МОДЕЛІ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ

( РОЗГОРНУТА СХЕМА САП, ГАРВАРДСЬКА МОДЕЛЬ, МОДЕЛЬ PIMS)

Розгорнуту схемупроцесу проведення стратегічного аналізу підприємства (САП), запропоновану українськими вченими З.Э. Шершньовою та С.В. Оборською, .надано на рисунку 6.5. Ця схема є варіантом повної, розгорнутої моделі проведення стратегічного аналізу.

В роботі російських вчених В.А. Горемикіна та О.А. Богомолова приведено більш загальну модель стратегічного аналізу, розроблену в Гарвардському університеті (Рис. 6.6.). Гарвардська модель більш умовна, скорочена у порівнянні з моделлю САП.

Об’єднує ці два варіанти підходу до стратегічного аналізу те, що процедура аналізу виконується працівниками підприємства (або запрошеними сторонніми аналітичними організаціями) з використанням існуючої інформаційної бази даних підприємства та доступної зовнішньої інформації.

Базовим принципом гарвардської моделі стратегічного аналізу є пошук відповідності переваг та слабких сторін підприємства щодо можливостей та погроз навколишнього середовища з урахуванням ціннісних орієнтирів підприємства.

Обґрунтованість прийнятих фірмою стратегічних рішень багато в чому визначається повнотою і надійністю використовуваної інформації.

Рис. 6.5. Розгорнута схемапроцесу проведення стратегічного аналізу підприємства(САП)(за З.Э. Шершньовою та С.В. Оборською)

Зовсім іншу ідеологію інформаційної бази даних для стратегічного аналізу покладено в інструмент стратегічного аналізу економічної інформації - базу даних (проект) PIMS(Profit Impact of Market Strategies). Проект PIMS у перекладі означає «вплив ринкової стратегії на прибуток». PIMS являє собою спробу узагальнити всі змінні, які впливають на довгострокову прибутковість компаній. В роботі Міщенко вказано, що це є найбільш змістовна база даних про великі промислові корпорації.

Модель розроблено в 60-х pp. у корпорації «Дженерал Електрик». База даних цієї моделі формується в Інституті стратегічного планування в Кембриджі (штат Массачусетс) і охоплює майже 3 000 фірм Північної Америки і Європи. Ця модель, що використовує близько 100 змінних, дозволяє виявити 67% факторів успіху окремої компанії. В основу проекту покладено багатофакторні регресійні моделі, що дозволяють порівняти дані, які характеризують діяльність фірм, що належать до однієї галузі.

За допомогою цієї моделі окрема фірма може одержати відповідь на два головних питання:

1. Які фактори і якою мірою впливають на рентабельність у галузі?

2. Як змінюється віддача від інвестицій при зміні стратегії й умов на ринку?

Процедура одержання відповідей на ці питання така. Фірма направляє в Інститут стратегічного планування дані про результати своєї господарської діяльності. В обмін на подання цих даних за визначену плату інститут проводить статистичні зіставлення показників діяльності даної фірми з іншими компаніями. При цьому відсутні прямі зіставлення, і гарантується конфіденційність стосовно даних фірми. Інститут направляє звіт фірмі, в якому зазначено, наскільки показники фірми відповідають усередненій по галузі «нормативній» рентабельності з урахуванням її положення на ринку і в галузі, структури капіталу, зміни умов господарської діяльності. Повідомляється також інформація про фактори, що впливають на прибуток.

Відповідно до роботи А. Стерліна найбільш істотними факторами, що впливають на показники ефективності окремих фірм, є:

1. Вертикальна інтеграція. Якщо підприємство функціонує в стабільному середовищі, вертикальна інтеграція позитивно впливає на результати господарської діяльності і, навпаки, в умовах нестабільного середовища підприємства з більш розвинутою вертикальною інтеграцією виявляються менш ефективними.

2. Капіталомісткість. Більш капіталомісткі підприємства, за інших рівних умов, мають більш низький рівень рентабельності і прибутку, ніж менш капіталомісткі.

8. Відносна якість продукції. Підприємства, продукція яких оцінюється споживачами вище, ніж продукція їхніх основних конкурентів, мають кращі фінансові результати.

4. Продуктивність. Підприємства з більш високим рівнем продуктивності праці виявляються більш рентабельними. Підвищення продуктивності особливо вигідне, якщо воно не пов'язане з додатковими інвестиціями.

5. Конкурентна позиція бізнесу. Підприємства, що мають більш високу частку ринку щодо основних конкурентів, мають і більш високий прибуток і потік доходів.

6. Зміна частки обслуговуваного ринку. Зі зростанням темпів обслуговуваного ринку абсолютне значення одержуваного прибутку зростає.

7. Інновації. Збільшення вкладень у НДДКР, дослідження ринку, розвиток збутової мережі поліпшують результати господарської діяльності в тому випадку, якщо підприємство має сильну позицію на ринку.

Звичайно об'єктом аналізу PIMS є СБО (стратегічна бізнес одиниця), за кожною з яких збирається різноманітна інформація: про результати господарської діяльності; постачальників; споживачів; конкурентну ситуацію; виробничо-технічні процеси; господарські зв'язки; фінансові засоби; прогнози зміни обсягів виробництва і цін на сировину.

До недоліків моделі PIMS відносять: відсутність таких показників, що описують структуру управління і науково-технічну політику підприємства, методи і стиль управління. Як обмеження цієї моделі виступає той факт, що дані про діяльність підприємств охоплюють мінімум трирічний період. Тому об'єктом дослідження PIMS є в основному підприємства, що закріпилися на певному ринку.

Подальший економічний ріст промислових підприємств України, поряд з достатнім фінансуванням наукових закладів, будуть сприяти розвитку інформаційно-аналітичних розробок та створюванню і підтримці аналогічних моделей стратегічного аналізу в нашій країні.