Дайте визначення автоматизованого робочого місця бухгалтера та охарактеризуйте його призначення 8 страница

Здешевлення вартості ПЕОМ і широке їх охоплення глобальними комп’ютерними мережами, що ґрунтується на платформі «клієнт - сервер», сприяло виникненню високих інформаційних технологій [4].

Основними завданнями високих інформаційних технологій є: досягнення універсальності методів комунікацій; підтримка систем мультимедіа і максимальне спрощення інтерфейсу «людина - ЕОМ»; відкритість стандартів, тобто використання протоколів програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу для всіх взаємодій з ЕОМ (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і Web-сторінок, графіки та мультимедіа) [4].

Метою етапу високих інформаційних технологій є зниження вартості інформаційного контакту, необмеженість обсягу доступної користувачеві інформації, повноцінність використання як персональних машинних ресурсів, так і мережевих [4].

Глава 6.3. Класифікація інформаційних технологій

План

6.3.1. Класифікація інформаційних технологій

Сьогодні інформаційні технології можна класифікувати за деякими ознаками:

1. За способом використання засобів обчислювальної техніки під час обробки інформації: інформаційна технологія в централізованих інформаційних системах, інформаційна технологія в децентралізованих інформаційних системах.

2. За способом реалізації в інформаційних системах: традиційні, нові та високі інформаційні технології.

3. За ступенем охоплення задач управління: інформаційні технології електронної обробки даних, автоматизації функцій управління, підтримки прийняття рішень, експертної підтримки.

4. За типом користувацького інтерфейсу: пакетні, діалогові, мережеві.

5. За способом побудови мережі: локальні, глобальні, багаторівневі, розподілені.

6. За класом технологічних операцій, що реалізуються: робота з текстовими редакторами, робота з табличними процесорами, робота з системами керування базами даних, робота з графічними об’єктами, мультимедійні системи, гіпертекстові системи.

7. За моделями обчислювального процесу: хост-орієнтовані інформаційні технології, технології, що реалізують модель процесу з розподіле­ними ресурсами, технології «клієнт - сервер».

8. За видом сфери застосування: інформаційні технології бухгалтерського обліку, банківської діяльності, податкової діяльності, страхової діяльності тощо [4].

Глава 6.4. Особливості інформаційної технології в різних умовах використання засобів обчислювальної техніки

План

6.4.1. Особливості централізованих систем обробки інформації

6.4.2. Особливості децентралізованих систем обробки інформації. Технологія «клієнт-сервер»

Технологія в умовах функціонування централізованих систем обробки інформації характеризується концентрацією інформації обчислювальних засобів, обробкою значних обсягів інформації в неоперативному режимі, застосуванням середніх і великих електронних обчислювальних машин, які встановлені на обчислювальних центрах. В умовах централізованих автоматизованих інформаційних систем реалізується модель хост-орієнтованої технології: всі обчислювальні потужності зосереджені на великій електронній обчислювальній машині (мейнфреймі) або міні електронній обчислювальній машині (хості). А термінали, через які користувачі підключаються до хосту, не можуть самостійно робити обчислення. Участь користувача в технології обробки зводиться до представлення і контролю початкових даних, аналізу результатів, участі в розробці постановок задач. Централізовані автоматизовані інформаційні системи функціонують на основі інтегрованої бази даних [4].

Перевагою централізованих технологій є максимальне завантаження електронної обчислювальної машини. Але при цьому залишається велика частка ручних операцій у технологічному процесі, складна організація діалогового режиму вирішення задач, не досягається неперервність обробки даних [4].

Технологія в умовах децентралізованих систем визначаєть­ся обробкою інформації в місцях її виникнення та обробки на персональній електронній обчислювальній машині. В умовах децентралізованих автоматизованих інформаційних системах реалізується два типи моделей обчислювального процесу: модель процесу з роз­поділеними ресурсами і модель технології «клієнт-сервер». Технологія, яка реалізує модель процесу з розподіленими ресурсами, реалізує всі обчислення на персональній електронній обчислювальній машині і в мережі. Вона дозволяє всім користувачам мережі розділяти дорогі ресурси: принтери, дискові накопичувачі, модеми [4].

