Дайте визначення автоматизованого робочого місця бухгалтера та охарактеризуйте його призначення 9 страница

Документи табличного виду складають більшу частину документообігу підприємств будь-якого типу. Тому табличні інформаційні технології особливо важливі під час створення та експлуатації інформаційних систем. Комплекс програмних засобів, які реалізують створення, реєстрацію, збереження, редагування, обробку таблиць та їх друк, називаються табличними процесорами, а інформацію, яка формується ними, електронними таблицями [4].

Табличний процесор дозволяє розв’язувати більшість фінансових і адміністративних задач. Електронна таблиця створюється табличним процесором в оперативній пам’яті персонального комп’ютера в процесі діалогу користувача з комп’ютером і має вигляд двомірного масиву рядків і стовпців. Характерним для задач з табличними розрахунками є наявність простих формул і великий обсяг вхідних даних. Змінюючи значення формул і параметрів, можна спостерігати за змінами розрахункових параметрів і аналізувати одержані результати [4].

Сфера застосування табличних процесорів в інформаційних системах визначається їх технічними можливостями. Виділяють таке застосування табличних процесорів в інформаційних системах: вирішення відносно невеликих задач у вигляді електронних таблиць, які користувач накопичує на диску, формуючи власну бібліотеку; створення закінчених автоматизованих робочих місць, орієнтованих на визначену технологію обробки даних [4].

Microsoft Excel - найпопулярніший додаток Microsoft Officе, який використовується в роботі спеціалістами різного профілю (економістами, фінансистами, бухгалтерами, статистиками, інженерами, аналітиками тощо). Електронні таблиці є ідеальним середовищем для виконання обчислень різної складності без особливих затрат на програмування, забезпечують зберігання великих масивів інформації типу реляційних баз даних. В Microsoft Excel включений розвинутий математичний апарат, спеціалізовані інформаційні технології статистичного аналізу, доступні графічні засоби представлення та аналізу даних [4].

Інформаційні технології Microsoft Excel доступні користувачам різної кваліфікації - від кінцевих користувачів до професійних програмістів. Кінцеві користувачі, як правило, обмежуються заповненням таблиць даними, завданням найпростіших розрахункових формул, командами меню. Кваліфіковані користувачі створюють комплексні інформаційні технології, основані на застосуванні всього арсеналу засобів Microsoft Excel, в першу чергу, - це набір вбудованих функцій, стандартні надбудови; вирішують задачі моделювання й аналізу даних, використовують можливості Microsoft Excel щодо інтеграції даних і функцій обробки інших програмних засобів, і, в перш чергу, Microsoft Office. Професійні програмісти за допомогою інструментальних засобів створюють закінчені додатки і спеціальні «надбудови» Microsoft Excel, які забезпечують високий рівень автоматизації обробки інформації [4].

Microsoft Excel широко застосовується для автоматизації бухгалтерського обліку. Документи розрахункового характеру можуть переводитися в електронну форму, зберігатися як шаб­лони для багаторазового використання. Microsoft Excel підтримує електронний документообіг, забезпечуючи створення, опис, пошук і зберігання документів складної структури, взаємозв’язок комплексів розрахункових документів. Але при цьому Microsoft Excel відіграє роль не лише «великого калькулятора», в сучасних комп’ютерних системах бухгалтерського обліку на основі Microsoft Excel створюються «клієнтські» додатки, які забезпечують підготовку первинних облікових даних, аналіз результуючої інформації [4].

Застосування баз даних в інформаційних системах дозволяє:

1. Легко нарощувати функції інформаційної системи, використовуючи ядро - дані бази даних.

2. Моделювати функції управління предметної області за допомогою інформаційних моделей.

3. Аналізувати інформацію для прийняття управлінських рішень.

4. Підвищити якість даних, які зберігаються, за рахунок повноти, узгодженості та цілісності, контролю достовірності введеної інформації, забезпечення санкціонованого доступу до бази даних.

5. Розділити «логічний» і «фізичний» рівні представлення даних і зробити відносно незалежними дані від програми, яка їх обробляє.

6. Виключити в прикладних програмах функції безпосереднього управління даними на машинних носіях і посилити функції логіки обробки даних.

