плану у ринкових умовах.

4.2 Характеристика системи вимірників обсягів виробництва і реалізації продукції.

Лекція 7. Планування обсягів виробництва та реалізації продукції в ринкових умовах.

4.3 Планування обсягу виробленої та реалізованої продукції.

4.4 Аналіз виконання виробничої програми.

4.5 Планування продажу продукції.

4.1 Поняття виробничої програми та необхідність розробки виробничого плану у ринкових умовах

В ринкових умовах господарювання розробка плану виробництва і продажу продукції є центральним завданням комплексного планування техніко-економічного розвитку підприємства. План виробництва визначає генеральний напрям діяльності всіх структурних підрозділів підприємства, виступає основою поточного внутрішньовиробничого планування.

Ринок вимагає: випуску адресної продукції та виконання різноманітних робіт і послуг; оновлення продукції з ініціативи покупців і, відповідно, частих закупок ресурсів; планування наступальних дій на конкурентів; здійснення продуманих бюджетних витрат і т. д. Гнучка виробнича політика підприємства може входити в конфлікт з цілями окремих підрозділів і служб, які налаштовані на масове виробництво, обмежену кількість видів продукції, стабільні плани, стійкий фінансовий стан, пасивне відношення до конкурентів.

У процесі планування виробництва і продажу продукції повинен досягатися компроміс між можливостями випуску і збуту продукції, здатністю нової продукції повноцінно замінювати стару, витратами і прибутком, потенціалом розвитку і капіталовкладеннями, вигодою від освоєння нової продукції і ризиком. Тому в процесі розробки планів виробництва продукції необхідно визначити множинні цілі і стимулювати погодження дій між окремими підрозділами.

Річні плани виробництва кожного підприємства передбачають взаємопов'язану систему планових показників, які характеризують:

Ø основну мету виробничої діяльності підприємства та його структур­них підрозділів;

Ø обсяги і терміни виробництва продукції (робіт, послуг);

Ø виробничі потужності підприємства, цехів і дільниць та збалансу­вання з ними річних обсягів виробництва;

Ø розподіл запланованих робіт за основними цехами-виконавцями замовлень;

Ø вибір засобів і методів досягнення запланованих показників, рівень завантаження технологічного устаткування;

Ø обґрунтування методів і форм організації виробництва запланованої продукції, контроль за виконанням плану виробництва і реалізації продукції.

Для підприємства обсяг продукції, яку в даний час можна реалізувати і, відповідно, доцільно виробити в плановому періоді, визначає попит.

Пропозиція — це кількість продукції, яку виробник може ви робити і запропонувати до продажу протягом певного період часу на базі наявного економічного потенціалу.

При плануванні виробництва продукції важливо забезпечити рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Сукупним попитом називається сумарна величина попиту н всю продукцію підприємства, яка складається з попиту промислових підприємств і організацій, населення, державних установ.

Сукупний попит, як правило, залежить від характеру товару, пори року, рівня платоспроможності, темпів економічного зростання. Він коливається, що, відповідно, відображається в планах випуску.

Сукупною пропозицією називається сумарна величина пропозиції всіх видів продукції (робіт, послуг), яку може запропонувати підприємство для реалізації (надання) протягом певного період часу за умови ефективного використання наявного економічного потенціалу.

Сукупна пропозиція залежить від технічного рівня виробництва рівня інвестування, ефективності управління тощо. Сукупна пропозиція є більш стабільним параметром діяльності підприємницька структур, аніж сукупний попит. Якщо сукупний попит у значній мірі залежить від чинників зовнішнього середовища, уміння їх прогнозувати та враховувати, то сукупна пропозиція, в основному, залежить від мобілізації внутрішніх факторів, оперативності реагування підприємницьких структур на зміни в зовнішньому середовищі, її коливання є порівняно незначними. Величина сукупної пропозиції може оцінюватися за допомогою показника середньорічної виробничої потужності підприємства, виміряного у вартісній формі.

На конкретні періоди часу з врахуванням коливань попиту розробляються агреговані плани випуску, які, крім обсягу продажу, враховують: можливості зберігання готової продукції; потребу в позаурочній праці або простої робітників; передачу частини роботи підрядникам; найм або звільнення працівників.