Технологія «клієнт-сервер» дозволяє розподіляти процес обчислення між персональною електронною обчислювальною машиною («клієнтом») і більш потужною електронною обчислювальною машиною, яка використовується багатьма користувачами («сервером»). Технологія «клієнт-сервер» заснована на обміні електронни­ми повідомленнями (клієнт посилає запит на сервер і отримує відповідь) і керується подіями (при появі конкретної події на ньому реагує спеціальний триггер, який генерує і відправляє конкретне повідомлення, наприклад, інформує про зміну даних) [4].

Технологічний процес у децентралізованих автоматизованих інформаційних системах характеризується участю користувача у формуванні баз даних і в вирішенні задач управління. При цьому користувач спілкується з персональною електронною обчислювальною машиною у діалоговому режимі. В децентралізованій автоматизованій інформаційній системі застосовується розподілена база даних. У результаті запровадження децентралізованих технологій підвищується оперативність управління, скорочується трудомісткість обробки інформації, користувачем забезпечується контроль вхідних даних і результатів розрахунку [4].

Глава 6.5. Технологія комп’ютерного способу пересилки й обробки інформаційних повідомлень

План

6.5.1. Поняття та переваги електронної пошти

6.5.2. Поняття електронного повідомлення, його структура

6.5.3. Поняття електронної поштової скриньки та основи роботи з нею

6.5.4. Поняття та призначення електронної дошки оголошень

Така інформаційна технологія відома ще під назвою «електронна пошта». Електронна пошта - спеціальний пакет програм зберігання і пересилки повідомлень між користувачами ЕОМ. За допомогою електронної пошти реалізується служба безпаперових поштових відносин. Вона є системою збору, реєстрації, обробки і передачі будь-якої інформації (текстових документів, зображень, цифрових даних, звукозапису тощо) у мережі ЕОМ і виконує такі функції: редагування документів перед передачею, їх зберігання в спеціальному банку, пересилка кореспонденції, перевірка і виправлення помилок, які виникають при передачі, видача підтвердження про одержання кореспонденції ад­ресатом, одержання і зберігання інформації в своїй «поштовій скриньці», перегляд одержаної кореспонденції [4].

Якщо раніше застосовувалися самостійні пакети електрон­ної пошти, то зараз спостерігається тенденція включення її в інтегровані пакети [4].

Поштове повідомлення має таку структуру: заголовок (адресат, тема, дата відправки та ін.), тіло повідомлення (текст), електронний підпис. При цьому заголовок містить адресу одержува­ча листа (поле То), зворотну адресу (поле From), тему листа (поле Subject), яке повинно бути коротким і інформативним), дату і час відправки листа (поле Date), адресатів, які отримують копію листа (поле Сс і Всc з тією різницею, що адресати в Всc не з’яв­ляться в заголовку листа в полі одержувачів), список файлів, які надсилаються разом із листом [4].

Користувач вводить повідомлення за допомогою клавіатури, а потім визначає список адресатів; натискає кнопку відправки або набирає команду відправки. Інший комп’ютер приймає повідомлення і відправляє його на зберігання в спеціальну базу даних електронної пошти. Повідомлення стає доступним у реальному масштабі часу [4].

Поштова скринька - спеціально організований файл для зберігання кореспонденції. Поштова скринька складається з двох корзин: відправника й одержувача. Будь-який користувач може звернутися до корзини одержувача іншого користувача й скинути туди інформацію. Але переглянути її він не може. З корзини відправлень поштовий сервер забирає інформацію для розсилки іншим користувачам. Кожна поштова скринька має свою мережеву адресу. Для пересилки кореспонденції можна встановити зв’язок з поштовою скринькою адресата в режимі on-line. Наприклад, у мережі SprintMail користувач, зареєст­рувавшись і отримавши певний статус, телефонним каналом може входити в найближчий до нього вузол мережі та перебу­вати з потрібними абонентами в режимі on-line. Цей спосіб не­зручний, оскільки необхідно чекати, поки не буде включена ЕОМ користувача. Тому більш поширеним методом є виділен­ня окремих комп’ютерів як поштових відділень, що називають поштовими серверами [4].