7. Стандартизувати основні процедури роботи з даними (ввід і редагування даних у базі даних, пошук і вибір даних, формування звітів, графічне представлення і публікація даних у базі даних на ме­режевому сервері або в мережі Інтернет тощо).

8. Знизити затрати на підтримку бази даних, зменшити витрати обчислювальних ресурсів, у першу чергу, зовнішньої пам’яті, для зберігання і експлуатації бази даних і т. ін. [4].

Потреба введення в будь-який текст чи документ графіків, діаграм, схем, рисунків призвела до необхідності створення так званих графічних процесорів. Графічні процесори дозволяють за допомогою комп’ютера створювати і модифікувати графічні образи. Системи комп’ютерної графіки можна віднести до та­ких класів: ділова графіка, ілюстративна графіка, інженерна графіка, наукова графіка [4].

Комп’ютерні системи ділової графіки призначені для графічного зображення даних, які зберігаються у табличних процесо­рах, базах даних чи локальних файлах. Це дозволяє наочно відобразити співвідношення різних числових показників У зручній для сприйняття людиною формі. Зображення можуть лати вигляд діаграм, гістограм, графіків або структурних схем вчасно підготовленими коментарями та розміткою [4].

Інформаційні технології ілюстративної графіки дають можливість створення ілюстрацій для різноманітних текстових документів у вигляді регулярних структур - різних геометричних фігур (так звана векторна графіка) і нерегулярних - рисунки користувача (растрова графіка). Процесори, які реалізують інформаційні технології ілюстративної графіки, дозволяють користувачеві вибирати товщину і колір ліній, палітру заливки, шрифт для запису тощо. Користувач може стерти, розрізати рисунок і переміщати його частинами. Є також інформаційні технології, які дозволяють переглядати зображення в режимі слайдів, спецефектів і оживляти їх [4].

Основний напрям розвитку інженерної графіки пов’язаний з автоматизацією креслярських та конструкторських робіт. У цих системах велику увагу приділяють питанням стандартизації. Головна її ідея полягає в тому, щоб основна частина про­грамного забезпечення машинної графіки була апаратно незалежною. Вона повинна забезпечувати інтерфейс із будь-яким пристроєм введення, що здійснюється з допомогою спеціальних апаратнозалежних узгоджувачів та відповідних програм (драйверів) [4].

Комп’ютерні системи інженерної графіки мають дві чітко виражені функції: конструювання об’єктів і маніпулювали об’єктами в процесі їх генерування. Таке розділення призвело до створення концепції двох координатних систем: незалежної системи координат, в якій конструюють об’єкт, і апаратної системи координат, в якій описують зображення, що підлягає виведенню на відповідний пристрій [4].

Інформаційні технології наукової графіки призначені для обслуговування задач картографії, оформлення наукових розрахунків, які містять хімічні, математичні та інші формули [4].

Мультимедіа - це інтегрована технологія, яка забезпечує роботу з нерухомими зображеннями, відеозображеннями, анімацією, текстом і звуковим рядом [4].

Файли з мультимедійною інформацією зберігаються на CD-ROM, магнітному диску або мережевому сервері. Оцифроване відео зберігається у файлах з розширенням «.AVI», аудіоінформація - у файлах з розширення «.WAV», аудіоінформація в формі інтерфейсу MIDI - з розширенням «.MID». Для їх підтримки розроблена файлова підсистема, яка забезпечує передачу інформації з CD-ROM з оптимальною швидкістю, що суттєво при відтворенні аудіо- і відеоінформації [4].

З розвитком технології мультимедіа спостерігається тенденція розвитку мультимедіаакселераторів - програмно-апаратних засобів, які об’єднують базові можливості графічних акселераторів з однією чи декількома мультимедійними функціями. Графічний акселератор є програмно-апаратним засобом прискорення виконання графічних операцій, зокрема перене­сення блоку даних, замалювання об’єкта, підтримки апаратно­го курсора. До мультимедійних функцій відноситься цифрове фільтрування і масштабування відео, апаратне цифрове стискання-розгортання відео, прискорення графічних операцій, пов’язаних із тривимірною графікою, підтримка «живого» відео, наявність композитного відеовиходу, виведення телевізійного сигналу (TV) на екран. Усе це здебільшого вимагає встановлен­ня у комп’ютер додаткових пристроїв [4].