З врахуванням сукупної пропозиції та сукупного попиту формуються агреговані плани сукупних обсягів виробництва продукції (робіт, послуг) відповідної номенклатури та асортименту.

Мета агрегованого планування виробництва полягає в забезпеченні задоволення сукупного попиту на продукцію при мінімізації включення тих чи інших замовлень у виробничу програму підприємства.

Для прийняття кінцевого рішення необхідно враховувати показники витрат та обмеження основних ресурсів виробництва, швидкість реалізації продукції, своєчасність поступлення коштів і т. д.

У процесі розробки виробничої програми формуються номенклатурний та асортиментний плани підприємства.

Номенклатура — це класифікований перелік матеріальних цінностей, які створюються на підприємстві і за своїм економічним призначенням відносяться до продукції виробничого споживання (група «А») та особистого споживання (група «Б»).

Асортимент — це перелік і співвідношення окремих видів продукції в складі окремої номенклатурної групи, які відрізняються між собою параметрами, зовнішнім оформленням, призначенням та іншими характеристиками.

Виділення номенклатурних і асортиментних груп продукції в склад виробничої програми дозволяє забезпечити добротну обґрунтованість планових показників та більш оперативне виготовлення продукції на підприємстві, врахувати рівень використання виробничих потужностей.

Виробнича програма промислового підприємства розробляється «ланцюговим методом» за структурними підрозділами в порядку зворотному до ходу технологічного процесу. При цьому обґрунтовуються обсяги і терміни випуску продукції.

Виробнича програма основних цехів підприємства використовується для розробки планових завдань для допоміжних та обслуговуючих підрозділів (ремонтних, транспортних, складських, заготівельних, т. д.) та управлінських служб (маркетингової, технологічної, виробничої, фінансової, постачальницької тощо).

При плануванні обсягів виробництва і реалізації продукції враховуються платні послуги підприємств населенню. Платні послуги населенню можуть здійснювати підприємства, які мають в своєму складі такі підрозділи: будівельний або ремонтно-будівельний; ремонтно-механічний; автогосподарство та авторемонтні служби; житлово-комунальні; дошкільні дитячі установи; об'єкти громадського харчування; будинки культури, клуби, спортивно-оздоровчі та профілактичні заклади; готельне господарство тощо.

Обсяг платних послуг визначається можливостями спеціалізованого підрозділу та попитом на відповідні послуги.

4.2 Характеристика системи вимірників обсягів виробництва і реалізації продукції

Виробнича програма підприємства повинна відповідати наявному виробничому потенціалу.

При плануванні обсягів виробництва продукції (робіт, послуг) використовується система вимірників, які поділяються на: натуральні, вартісні та трудові.

Натуральні вимірники виробничої програми використовують­ся при подальших розрахунках виробничої потужності, визначен­ні потреби підприємства в сировині, матеріалах, енергії, техно­логічному та транспортному обладнанні, формуванні виробничих планів основних і допоміжних виробництв.

Продукція промислових підприємств характеризується широким асортиментом, що зумовлює використання великої кількості нату­ральних вимірників. Розрізняють фізичні та умовні натуральні вимір­ники продукції.

Вартісні вимірники використовуються для розрахунку обся­гів товарної, валової, реалізованої продукції, цехового випуску продукції.

В обсяг товарної продукції підприємства включається вартість:

го­тової продукції (ГП), напівфабрикатів (НФ), призначених для реалі­зації за межами підприємства, послуг населенню (Пнас), робіт промис­лового характеру (РПХ), використовуваних для власних потреб і на сторону:

ТП = ГП + НФ + РПХ + Пнас. (4.1)

До готової продукції відноситься продукція, яка відповідає стандартам, технічним умовам та вимогам щодо якості, вироб­ництво якої повністю завершене на даному підприємстві і яку здано на склад готової продукції.

Обсяг готової продукції визначається за формулою:

ГП = Цобл.од.* ВПнат, (4.2)

де Цобл.од. - гуртова ціна облікової одиниці продукції, грн.;

ВПнат - випуск даного виду продукції в натуральному виразі.