Пересилка повідомлень користувачеві може виконуватися в індивідуальному, груповому і загальному режимах. За індивідуального режиму адресатом є окремий комп’ютер користувача, і кореспонденція містить його адресу. При груповому ре­жимі кореспонденція розсилається одночасно групі адресатів. Ця група може бути сформована по-різному. Поштові сервери мають засоби розпізнавання групи. У загальному режимі ко­респонденція відправляється користувачам - власникам поштових скриньок. З допомогою двох останніх режимів можна організувати телеконференцію, електронні дошки оголошень [4].

Електронна дошка оголошень (Bulletin Board System – BBS) функціонує як форма загальної пам’яті. Спільна пам’ять заснована на поєднанні технологій сервера та електронної пошти. Сервери забезпечують сумісне використання інформації так, що користувачі, незалежно від місця знаходження, отримують доступ до останньої версії цієї інформації, а електронна пошта зв’язує цих користувачів [4].

Електронна пошта підтримує текстові процесори для перегляду і редагування кореспонденції, інформаційно-пошукові системи для визначення адресата тощо [4].

Більшість глобальних мереж ЕОМ підтримують електронну пошту. В сучасних інтегрованих пакетах використовується об’єктна-орієнтована технологія, а робота користувача зводиться до роботи меню. Поштова скринька доповнюється корзиною для сміття, куди користувач може скинути непотрібну кореспонденцію. Однак, у разі необхідності він може її звідти забрати або зовсім викинути [4].

Електронна пошта застосовується в усіх ділових сферах, скорочуючи час організації угод. Для розширення сфери послуг створені системи взаємодії електронної пошти з мере­жами факсів і телексів. Наприклад, система DECfaxMail забез­печує обмін факсимільними повідомленнями по телефонній лінії з такими системами електронної пошти, як Digital, сc: Mail, MS Mail, Word for Windows. Електронна пошта проникає на побутовий рівень, стаючи засобом спілкування людей з од­ного будинку, вулиці, різних країн [4].

Мережеві технології дозволяють створювати геосистеми для доступу до будь-яких світових сховищ інформації всіх типів [4].

Глава 6.6. Особливості інформаційної технології за типом інтерфейсу

6.6.1. Поняття та особливості роботи пакетної інформаційної технології

6.6.2. Поняття та особливості роботи діалогової інформаційної технології

6.6.3. Поняття та особливості роботи мережевої інформаційної технології

За типом користувацького інтерфейсу виділяють пакетні, діалогові та мережеві інформаційні технології. Пакетний режим - це режим, при якому користувач не має доступу до машинних ресурсів, а обробка інформації вико­нується у спеціальному підрозділі. Для організації роботи електронної обчислювальної машини в такому режимі створюється підрозділ, основною функцією якого є обробка інформації [4].

У пакетному режимі через відсутність у користувача змоги мати безпосередній доступ до машинних ресурсів існують затримки у видачі результатів користувачеві. Іноді такі затримки можуть досягати кількох днів. Це пов’язано з особливостями технології обробки інформації і необхідністю обробки багатьох завдань в одному місці почергово. У такому режимі внаслідок можливих затримок не вирішуються деякі задачі оперативного характеру. Це задачі, які потребують видачі результату з непередбаченою періодичністю та в короткий термін. Наприклад, до задач оперативного характеру можна віднести задачу формування довідок про залишки неоплаченої продукції на конкретний день місяця або щодо конкретного одержувача. Потреба вирішувати таку задачу може виникнути під час укладання договорів з одержувачами або в разі, коли доводиться давати дозвіл на відвантаження продукції в конкретний день [4].