У 1991 р. фірма ІВМ запропонувала стандарт Multimedia, а МMicrosoft - МРС. На сьогодні розроблено: MIDI-інтерфейс - стандарт для підключення різноманітних музикальних синте­заторів; DCI-інтерфейс - інтерфейс з дисплейними драйвера­ми, які дозволяють відтворювати повноекранну відеоінформацію; МСІ-інтерфейс - інтерфейс для управління різноманітни­ми мультимедійними пристроями [4].

Широке застосування технологія мультимедіа отримала у сфері освіти. Існують відеоенциклопедії з багатьох шкільних предметів, музеїв, міст, маршрутів подорожей тощо. Технологія мультимедіа створює передумови для розвитку «домашньої індустрії», що призводить до скорочення виробничих площ, переїздів, збільшує продуктивність праці. Особливі перспективи ця технологія відкриває у сфері дистанційного навчання [4].

Звично текст виглядає як один довгий рядок символів, який читається в одному напрямку. Гіпертекст має нелінійну мережеву форму організації інформаційної одиниці, розділеної на фрагменти, для кожного з яких вказаний перехід до інших фрагментів за певними типами зв’язків. При встановленні зв’язків можна опиратися на різноманітні ключі. За цими зв’язками можна читати або засвоювати матеріал у будь-якому порядку, а не в одному. Кожен фрагмент тексту, який видно на екрані ЕОМ, доповнений багаточисельними зв’язками з іншими фрагментами, дозволяє уточнити інформацію про досліджуваний об’єкт і рухатися в одному або кількох напрямах за вибраним зв’язком. Текст губить свою замкнутість, стає принципово відкритим, у нього можна встановити нові фрагменти, вказуючи для них зв’язок, який існує. Структура тексту не руйнується. У гіпертекеті немає заздалегідь заданої структури. Гіпертекст - це технологія представлення неструктурованого знання, яка вільно нарощується [4].

Під гіпертекстом розуміють систему інформаційних об’єктів (статей, документів, сторінок), які об’єднані між собою спрямованими зв’язками, що утворюють мережу [4].

Об’єкти можуть бути текстовими, графічними, з використанням засобів мультиплікації, аудіо- і відеотехніки. Така форма представлення інформації в ЕОМ називається гіпермедіа. Замість пошуку інформації за відповідним пошуковим ключем гіпертекстова технологія дозволяє переміщатися від одних об’єктів інформації до інших з урахуванням їх семантичної (смислової) зв’язності (рис. 18). Для цього кожен об’єкт зв’язується з інформаційною панеллю екрана, на якій користувач може асоціативно вибрати один із зв’язків [4].

Рис. 18 Приклад гіпертекстових посилань

Структурно гіпертекст складається з інформаційного матеріалу, тезауруса гіпертексту, списку головних тем і алфавітного словника [4].

Інформаційний матеріал поділяється на інформаційні статті, які складаються із заголовка і власне тексту. Заголовок містить тему або назву, яка описує об’єкт. Інформаційна стаття містить традиційні визначення і поняття, вона повинна займати одну панель і бути легкодоступною для огляду. Текст, який входить до інформаційної статті, може супроводжуватися поясненнями, прикладами, документами, об’єктами реального світу [4].

Тезаурус гіпертексту - це автоматизований словник, який призначений для пошуку слів за їх значенням. Тезаурус гіпертексту складається із тезаурусних статей. Тезаурусна стаття має заголовок і список заголовків споріднених тезаурусних ста­тей, де показані тип спорідненості та заголовки тезаурусних ста­тей. Заголовок тезаурусноі статті збігається з назвою інформаційної статті і є назвою об’єкта, опис якого містить інформаційна стаття. Існують такі види спорідненості або відношень: вид/рід, рід/вид, предмет-процес, процес-предмет, ціле/частина, частина/ціле, причина/наслідок, наслідок/причина тощо [4].

