СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ

СУТНІСТЬ, МЕТА, ФУНКЦІЇ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ

Стратегічне управління можна визначити як системну сукупність різних класів і видів управлінської діяльності, що входять у систему управління, поряд з поточним управлінням.

У структурі підсистеми стратегічного управління можна виділити наступні етапи управлінської діяльності:

1. Аналіз внутрішньогостану соціальної організованої системи.

2. Аналіз зовнішнього середовища

3. Прогноз динаміки зовнішньої ситуації.

3. Постановка, формулювання і декомпозиція мети підприємства як бажаного прогнозованого стану системи до визначеного моменту майбутнього перспективного періоду.

4. Визначення та аналіз можливих проблем, що виникають наосновних шляхах до досягнення мети.

5. Розробка сценаріїв основних варіантів стратегічних напрямків поетапного досягнення мети у формі комплексу стратегічних програм.

6. Розробка і аналіз організаційних проектів реалізації стратегічних програм, тобто вибір технології поетапної реалізації різних альтернатив стратегічних програм, технології й організації поетапного досягнення цілей.

7. Розробка та аналіз організаційних планів реалізації організаційних проектів, тобто прив'язка розрахункових проектних рішень реалізації стратегічних програм до реальних умов, наявним ресурсам і календарному часу.

Вибір соціально ефективних, найбільш прийнятних рішень на кожній стадії стратегічного управління здійснюється на основі техніко-економічного обґрунтування.

Наочно видно, що більшість з вказаних етапів має таку важливу позицію, як стратегічний аналіз.

Стратегічний аналіз являє собою багатофакторний, системний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища організації, що дозволяє оцінити потенційні сукупні можливості організації.

Стратегічний аналіз є складовою частиною процесу стратегічного управління.

Стратегічний аналіз можна розглядати як постійний процес, необхідний для визначення напрямків випереджального розвитку організації і наступного його коректування.

Стратегічний аналіз у цілому є інтегруючим системним аналізом, що використовує результати інших видів аналізу,зокрема:

¨ • фінансового аналізу;

¨ • маркетингового аналізу;

¨ • аналізу технологій;

¨ • аналізу персоналу;

¨ • організаційного аналізу й ін.

Його результати служать інструментом для визначення цільових пріоритетів. Постійна діагностика внутрішнього і зовнішнього середовища сприяє адекватній оцінці динаміки зовнішнього і внутрішнього середовищ організації. Це дозволяє розробляти стратегію організації в цілому (корпоративну), а також стратегію окремих бізнесів і видів діяльності. Організація реалізації розроблених стратегій і стратегічний контролінг замикають контур керування. Для підтримки всіх елементів контуру керування в динаміку необхідно відповідне інформаційне забезпечення цих процесів.

Метапроведеннябільшості видіваналізу(економічного, фінансового, тощо) – обробка фактичних масивів ретроінформації.

Метоюстратегічного аналізує змістовний і більш-менш формальний опис об'єкта дослідження, виявлення особливостей, тенденцій, можливих і неможливих напрямків його розвитку. Отримані дані про об'єкт управління є базою для визначення загальної концепції та способів управління ним.

Функціїстратегічного аналізу : описова, роз'яснювальна та прогнозна.

Основні принципи стратегічного управління, яких необхідно дотримуватися під час проведення стратегічного аналізу:

¨ принцип розумної доцільності, що припускає, що стратегічне управління має сенс тільки при постановці реально досяжної соціальної економічно доцільної мети;

¨ принцип зворотного зв'язку, що визначає залежність стратегічного управління від динаміки зовнішньої ситуації і попередньої динаміки внутрішнього стану соціальної організованої системи. Тому стратегічне управління може бути успішно реалізовано тільки за умови обліку прогнозних змін навколишнього середовища, тобто як адаптаційне управління ;

¨ принцип системності, що обумовлює системні взаємозв'язки стратегічного управління з іншими типами, класами і видами управлінської діяльності в системі управління , з динамікою навколишнього середовища, включаючи соціальні метасистемы, а також різних видів управлінської діяльності в структурі стратегічного керування (у самій підсистемі стратегічного управління ). Крім того, принцип системності передбачає системні взаємозв'язки наявних чи необхідних засобів і способів реалізації відповідного варіанта стратегічного напрямку досягнення поставленої мети;

¨ принцип послідовності поетапного досягнення мети, що передбачає облік на кожнім етапі реалізації стратегічних програм усіх попередніх і прогнозованих результатів як у самій системі, так і в навколишнім середовищі;

¨ принцип варіантності стратегічних рішень, що свідчить про те, що може бути кілька варіантів (шляхів, напрямків) досягнення мети. Причому в залежності від об'єктивно складається зовнішньої ситуації можливий і доцільний перехід від одного варіанту до іншого. Тому реалізація цього принципу завжди припускає наявність у стратегічних програмах декількох можливих найбільш прийнятних варіантів; принцип вірогідності результатів, що передбачає «м'якість», інтервальність прогнозованих параметрів стратегічних рішень, що утворять область припустимих значень поетапних цільових результатів.

Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище — підприємство”.