Найчастіше оперативна результатна інформація вже наступного дня або години не потрібна, тому затримка з видачею результатів обробки в пакетному режимі призводить до того, що в такому режимі вирішуються лише задачі регламентного характеру. В регламентних задачах відома періодичність їх вирішення та термін, до якого необхідно отримати результат. Наприклад, заробітна плата нараховується один або два рази на місяць, результат розрахунку необхідно передати до бухгалтерії за один-два дні до видачі грошей із каси [4].

Бувають випадки, коли на робочому місці користувача встановлено персональну електронну обчислювальну машину, але може йтися про обробку інформації в пакетному режимі. Це буває тоді, коли програми обробки інформації побудовані так, що кожна програма запускається в роботу окремою командою, без втручання користувача виконує всі розрахунки і формує результати. До функцій користувача належить лише набрати на клавіатурі електронної обчислювальної машини команди для запуску програм, тобто користувач працює як оператор. Цей варіант обробки інформації можна віднести до прорахунків у проектних розробках, оскільки для користувача не створений зручний інтерфейс для роботи з електронною обчислювальною машиною [4].

Інтерактивний режим роботи електронної обчислювальної машини - це режим, в якому користувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів і впливає на процес обробки інформації. Такий вплив спричиняє відповідну реакцію системи [4].

Діалоговий режим роботи електронної обчислювальної машини - це режим, в якому людина і електронна обчислювальна машина обмінюються інформацією у темпі, який можна порівняти з темпом обробки інформації людиною [4].

Інтерактивному і діалоговому режиму притаманна робота у вигляді діалогу. Користувач безпосередньо бере участь у реалізації процесу обробки даних на електронній обчислювальній машині, тобто посередник в особі різних підрозділів обчислювального центру відсутній. З’являється можливість втручання користувачів у процес вирішення задач на електронній обчислювальній машині, що особливо важливе для тих задач, які реалізуються операційними методами і в алгоритмі вирішення яких передбачаються формалізовані параметри (вони заздалегідь не можуть бути введені в інформаційну базу, а задаються користувачем при одержанні результатів вирішення задачі на електронній обчислювальній машині). Підвищується культура управління. Діалоговий режим може використовуватися як при централізованій, так і при розподіленій обробці інформації [4].

Виділення діалогового режиму обумовлено не лише особливостями доступу до ресурсів електронної обчислювальної машини, але і принципами побудови програмного забезпечення для обробки інформації. При діало­говому режимі програми побудовані таким чином, що користу­вач може вибирати під час діалогу з електронною обчислювальною машиною той чи інший розра­хунок або визначати напрямки подальшої роботи [4].

Режим «діалог» передбачає багаторазове поступлення запитів користувача через дисплей у систему. На кожен запит дається відповідь або зустрічне запитання. При цьому запит формуєть­ся системою автоматично, на основі здійснення діалогу між електронною обчислювальною машиною і користувачем. У процесі діалогу електронна обчислювальна машина задає користувачеві запитання, супроводжуючи їх необхідними підказками (коментарями) [4].

Вхідна інформація зберігається в базі даних, алгоритм і програми заздалегідь введені в електронну обчислювальну машину. Відповідь видається на принтер, на екран або магнітні носії інформації [4].

Застосування діалогової технології дозволило вести обробку інформації в режимі реального часу, коли результати обчис­лень видаються в необхідні моменти фактичного проходження виробничого процесу. Інформація видається кінцевому користувачеві в наочному вигляді, і це дозволяє підвищити оперативність і достовірність обробки даних [4].

Із збільшенням масштабів застосування електронної обчислювальної техніки в наукових дослідженнях, проектно-конструкторських роботах, управлінні виробництвом і транспортом та в інших галузях стала очевидною необхідність об’єднання систем обробки даних, які обслуговували окремі підприємства і колективи. Об’єднання розрізнених систем обробки даних забезпечує доступ до даних і процедур їх обробка для всіх користувачів, об’єднаних загальною сферою діяльності [4].