Користувач отримує більш загальну інформацію за родовим типом зв’язку, а за видовим - специфічну інформацію без повторення загальних відомостей із родових тем. Список заголовків споріднених тезаурусних статей являє собою локальний довідковий апарат, в якому зазначаються посилання на найближчих родичів. Тезаурус гіпертексту можна подати у вигляді мережі: доходяться текстові описи об’єкта (інформаційні статті), ребра мережі вказують на існування зв’язку між об’єктами і на тип спорідненості [4].

Список головних тем містить заголовки всіх довідкових статей, для яких немає посилань типу рід/вид, частина/ціле. Звично список займає не більше однієї панелі екрана [4].

Алфавітний словник містить у собі перелік назв усіх інформаційних статей за алфавітом [4].

Гіпертекстова технологія орієнтована на обробку інформації не замість людини, а разом з нею, тобто стає авторською. Користувач сам визначає підхід до вивчення або створення матеріалу з врахуванням своїх індивідуальних можливостей, знань, рівня кваліфікації та підготовки. Гіпертекст містить не лише інформацію, але і апарат її ефективного пошуку [4].

Гіпертексти, сформовані вручну, використовуються давно - це енциклопедії, а також довідники, які мають розвинуту систе­му посилань. У 60-х роках минулого століття американські вченій Д.Енгельбарт і Т.Нельсон розвинули ідею гіпертексту і розро­били перше покоління гіпертекстових систем. Т.Нельсон ввів термін «гіпертекст» і показав можливість втілення ідей гіпертексту на реальній технологічній базі. Систе­мами нового класу є системи «text management systems», в яких об’єдналися різноманітні методи зберігання та обробки інформації [4].

Гіпертекст став засобом більш ефективної організації поштової системи, файлових систем електронних дощок оголошень (BBS) [4].

Глава 6.9. Глобальна всесвітня мережа Internet

План

6.9.1. Поняття глобальної всесвітньої мережі Internet

6.9.2. Історія виникнення Internet

6.9.3. Напрями застосування Internet

6.9.4. Способи доступу до Internet

6.9.5. Доменна система адрес

Багатогранність Internet не дає змоги однозначно його визначити [4].

З погляду техніки Internet - це система з’єднаних між собою комп’ютерних мереж, побудованих на підставі певних стандартів; глобальна комп’ютерна мережа Internet охоплює всі типи мереж. Незалежно від того, яким чином мережі з’єднані (через телефонний або оптоволоконний кабель чи супутниковий зв’язок), усі вони мають фізичний зв’язок і підтримують однаковий протокол. Таким протоколом є TCT/IP (Transmission Control Protocol / Internet Protocol) [4].

TCT/IP - це система з понад десяти різних протоколів, кожен з яких призначений для вирішення певних завдань. Однак всі ці протоколи використовують основні компоненти мережевого протоколу Internet, тому їх прийнято називати одним терміном TCT/IP [4].

Для користувачів Internet - це «інформаційна магістраль», за допомогою якої вони добираються до джерел необхідної інформації [4].

Для ентузіастів та романтиків Internet - це «кібернетичний простір», віртуальні світи зі своїми законами, в яких живуть їх кібернетичні продовження [4].

Швидкість, з якою розвивається Internet та супутні технології, поставила його в один ряд з найдинамічнішими галузями людської діяльності. Те, що вчора було темою науково-фанта­стичних творів, сьогодні є новинкою, доступною лише обраним, а завтра може стати нормою, без якої користувачі не будуть уявляти собі комп’ютерні системи. Десятиліття тому Internet був системою, спроможною пере­дати текстові повідомлення та передавати невеликі файли. Він дав змогу групам науковців у Північній Америці та Західній Європі спілкуватися та разом використовувати великі комп’ютери обчислювальних центрів [4].

До Internet були приєднані майже всі наукові та навчальні заклади Америки і Західної Європи, він активно поширювався в усіх розвинутих країнах і об’єднував сотні тисяч ентузіастів точних наук та комп’ютерних систем. Через нього йшов обмін текстовою інформацією, з’явився доступ до каталогів бібліотек, створювалися архіви програмного забезпечення загального користувача (public domain software). В Internet почали активно діяти великі комп’ютерні фірми, з’явилася індустрія програмного забезпечення для роботи в ньому [4].