Напівфабрикати- це продукція, процес виготовлення якої повністю завершений на певній стадії виробництва, яка передається для подальшої обробки в інші цехи або на склад готової продукції для реалізації за межами підприємства.

Обсяг напівфабрикатів для реалізації за межами підприємства визначається аналогічно до визначення обсягів готової продукції.

Роботи промислового характеру включають вартість капітального ремонту, модернізації устаткування, вартість нестандартного обладнання, виготовленого на підприємстві, інші роботи і послуги допоміжного виробництва.

Обсяг товарної продукції планується в гуртових діючих цінах підприємства та в порівняльних цінах відповідного року.

Валова продукція відображає загальний обсяг виробництв промислової продукції підприємства і включає товарну продукцію та зміну залишків напівфабрикатів власного виробництва на початок і кінець планового періоду:

ВП = ТП – НФп.р. + НФк.р, (4.3)

де НФп.р. - обсяг напівфабрикатів на початок планового періоду, тис. грн.; НФк.р. обсяг напівфабрикатів на кінець планового періоду, тис. грн.

Показники товарної і валової продукції включають вартість, створену минулою працею, і не відображають ефективності роботи структурних підрозділів підприємства, а також внеску підприємства галузі в національний доход країни. Ця умова викликає необхідність застосування показника чистої продукції, що включає заробітну плату з нарахуваннями і прибуток.

Величина чистої продукції розраховується шляхом виключення гуртової ціни продукції (товарної продукції) витрат на матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби і напівфабрикати, амортизацію

ЧП = ТП - МВ - А, (4.4)

де МВ — сумарні матеріальні витрати планового періоду, тис. грн

А — сума амортизаційних відрахувань планового періоду, тис. грн.

Обсяг валової продукції планується у порівняльних цінах. Це дозволяє виявити динаміку виробництва, продуктивності праці та низку інших показників за ряд років.

Реалізованою продукцією вважається продукція (роботи, послуги), повністю виготовлена на підприємстві, відвантажена замовникові та оплачена ним. До складу реалізованої продукції відноситься: товарна продукція; зміна залишків готової продукції на складі, відвантаженої, але не оплаченої на початок і кінець планового періоду:

РП=ТП + ТПп.р.-ТПк.р. (4.5)

де ТПп.р. - обсяг товарної продукції на складі, відвантаженої, але не оплаченої замовниками на початок планового періоду, тис. грн.;

ТПк.р. - обсяг товарної продукції на складі, відвантаженої, але не оплаченої замовниками на кінець планового періоду, тис. грн.

Цеховий випуск продукції — це вартість продукції, процес виготовлення якої повністю завершений в даному цеху (дільниці) підприємства, яка передана за відповідною документацією для подальшої обробки в інші цехи підприємства.

При плануванні обсягів виробництва у вартісному вираженні необхідно враховувати часову вартість грошей. Загальновідомо, що гроші, отримані сьогодні, мають вищу вартість, ніж гроші, отримані завтра. Причинами цього є інфляція, процентний доход, ризик. Тому при розробці плану необхідно враховувати можливе знецінення планових коштів у майбутньому та оцінювати майбутні кошти сьогоднішніми критеріями. Метод порівняння різночасових коштів називається дисконтуванням.

Перерахунки поточних і майбутніх поступлень у еквівалентні величини шляхом дисконтування дозволяють спеціалістам з планування більш обґрунтовано і якісно розробляти плани, враховуючи майбутні і поточні витрати та результати.

Трудові вимірники використовуються для визначення рівня продуктивності праці, встановлення чисельності основних і допоміжних робітників, кількості технологічного обладнання, режиму роботи підприємства, цеху, устаткування.

При цьому розрізняють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виробництвом, повну трудомісткість.

Технологічна трудомісткість — це сумарні витрати праці робітників, котрі виконують основні технологічні операції:

(4.6)

де tшт_і - норма часу на виконання облікової одиниці продукції, год.;

ВПнат_і - випуск даного виду продукції в натуральному виразі;

п - кількість технологічних операцій.