В кінці 60-х років минулого століття був запропонований спосіб побудови обчислювальних мереж, які об’єднують Електронні обчислювальні машини (обчислювальні комплекси) за допомогою базової мережі передачі даних. Сукупність електронних обчислювальних машин, об’єднаних мережею передачі даних, утворює мережу електронних обчислювальних машин. До електронної обчислювальної машини безпосередньо або за допомогою каналів зв’язку підключаються термінали, через які користувачі взаємодіють з мережею. Сукупність терміналів і засобів зв’язку, які використовують для підключення терміналів до електронної обчислювальної машини, утворює термінальну мережу [4].

Таким чином, обчислювальна мережа є композицією баз мережі передачі даних, мережі електронних обчислювальних машин і термінальної мережі. Обчислювальні мережі - найбільш ефективний спосіб побудови великомасштабних систем обробки даних. Їх використання дозволяє автоматизувати управління галузями виробництва, транспорт матеріально-технічним постачанням у масштабі великих регіонів і держави в цілому, за рахунок концентрації в мережі вели­ких обсягів інформації і загальнодоступності засобів обробки значно покращується інформаційне обслуговування наукових досліджень тощо. Крім цього, об’єднання електронних обчислювальних машин в обчислювальні мережі дозволяє суттєво підвищити ефективність їх використання. Як показує практика, вартість обробки даних в обчислювальних мережах (глобальних) в 1,5 рази менша, ніж при застосовуванні автономних електронних обчислювальних машин [4].

Глава 6.7. Інформаційні мережні технології обробки економічної інформації

План

6.7.1. Поняття локальної та глобальної мережі

6.7.2. Поняття розподіленої обробки даних

6.7.3. Децентралізована організація даних способом розподілу та способом дублювання

Найпростішою мережею можна назвати щонайменше два комп’ютери, з’єднані між собою. Поняття «з’єднані між собою» означає виконання двох умов: 1) ці машини мають фізичний зв’язок через спеціальні мережеві кабелі; 2) підтримують однаковий мережевий протокол [4].

Мережевий протокол - це стандарт, який обумовлює певний спосіб взаємодії пристроїв у мережі. Основна його функція полягає у визначенні послідовності передавання електричних сигналів і порядку функціонування об’єктів мережі, інакше кажучи мережевий протокол - це мова, за допомогою якої об’єкти мережі можуть спілкуватися між собою. Такі два комп’ютери вже є локальною мережею. Отже, локальна мережа (LAN - local area network) - це система двох і більше комп’ютерів, об’єднаних у межах невеликої території, призначена для спільного використання мережевих пристроїв (принтерів, сканерів, плотерів тощо) та обміну інформацією. Всі комп’ютери в мережі поділяють на два типи: робочі станції та сервери. Робочі станції - це комп’ютери, за якими безпосередньо працюють користувачі, а сервери - спеціально виділені машини, призначені для обслуговування ро­бочих станцій користувачів. Проте, бувають також мережі, яких немає спеціально виділеної машини під сервер, тобто функції сервера виконує комп’ютер, який одночасно є і робочою станцією. Така мережа називається одноранговою і сьо­годні є рідкісною [4].

Отже, сервер (від англ. serve - обслуговування) - це окре­мий комп’ютер, на якому встановлене спеціальне програмне забезпечення. Таке програмне забезпечення також називають сервером. Тому потрібно розрізняти терміни «програма-сервер» і «комп’ютер-сервер». На одному комп’ютері-сервері можна завантажити кілька програм-серверів, які виконуватимуть різні функції. Основне завдання програми-сервера - обслуговувати запити клієнтів. Клієнт (від англ. client - замовник) - це робоча машина, за якою працює користувач і на якій встанов­лена спеціальна програма - клієнт. Вона завантажується для того, щоб робоча станція могла подавати запит до сервера, який її обслуговує. Наприклад, працюючи в мережі, ви хочете на своїй робочій станції переглянути або скопіювати файл, який міститься на файловому сервері. Для цього програма-клієнт зв’язується з сервером і посилає до нього запит на отримання вказаного вами файла. Сервер, отримавши запит від робочої станції, відшукує файл на своєму твердому диску і передає на комп’ютер. Такий принцип роботи між сервером та робо­чою станцією називається «клієнт-сервер» [4].