Сьогодні Internet об’єднує мільйони людей. Це велика міжнародна індустрія, що охоплює практично весь спектр інформаційних послуг і поширюється на інші сфери - продаж товарів через Internet, передавання звуку та зображення «на живо»; це корпорації без офісів, працівники яких працюють удома [4].

Як буває в усіх галузях людської діяльності, міфи та рекла­ма випереджають розвиток Internet [4].

Internet сьогодні більше нагадує великі вулиці старого міста, ніж магістраль. Незважаючи на стрімкий розвиток засобів зв’язку, вимоги, які висуваються до швидкості передавання інформації, зумовлені різким збільшенням кількості користу­вачів, появою нових технологій передавання звуку та рухомих зображень, а також значно випереджають можливості наявних каналів зв’язку. Марно наразі сподіватися, що Internet може замінити такі засоби масової інформації, як радіо чи телеба­чення [4].

Internet був започаткований Агентством з наукових досліджень Міністерства оборони США (ARPA). Як проект розробки систем відмовостійких цифрових комунікацій для армії він швидко перетворився в мережу, що об’єднала комп’ютерних ентузіастів багатьох вищих навчальних закладів США, які співпрацювали з ARPA. Ці люди створили дух Internet – дух вільного обміну ідеями та інформацією, першопрохідництва та взаємодопомоги. Пізніше Internet об’єднав студентів, науковців та фахівців з різних галузей знань. Саме вони тривалий час визначали дух Internet, створили закони та правила, за якими він діє. Отже, Internet був глобальним університетським містечком з характерною атмосферою. Цей дух є в Internet і зараз, оскільки люди, які творять його (фахівці з комп’ютерних мереж та користу­вачі з академічних закладів) - усе ще найбільш згуртована й активна сила. Сподіватимемося, що комерціалізація та попу­лярність не перетворять Internet із затишного університетсько­го містечка у метрополію, подібну до великих міст, де люди байдужі до чужих проблем [4].

Internet має широке, але все-таки обмежене застосування. Перерахуємо, що він може дати людині:

1. Можливість спілкуватися з іншими людьми - обмін повідомленнями через електронну пошту, створення дискусійних груп засобами списків розсилання служби новин та телеконференцій IRC.

2. Отримання свіжої інформації з великої кількості як безплатних, так і комерційних джерел. Це можуть бути прогнози погоди, курси цінних паперів, фотографії небесних тіл, каталоги бібліотек та патентної інформації, наукові статті. Важко знайти галузь знань, даних з якої не було б в Internet. Доступ до цієї інформації здійснюється засобами Всесвітньої павутини (WWW) та протоколу передавання файлів (FTP).

3. Електронні публікації через WWW допомагають ознайомити громадськість з важливою інформацією.

4. Спільне використання ресурсів дозволяє науковцям скористатися найскладнішим та найсучаснішим обладнанням (таке можливе лише за згодою та сприянням власників) [4].

Є кілька способів доступу до Internet. Розглянемо три з них: звичайне «додзвонювання», «додзвонювання» до комп’ютера, що працює в Internet, з використанням протоколів SLIP або PPP, безпосередній доступ через виділені лінії. Вибір залежить від таких факторів: що користувач хоче робити в Internet, які кошти він може на це витратити, належить він до організації або компанії, яка може забезпечити доступ до Internet чи ні [4].

1. Найдешевший спосіб доступу – зв’язок за звичайним «додзвонюванням» (Dial-up Connection). Він передбачає приєднання персонального комп’ютера до комп’ютера-посередника, сполученого з мережею, що працює в Internet. У цьому випадку комп’ютер-посередник, який становить частину мережі, відіграє роль проміжної ланки між персональним комп’ютером та Internet. Зв’язок з персональним комп’ютером може бути через звичайну телефонну лінію, яка проведена до будинку користувача. З обладнання потрібні персональний комп’ютер, мо­дем та комунікаційне програмне забезпечення. Більшість Internet-провайдерів (юридичні особи, що забезпечують доступ до Internet) пропонує доступ за «додзвонюваннями» до Internet за плату, яка залежить від часу роботи в ме­режі. Перевага цього способу - низька ціна. Недоліки - мала швидкість обміну інформацією, неможливість викликати клієнт-базоване програмне забезпечення. Під час роботи з FTP (протокол передавання файлів) файли спочатку копіюються на комп’ютер-посередник, а не на твердий диск комп’ютера користувача, як це було б у випад­ку прямого сполучення. Крім того, описаний спосіб дає змогу персональному комп’ютеру працювати лише в знакогенеруючому режимі без використання графічного інтерфейсу [4].