Трудомісткість обслуговування та управління виробництвом розраховується шляхом множення чисельності відповідних категорій працівників на кількість відпрацьованих годин:

(4.7)

де Рсп_і - спискова чисельність працівників відповідної категорії, чол.; Тявк — явковий фонд часу одного працівника в рік, год.;

п - кількість категорій працюючих.

Повна трудомісткість включає сумарні витрати праці працівни­ків всіх категорій промислово-виробничого персоналу:

(4.8)

4.3 Планування обсягу виробленої та реалізованої продукції

Планування виробничої програми починають з маркетингових досліджень ринку: вивчають обсяг попиту, смаки різних груп споживачів, визначають маршрути постачання сировини та збуту готової продукції, узгоджуються ціни на сировину та готову продукцію, оптові знижки та ін.

Планування виробничої програми здійснюється за двома схемами залежно від особливостей галузі.

Перша схема ґрунтується на плановій потужності, рівні її використання та попиті на готову продукцію:

де − потужність, т/доб;

− ефективний час використання потужності, год.;

− планова потужність, т/доб;

− коефіцієнт використання потужності;

− плановий обсяг виробництва продукції, т;

− обсяг попиту, т.

Схема застосовується у хлібопекарній, спиртовій та пивоварній галузях і передбачає коригування рівня використання потужності залежно від попиту на готову продукцію.

Друга схема ґрунтується на обсязі переробки сировини та виходу готової продукції:

При використанні схеми попередньо обґрунтовується обсяг переробки сировини, виходячи з обсягів заготівлі, втрат при заготівлі й зберіганні сировини та планового виходу готової продукції.

За підсумками розрахунку виробничої програми складають таблицю (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 - Виробнича програма підприємства на 2012 р

Розглянемо послідовність розрахунку виробничої програми на прикладі цукрозаводу, який має сезонний характер виробництва. Особливістю цукрового виробництва є те, що протягом року переробляється сировина різної якості.

На заводі переробляють сировину попереднього року (цукрові буряки) після тривалого терміну зберігання та сировину планового року (III та IV квартали).

Виробництву цукру в другому півріччі передує тривалий міжсезонний період, протягом якого здійснюється ремонт обладнання. У зв'язку з цим виробнича програма планується окремо для першого і другого півріччя в розрізі кварталів.

Виробнича програма цукрозаводу складається таких показників:

− продукція основного виробництва (цукор-пісок, цукор-рафінад);

− відходи цукрового виробництва та продукція, яка виробляється з відходів (кормова та рафінадна патока, жом сирий та висушений, комбікорм, клей пектиновий, лимонна кислота, вітамін В_р та ін.);

− електроенергія, яка відпускається в енергосистему;

− продукція підсобно-промислового виробництва (вапно, крейда, цегла будівельна, лісоматеріали).

Виробництво цукру-піску на перше півріччя планують з урахуванням обсягів буряків, які залишилися з минулого року та норм виходу цукру в першому кварталі.

Розрахунок:

1. Залишок сировини для переробки на 1 січня 2012 р. − 105 тис. т;

2. Вихід цукру в першому півріччі − 13,8%.

3. Обсяг виробництва цукру за планом:

О_ц=З_с В_ц= 105 0,138 = 14,5 тис. т. (4.9)

Обсяг виробництва цукру в другому півріччі визначають з урахуванням потужності, коефіцієнту заводу та кількості робочих днів до 1 січня наступного року і планових норм виходу цукру. Коефіцієнт заводу вказує, яку частку цукру отримує завод від базової цукристості буряків.

Для розрахунку балансу робочого часу заводу (Т_сез) в другому півріччі враховують:

− дату пуску заводу в попередні роки та плановий термін перероблення сировини;

− час заповнення «верстата»;

− тривалість виварки випарки, яка здійснюється через кожні 30-60 год роботи (30 год - при хімічній очистці, 48 год - при змішаній очистці та 60 год. при механічній). Інколи цей процес відбувається без зупинки обладнання, тоді час на виварку не враховують;

− зупинки на планово-попереджувальний ремонт (0,5% тривалості виробництва).

Тоді

(4.10)

де − тривалість сезону, діб.;

− робота у вересні (15 діб);

− робота в жовтні (31 доба);

− робота в листопаді (ЗО діб);

− робота в грудні (31 доба).

