Економічна ефективність та види витрат у логістиці. Логістика має високий потенціал економічної ефективності

Логістика має високий потенціал економічної ефективності. Розмір ефекту, в свою чергу, залежить від масштабів поширення логіс­тики. За даними західноєвропейських учених, у Західній Європі в комерційній та виробничій діяльності приблизно 64 % підпри­ємств та фірм тією чи іншою мірою виявляються логістичні функції.

Ефективність логістики конкретизується такими натураль­ними показниками, як:

1) рівень запасів;

2) час проходження матеріалів по логістичному ланцюгу;

3) тривалість циклу обслу­говування замовлення, якість та рівень сервісу;

4) розміри партії вантажів;

5) рівень використання виробу чи потужностей;

6) маневреність, адаптивність та стійкість роботи.

Основними в логістиці є витрати:

1) на транспортування;

2) на подальше складування товарів;

3) на зберігання товар­но-матеріальних запасів;

4) на одержання, відвантажування та пакування товарів;

5) адміністративні та на обробку замов­лень.

Основні статті витрат заготівельної логістики — транспортування сировини та напівфабрикатів, їх зберігання та контроль за надходженням матеріалів. У виробничій та роз­подільчій логістиці найбільшими є витрати на зберігання на­півфабрикатів та готової продукції, пакування товарів, їх сор­тування, реалізацію і транспортування, а також на управлін­ську діяльність та ін.

В економічній літературі з проблем логістики розглядаються З види витрат: на закупівлі; на утримання запасів і втрати через відсутність продукції.

Витрати на закупівлі пов'язані з оформленням замовлень, договорів, встановленням зв'язків з постачальниками. До них належать також транспортні витрати, якщо вартість перевезень не включена у вартість това­ру, а також витрати на складування та отримання замовлень. Витрати на утримання запасів пов'язані із складським зберіган­ням продукції протягом визначеного часу і залежать від кількос­ті вантажу, що складується. Втрат через відсутність продукції зазнає, як правило, її виробник.

Основні витрати, на складування пов'язані з виконанням та­ких видів операцій: приймання продукції з виробництва; її складування та зберігання; підготовка до відвантажування (комплектування партії постачання, пакування, маркірування); підготовка продукції, доставка на місце франко-відправлення та здавання транспортній організації для перевезення; облік наяв­ності і руху готової продукції на складі.

Фірма має вирішити питання щодо бажаної для неї кількості пунктів зберігання продукції. Чим їх більше, тим швидше можна доставляти товар споживачам. Однак при цьому зростають ви­трати. Тому рішення щодо кількості пунктів зберігання треба приймати з урахуванням проблем сервісу для споживачів та ви­трат на розподіл.

Велике значення для скорочення часу й витрат обороту має створення на основних транспортних маршрутах великих, добре оснащених терміналів і складських пунктів, на яких широко вико­ристовуються пакети й піддони, ПТМ тощо, завдяки чому зменшуються обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, час і витрати на їх виконання.

Виходячи з цього, для контролю ефективності роботи служби товароруху ви­користовують формулу загальних витрат

де D - сума витрат товароруху; Т — транспортні витрати; F -постійні складські витрати; W — змінні складські витрати, S – сервісні витрати. При виборі каналів товароруху слід враховувати:

· споживачів (характеристики — кількість, концентрація, роз­мір середньої купівлі; потреби - розміщення і години роботи магазину, асортимент, допомога торгівельного персоналу, умови кредиту; сегменти — розмір, поведінка відносно купівель);

· компанію (цілі - контроль, збут, прибуток, час);

· ресурси (рівень, гнучкість, потреби й сервіс);

· знання (функція, спеціалізація, ефективність);

· досвід (методи просування, стосунки в системі збуту);

· товар або послугу (вартість — ціна за одиницю; складність — технічний бік; збереження - термін збереження, частота відван­тажень; обсяг — маса одиниці, роздільність).

Отже, орієнтація на мінімізацію витрат залишається акту­альною, але за умови оптимального поєднання витрат основного та оборотного капіталу, задіяного в ринковій стратегії, і прибутку, який він дає. Звідси висновок — Стратегія матеріально-технічного постачання, як і збуту в компанії має бути цілком, підпорядкованою ринковій стратегії. Успішна реалізація цього гарантує високу рентабельність фірми на ринку серед її конкурентів.

ТЕМА 5