2. Ще одним способом доступу за «додзвонюванням» є «додзвонювання» до комп’ютера, що працює в мережі Internet, з використання протоколів SLIP або PPP (dial-up to an internet host computer using SLIP or PPP). З обладнання потрібні персональний комп’ютер, модем та комунікаційне програмне забезпечення. Зв’язок відбувається також через звичайну телефонну лінію, але із застосуванням SLIP- або PPP-протоколів. SLIP - це Internet-протокол, що дає змогу комп’ютерам з високошвидкісними модемами налагоджувати безпосередній зв’язок з вузлами Internet. РРР - протокол, який використовується в мережах для зв’язку через послідовні лінії (serial lines). Основною перевагою цього способу над способом простого за «подзвонюванням» є наявність безпосереднього зв’язку, що дає змогу користуватися клієнт-базованим програмним забезпеченням, а також застосовувати графічний інтерфейс. Основний недолік - певна складність конфігурування програм­ного забезпечення [4].

3. Найкращим є спосіб безпосереднього доступу через виді­лені лінії (dedicated line connection). Однак він найдорожчий і складний для запровадження. Ним можуть користуватися дер­жавні організації та приватні компанії, які мають добре облад­нану мережу. Цей спосіб характеризується високою швидкістю обміну інформацією, спроможністю завантажувати файли на персональний комп’ютер користувача під час роботи з FTP, поєднанням клієнт-базованого програмного забезпечення з графічним інтерфейсом опе­раційної системи користувача [4].

Два останні способи забезпечують прямий доступ до Internet. Це означає, що вони дають змогу використовувати клієнт-базоване програмне забезпечення та всі мультимедійні засоби Internet [4].

Для роботи в Internet потрібно знати адреси та імена людей і комп’ютерів. Правильно зазначити адресу чи ім’я в мережі так само важливо, як і точно написати адресу на поштовій листівці чи правильно набрати телефонний номер. Є два основні типи адрес: текстові доменні (domain) імена та числові адреси (ІР-адреси) [4].

Наприклад:

Комп’ютер, що приєднаний до Internet та використовує протоколи ТСР/ІР, має свою унікальну Internet-адресу. ІР-адреса - це 32-бітове число, записане як чотири октети по 8 біт, розділені між собою крапками. Кожен октет дає змогу записати десяткове число від 0 до 255 [4].

Раніше комп’ютери розрізнялися лише ІР-адресами. Однак числова адреса незручна для користування, тому її замінюють текстовими еквівалентами [4].

На етапі становлення Internet у центрі мережевої інформації (NIC) була створена спеціальна служба реєстрації. Користувач посилав (переважно електронними засобами) заповнений бланк, і NIC вносив його у свій список імен і адрес. Цей файл, так званий hosts (список вузлових комп’ютерів), регулярно розсилався на всі комп’ютери. Як імена використовували прості слова, кожне з яких було унікальним. Коли користувач вказував ім’я, комп’ютер шукав його в цьому файлі і підставляв відповідну ІР-адресу. Коли Internet розрісся, розмір цього файлу також збільшився. Це ускладнило реєстрацію імен та пошук адрес. Виникла потреба в розподіленій системі адрес. Такою системою стала доменна система імен (DNS) [4].

Доменна система задає ієрархію побудови імен за певними правилами. Кожен рівень у цій ієрархії називається доменом. Кожен домен в імені (якщо читати зліва направо) є підмножиною наступного. Спочатку, тобто першою ліворуч, записується та специфічна частина адреси, яка означає ім’я комп’ютера, ім’я користувача або групи користувачів. Ця частина називається нижньорівневим доменом. Середня частина переважно є абревіатурою чи назвою організації або компанії. Кінцева частина в більшості випадків означає загальну інформацію і називається верхньорівневим доменом. Наприклад, числовій адресі 192.35.222.222 відповідає доменна адреса melvil.ucop.edu. Така адреса є легшою і зрозумілішою для користувача, особливо, якщо він знає, що melvil - це великий бібліотечний каталог, ucop - абревіатура від University of California Office of President, а edu - навчальний заклад (організаційна категорія) [4].