Початок виробництва − 15 вересня.

Час заповнення «верстата» − 1,5 доби;

Тривалість виварки випарки − 30 год.

доби

Розрахунок обсягу виробництва за друге півріччя:

− потужність заводу - 3000 т/добу ;

− коефіцієнт заводу - 0,95;

− тривалість сезону - 102,5 доби;

− вихід цукру-піску - 14,75%.

1. Обсяг перероблення сировини в другому півріччі становить:

3000 0,95 102,5 = 292,1 тис.т.

2. Виробництво цукру-піску в другому півріччі становить:

292,1 0,1475 = 43,1 тис.т.

Виробництво кормової патоки:

(4.11)

де − обсяг виробництва кормової патоки, т;

− обсяг переробки сировини, т;

− норма виходу патоки (не вище подвійного % від наявного цукру у патоці).

Концентрація умовної патоки – 85%, а натуральної резервуарної патоки – 78-79%. Для узгодження цих показників встановлюється коефіцієнт приведення – 1,08. Здійснюємо розрахунки:

− розрахунок умовної патоки в першому півріччі:

105 0,0424 = 4,45 тис. т. (при виході 4,24%);

− обсяг резервуарної патоки за перше півріччя:

4,45 1,08 = 4,8 тис.т;

− розрахунок умовної патоки в другому півріччі (при виході 3,66%):

= 292,1 0,0366 = 10,7 тис.т;

− обсяг резервуарної патоки в другому півріччі:

= 10,7 1,08 = 11,6 тис.т;

− загальний плановий обсяг резервуарної патоки:

=4,8 + 11,6 = 16,4 тис.т.

Плановий обсяг жому визначають з урахуванням обсягу переробки цукрових буряків та способів транспортування його з заводу. При наявності жомовідкачувальної станції вихід жому становить 83% від маси переробленої сировини.

3. Обсяг перероблення буряків: (105 + 292,1) 0,83 = 329,6 тис.т.

Сирий жом має 7,45% сухих речовин, для збільшення їх до 17% використовують преси. Маса віджатого жому становить 144,4 тис.т. . Підсумки розрахунків виробничої програми заносимо в таблицю (табл. 4.2).

Після розрахунку виробничої програми підприємства складають річні, квартальні, місячні програми виробничих цехів. Показниками виробничої програми цеху є планова номенклатура виробів та загальний обсяг продукції. У плановій номенклатурі вказують кількість виробів, які потрібно випустити згідно з планом у натуральному вимірі.

У одиничному й серійному виробництвах для підготовчих і обробних цехів номенклатурне завдання встановлюється в комплектах деталей на замовлення, окремий вид товару або вузол. В умовах масового виробництва планують випуск деталей з окремих найменувань.

Таблиця 4.2 - Виробнича програма цукрового заводу

Щоб виробничі програми основних цехів узгодити у часі й просторі їх складають з оберненою послідовністю до технологічного процесу.

Ґрунтуючись на виробничих програмах основних цехів, складають плани виробництва для допоміжних і обслуговуючих підрозділів: ремонтних, енергетичних, транспортних, складських. Методика планування показників для цих підрозділів аналогічна методиці складання планів для основних цехів.

Після складання планів виробництва окремих цехів розробляються плани виробничих дільниць. Заключним етапом планування виробничої програми підприємства є доведення завдань з окремих виробничих процесів безпосередньо до робочих місць.

4.4 Аналіз виконання виробничої програми

Здійснюючи аналіз плану з виконання виробничої програми, потрібно встановити:

− виконання планової номенклатури продукції;

− динаміку реалізації продукції, яка свідчить про наявність на неї попиту;

− відповідність якості продукції діючим стандартам;

− ритмічність випуску у відповідності з плановими термінами;

− можливість збільшення обсягів виробництва.

При виконанні плану під впливом різних чинників виникають відхилення від планового асортименту продукції (нестача матеріалів, зміни замовлення споживачів, відсутність попиту на продукцію). Відхилення також виникають у зв'язку з намаганням підприємства виробляти більш прибуткові види продукції.