Управління товарорухом в системі логістики.
Логістика намагається мінімзувати загальну вартість руху та зберігання товарів, які використовуються та виробляються фірмою. В логістиці багато елементів, що мають власну вартість. Це транспортування, складування, переміщення вантажів у межах виробництва тощо. Часто при зменшенні вартості одного з елементів зростає вартість іншого. Разом, цілеспрямоване використання всіх елементів логістики - тобто управління ними забезпечує з відповідними витратами рух товарно-матіральних цінностей, або ж товарорух.
Існують різні думки щодо вживання терміну «товарорух». Одні працівники маркетингу вважають, що це потік готової продукції до споживача, інші включають у нього такі види діяльності на більш ранніх етапах виробництва, як придбання і переміщення сировини. Необхідність управління товарорухом є очевидно. Об’єктом управління в товаррусі є матеріальний потік.
Матеріальний потік — це чинник, який дав змогу інтегрувати всі сегменти логістичної системи в чітко функціонуючий механізм. Під матеріальним потоком з огляду на принципи логістики розуміють поєднання і зв'язки всіх процесів та операцій з добування, обробки та переробки, складування, транспортування та розподілу вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, у цехах та на виробничих ділянках.
У комерційній логістиці об'єкт управління є багатоаспектним об'єктом «матеріальні ресурси + послуги + фінанси», а саме управління спрямоване не тільки на фізичне переміщення матеріальних ресурсів від постачальників до споживачів, а й на досягнення їх раціонального використання, противитратності та максимальної комерційної вигоди.
Розрізняють зовнішні і внутрішні матеріальні потоки. Початковою точкою зовнішнього матеріального потоку є склад готової продукції підприємства-виробника, а кінцевою — склад виробничих запасів підприємства-споживача. Початковою точкою внутрішнього матеріального потоку є склад виробничих запасів підприємства-виробника, а кінцевою - його склад готової продукції.
Для того щоб товарний потік міг переміщуватись оптимально, треба створити систему товароруху. При її розробці слід враховувати:
1) швидкість виконання замовлення (час від його відправки до одержання);
2) можливість термінової доставки товару за спеціальним замовленням;
3) готовність прийняти товар, якщо в ньому помічено дефект, і заміни у найкоротший термін доброякісним (а в деяких випадках прийняти товар без з'ясування причин відмови від нього);
4) забезпечення відвантаження різними партіями (кількості виробів в упаковці,що розглядається як одне транспортне місце) на бажання покупця;
5) вміння використовувати найбільш оптимальний вид транспорту;
6) високоефективну службу сервісу;
7) добре організовану складську мережу;
8) достатній рівень запасів як товару, так і запасних частин до товарів всієї номенклатури, в тому числі і до знятих з виробництва;
9) відповідний рівень цін, за якими надаються послуги товаровиробником покупцеві.
Жоден з чинників сам по собі не є вирішальним для того, щоб створити оптимальну систему товароруху, але всі вони тією чи іншою мірою впливають на рівень обслуговування. Тому комплексний підхід є абсолютно необхідним, тим більше, що зневага до якихось елементів системи може серйозно порушити ЇЇ функціонування і вкрай негативно вплинути на престиж фірми (підприємства), її позиції на ринку та конкурентоспроможність товару. Приймаючи рішення щодо вдосконалення якоїсь ланки системи товароруху, треба стежити за тим, щоб це не позначилося негативно на загальному ефекті, особливо коли ланка вдосконалюється з метою мінімізувати витрати. Добре працююча система товароруху гарантує, що термін поставки товару після одержання замовлення є постійним і незалежним від відстані транспортування, а ймовірність виконання замовлення в цей термін становить 90—96 %. Те, що замовлення має бути обов'язково виконане за більший час, не піддягає навіть обговоренню.
Стосовно виробництва виділяють зовнішні матеріальні потоки, що циркулюють у сфері обігу, і внутрішні — безпосередньо на підприємстві, тобто у сфері виробництва.
Управління потоками в логістиці пов'язане з плануванням, оперативним регулюванням, обліком, контролем та аналізом.
Функція «Планування» передбачає вирішення завдань, пов'язаних з установленням оптимального напряму руху потоку формуванням потоку як сукупності конкретних об'єктів, встановленням його інтенсивності, розробкою розкладу (графіка) проходження, розрахунком потреби в ресурсах для здійснення потоку, мінімізацією часу просування потоку.
Функція «Оперативне регулювання» пов'язана з реалізацією на практиці запланованого режиму руху потоку. В межах цієї функції проводять дослідження кожного об'єкта потоку згідно з графіком його руху, включаючи диспетчеризацію об'єктів, вироблення та введення в дію керуючих впливів.
Функція «Облік» передбачає вирішення Інформаційних завдань, тобто збирання, обробку, зберігання та видачу інформації, ведення оперативного та статистичного обліку, складанні необхідного звіту.
Функція «Контроль» встановлює, відповідності фактичних параметрів руху потоку запланованим. Для контролю використовують еталонні значення елементів потоку у вигляді норм та нормативів.
Функція «Аналіз» включає комплекс завдань, які передбачають встановлення причинно-наслідкових зв'язків між досягнутими результатами і витраченими засобами.
Для успішної організації матеріального потоку необхідне системне управління ним. Отже, з огляду на взаємозв'язки функцій управління матеріальним потоком підприємства та його цільову, спрямованість логістика передбачає використання організаційно-управлінських механізмів координації логістичних систем.
Поняття «логістична система» може бути застосоване відносно органів управління. Вона має свою структуру. Логістична система управління, на перевагу традиційній системі управління з відділами управління постачанням, виробництвом збутом і сервісом продукції, може бути реалізована наступним чином:
В межах відділу управління матеріалами (так називається підрозділ першого модифікування) поєднуються функції, пов'язані з рухом матеріалів в «економічному просторі» між постачальниками підприємства та постачанням готової продукції та розміщенням її на складах збуту.
У межах відділу розподілу (другий підрозділ модифікування) поєднуються функції переміщення в «економічному просторі» між кінцевою операцією виробничого процесу, тобто відвантаженням готової продукції з розміщених на території підприємства складів збуту, і сферою її споживання.
При цьому логістичний підхід передбачає інтерпретацію керованої системи у вигляді потоку і надає управлінню чіткого й визначеного характеру. Метою управління потоком є досягнення ним кінцевої точки за заданих умов. Методи управління логістикою грунтуються на дії закону вартості, принципах менеджменту та маркетингу, а також пов'язуються з функціонуванням товаропровідної інфраструктури: складським господарством, комунікаціями, посередниками (мал. 8).
При цьому вкрай важливою є організація виробництва, збуту, закупівель, зберігання і транспортування як єдиного цілого. Відправною точкою такої організації є безперервне обслуговування динаміки попиту, з урахуванням якої визначають параметри плану складових елементів логістичної системи.
Оперативно-виробниче планування грунтується на принципі зниженнявитрат при збільшенні розмірів партій виробів, зменшеннікількості переналагоджень у технологічному процесі.
Витрати на виробництво,постачальників, і мінімізація витрат на складування готової продукції пов'язана зі зменшенням запасів (водночас знижується ступінь надійності функціонування усієї мережі збуту підприємства, виникають великі втрати, погіршуються конкурентні позиції фірми).
Дата добавления: 2016-03-22; просмотров: 900;