Комп’ютер трансформує доменну адресу у числову, консультуючись зі спеціально призначеним для цього сервером, який називається сервер-імен, або DNS-сервер. Імена вибираються так, щоб означити ім’я машини і тип організації, яка є власником чи обслуговує її, або відповідно до географічного розміщення комп’ютера. В імені може бути будь-яка кількість доменів, але більше п’яти трапляються зрідка [4].

У США верхньорівневі домени містять такі організаційні домени: com - комерційні організації, gov - урядові організації, edu - навчальні заклади, org - некомерційні організації, mil - військові організації. В інших країнах верхньодоменна частина адреси містить дві літери коду країни й означає державу, де розміщений комп’ютер, наприклад: au - Австрія, ca – Канада, fi – Фінляндія, jp – Японія, nl – Нідерланди, sl – Швеція, ua – Україна [4].

Кожна частина імені повинна бути затверджена організацією, яка має на це право. Верхньорівневі домени затверджує Інститут наукової інформації (США). Він же делегує права на за­твердження доменно-іменних адрес нижчого рівня іншим організаціям, які роблять це в межах своїх доменів. Така ієрархія поширюється аж до рівня адміністратора конкретної локальної мережі. Наприклад, індивідуальне комп’ютерне імя melvil затверджене адміністратором мережі, в якій цей комп’ютер перебуває [4].

З використанням доменної системи адресу окремої людини-користувача можна записати так: Rober@library.berkelly.edu. Ліва частина перед знаком @ означає ім’я (псевдонім) кори­стувача, після обов’язкового знака @ - адреса комп’ютера Такий тип адрес використовується, зокрема, в електронній пошті [4].

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняття інформаційних технологій

2. Назвіть компоненти, від яких залежать інформаційні технології

3. Охарактеризуйте етап машинних ресурсів

4. Охарактеризуйте етап програмування

5. Охарактеризуйте етап нової інформаційної технології

6. Охарактеризуйте етап високих інформаційних технологій

7. Наведіть класифікацію інформаційних технологій

8. Визначте особливості централізованих систем обробки інформації

9. Визначте особливості децентралізованих систем обробки інформації. Охарактеризуйте технологію «клієнт-сервер»

10. Дайте визначення поняття та назвіть переваги електронної пошти

11. Дайте визначення поняття електронного повідомлення та охарактеризуйте його структуру

12. Дайте визначення поняття електронної поштової скриньки та охарактеризуйте основи роботи з нею

13. Дайте визначення поняття та охарактеризуйте призначення електронної дошки оголошень

14. Дайте визначення поняття та охарактеризуйте особливості роботи пакетної інформаційної технології

15. Дайте визначення поняття та охарактеризуйте особливості роботи діалогової інформаційної технології

16. Дайте визначення поняття та охарактеризуйте особливості роботи мережевої інформаційної технології

17. Дайте визначення поняття локальної та глобальної мережі

18. Розкрийте поняття розподіленої обробки даних

19. Визначте відмінність децентралізованої організації даних способом розподілу та способом дублювання

20. Визначте особливості роботи з текстовими редакторами

21. Визначте особливості роботи з табличними процесорами

22. Визначте особливості роботи з системами керування базами даних

23. Визначте особливості роботи з графічними об’єктами

24. Визначте особливості роботи з мультимедійними системами

25. Визначте особливості роботи з гіпертекстовими системами

26. Розкрийте поняття глобальної всесвітньої мережі Internet

27. Охарактеризуйте історію виникнення Internet

28. Назвіть напрями застосування Internet

29. Назвіть способи доступу до Internet

30. Охарактеризуйте доменну систему адрес

Розділ 7. Організаційно-методичні основи створення та функціонування інформаційних систем бухгалтерського обліку