Об’єднання локальних мереж утворює так звану глобальну мережу (WAN - wide area network). Слово «глобальна» в цьому випадку не зовсім доречне, бо «глобальною» всесвітньою мережею є саме Internet, а глобальна мережа (WAN) - лише його складова частина. Глобальна мережа об’єднує щонайменше дві локальні мережі незалежно від їх розміру. У цьому випадку між локальними мережами повинен бути фізичний зв’язок і підтримуватися зрозумілий для них протокол. Глобальні обчислювальні мережі реалізують міжмережеву взаємодію і можуть об’єднувати ЕОМ з локальними мережами, а також локальні мережі з іншими локальними мережами. WAN - це мережа мереж або інтермережа, оскільки об’єднання локальних обчислювальних мереж глобальних мереж відкрило доступ до світових інформаційних ресурсів [4].

Програмно-апаратну основу мережевих технологій складають комп’ютерні компоненти (основні та допоміжні електронні обчислювальні машини, так звані host-ЕОМ); топологія мережі (зірка, кільце, дерево, шина); фізичне середовище передачі даних (коаксіальні та оптово-волоконні кабелі); методи доступу до фізичного середовища: випадковий і детермінований (централізований і децентралізований); операційні системи (операційні системи мережеві та клієнтські); системи стандартів і мережеве забезпечення (семирівневі моделі ISO); засоби розробки прикладного програмного забез­печення; засоби підтрим­ки баз даних (SQL-орієнтовані системи управління базами даних); засоби організації користувацького інтерфейсу [4].

Однією з найважливіших мережевих технологій є розподілена обробка даних. Персональні електронні обчислювальні машини встановлені на робочих місцях - у місцях виникнення і використання інформації - і з’єднані каналами зв’язку. Це дає можливість розподілити їх ресурси по окремих функціональних сферах діяльності та змінити тех­нологію обробки даних у напрямку децентралізації [4].

Перевагами розподіленої обробки даних є: велика кількість користувачів, які взаємодіють між собою і виконують функції збору, реєстрації, зберігання, передачі та видачі інформації; зняття пікових навантажень з централізованої бази даних на різних електронних обчислювальних машинах; забезпечення доступу інформаційного працівника до обчислювальних ресурсів мережі електронної обчислювальної машини; забезпечення обміну даними між віддаленими користувачами [4].

Організація обробки даних залежить від способу їх розподілу. Існує централізований, децентралізований і змішаний способи розподілу даних. Централізована організація даних є найпростішою для реалізації (рис 14) [4].

Рис. 14 Централізована організація даних

На одному сервері знаходиться єдина копія бази даних. Усі операції з базою даних забезпечуються цим сервером. Доступ до даних виконується за допомогою віддаленого запиту (одиничного запиту до одного сервера) або віддаленої трансакції. Перевагою такого способу є легка підтримка бази даних в актуальному стані, а недоліком - те, що розмір бази обмежений розміром зовнішньої пам’яті; всі запити направляються до єдиного сервера з відповідними затратами на вартість зв’язку і тимчасову затримку. Звідси - обмеження на паралельну обробку. База може бути недоступною для віддалених користувачів при появі помилок зв’язку і повністю виходить з ладу при відмові центрального сервера [4].

Децентралізована організація даних передбачає розбиття інформаційної бази на кілька фізично розподілених. Кожен клієнт користується своєю базою даних, яка може бути або частиною загальної інформаційної бази (рис. 15), або копією інформаційної бази в цілому (рис. 16), що призводить до її дуб­лювання для кожного клієнта [4].

Рис. 15 Децентралізована організація даних способом розподілу

Рис. 16 Децентралізована організація даних способом дублювання

При розподілі даних на основі розбиття база даних розміщається на кількох серверах. Існування копій окремих частин недопустиме. Переваги цього методу: більшість запитів задовольняються локальними базами, що скорочує час відповіді; вартість запитів на вибірку та оновлення зменшується порівняно з централізованим розподілом; система залишиться частково працездатною, якщо вийде з ладу один сервер. Є і недоліки: частина віддалених запитів може вимагати доступ до всіх серверів, що збільшує час очікування і ціну обслуговування; необхідно мати дані про розміщення інформації в різних базах даних. Однак доступність і надійність збільшаться [4].

Спосіб дублювання полягає в тому, що на кожному сервері мережі ЕОМ розміщається певна база даних. Недоліки способу: підвищені вимоги до обсягу зовнішньої пам’яті; ускладнення коригування баз, оскільки необхідна синхронізація з метою узгодженості копій. Переваги: всі запити виконуються локально, що забезпечує швидкий доступ. Цей спосіб використовується, коли фактор надійності є критичним, база невелика, інтенсивність оновлення незначна [4].

Можлива і змішана організація зберігання даних, яка об’єднує два способи розподілу: розбиття і дублювання (рис. 17), набуваючи при цьому і переваг, і недоліків обох способів. З’являється і необхідність зберігати інформацію про те, де знаходяться дані в мережі. При цьому досягається компроміс між обсягом пам’яті під базу в цілому і під базу в кожному сервері, щоб забезпечити надійність і ефективність її роботи; легко реалізується паралельна обробка, тобто обслуговування розподіле­ного запиту. Незважаючи на гнучкість змішаного способу орга­нізації даних, залишається проблема взаємозалежності фак­торів, проблема її надійності та виконання вимог до пам’яті. Змішаний спосіб організації даних можна використовувати лише при наявності мережевої системи керування базою даних [4].

Рис. 17 Змішана організація даних

Глава 6.8. Інформаційні технології за класом реалізації технологічних операцій: робота з текстовими редакторами, з табличними процесорами, з системами керування базами даних, з графічними об’єктами, мультимедійні системи, гіпертекстові системи

6.8.1. Особливості роботи з текстовими редакторами

6.8.2. Особливості роботи з табличними процесорами

6.8.3. Особливості роботи з системами керування базами даних

6.8.4. Особливості роботи з графічними об’єктами

6.8.5. Особливості роботи з мультимедійними системами

6.8.6. Особливості роботи з гіпертекстовими системами

Найбільш поширені інформаційні технології за цією ознакою класифікації такі: робота з текстовими редакторами, робота з табличними процесорами, робота з системами керування базами даних, робота з графічними об’єктами, мультимедійні системи, гіпертекстові системи [4].

Для роботи з текстом використовуються текстові процесори або редактори. На сьогодні розроблено багато різних текстових про­цесорів, але призначення у них - проводити такі процедури:

1. Створення і редагування текстових документів: ввід, пошук і заміна тексту, форматів, спецсимволів тощо; форматування текстового документа; вставка розширень тексту (примітки, зноски, посилання); структурування текстового документа; створення головного документа; складання змісту, вказівників, списків ілюстрацій тощо; редакторська правка, яка забезпечує зберігання авторського тексту і виправлень редактора.

2. Злиття постійної інформації основного документа і змінної інформації джерела (бази даних): підготовка основного документа, який містить постійний текст; вибір джерела змінної інформації у вигляді записів бази даних; масове тиражування документів, які містять постійний текст документа і змінну інформацію джерела.

3. Створення інтегрованих документів з включенням зовнішніх об’єктів (рисунків, фрагментів електронної таблиці, формул, звукових вставок тощо).

4. Зберігання текстових документів у вибраних форматах.

5. Підготовка до публікації текстового документа, перевірка орфографії, друк, електронна розсилка тощо [4].

Серед текстових процесорів Windows, як найбільш розповcюдженого середовища, можна виділити Word різних версій (фірма Microsoft Inc.) [4].

Для оформлення і повної підготовки до друкарського видання книг і журналів використовують комп’ютерні видавничі си­стеми. Виділяють два основних типи таких систем. Видавничі системи першого типу дуже зручні для підготовки матеріалів невеликого обсягу з ілюстраціями, графіками, діаграмами, різними шрифтами в тексті. Видавничі системи другого типу призначені для підготовки книг [4].