Комітет кредиторів у процедурі банкрутства: створення, функції та повноваження.

Важливе місце при здійсненні процедур банкрутства відводиться комітету кредиторів. Більш того Законодавець у абзаці 3 частини 9 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі за текстом – «Закон про банкрутство») встановив, що «При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону».
Незважаючи на те, що «Закон про банкрутство» діє вже більше 10 років, питання обрання комітету кредиторів, його функції, а також повноваження викликають багато спорів серед фахівців з питань банкрутства, відомих адвокатів, суддів різних інстанцій. Іноді можна зустрітися з різною судовою практикою щодо питань пов’язаних з дією комітету кредиторів.
З метою удосконалення практичної діяльності у питаннях формування (обрання), комітету кредиторів, визначення повноважень комітету кредиторів, а також діяльності комітету кредиторів при здійсненні процедур банкрутства і присвячена ця стаття, в якій автори, арбітражний керуючий з 10 річним стажем та фахівець з питань банкрутства, поділяться власним досвідом з вищевизначених питань.

Перше питання – формування (обрання) комітету кредиторів.
Згідно до частини 5 та 6 статті 16 «Закону про банкрутство» на час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів…», тобто формування комітету кредиторів починається зі зборів кредиторів.

Майже якісна підготовка та проведення зборів кредиторів з боку арбітражного керуючого, який виконує функції розпорядника майна боржника, дозволить запобігти різного роду скарг щодо обрання комітету кредиторів.
Відповідно до частини 11 статті 11 «Закону про банкрутство» випливає, що збори кредиторів повинні бути скликані не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду. В той же час попереднє засідання суду має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду, тобто збори кредиторів повинні відбутися не пізніше десяти днів з дня проведення попереднього засідання суду.
Але цей строк не можна розглядати як остаточний строк проведення зборів кредиторів, виходячи з того, що ще дві статті «Закону про банкрутство» так чи інакше «визначають» дату проведення зборів кредиторів. Так, частиною першою статі 16 встановлено, що «протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення», а абзацом другим частини 2 статті 15 встановлюється що господарський суд за результатами попереднього засідання виносить ухвалу в який призначається дата проведення зборів кредиторів. З огляду на вищесказане вбачається наявність протиріччя вказаних статей «Закону про банкрутство» з приводу дати проведення зборів кредиторів. На практиці це відбувається наступним чином:

Господарський суд, у встановлений законом строк, починає попереднє засідання суду. Якщо боржник визнав всі вимоги кредиторів або декілька не визнав (повністю або частково), як правило нема особливих проблем розгляду реєстру і невизнаних вимог в одному засіданні і тому дата проведення зборів кредиторів може бути призначена на ту же дату, яка була передбачена ухвалою за результатами підготовчого засідання суду, тобто через 10 днів після проведення попереднього засідання суду (три місяці і десять днів після проведення підготовчого засідання господарського суду).

Але, якщо невизнаних вимог багато і вони потребують від суду достатньо глибокого аналізу, попереднє судове засідання може затягнутися, що має місце на практиці, і тому дата проведення зборів кредиторів, яка визначена ухвалою за результатами підготовчого засідання господарського суду буде порушена іноді суттєво. Так, наприклад, у практичній діяльності авторів був випадок, коли попереднє засідання почалося в строк але тривало протягом чотирьох місяців у зв’язку з тим, що з 263 кредиторів, які подали до суду свої вимоги до боржника, останній не визнав повністю або частково 147 вимог, що змусило суд досліджувати всі докази як боржника так і кредиторів, давати їм юридичну оцінку, вимагати від сторін представлення додаткових доказів тощо, що і призвело до такого тривалого строку попереднього засідання.

Враховуючи те, що встановлений строк для проведення зборів кредиторів сплинув майже більше трьох місяців, та велику кількість кредиторів і необхідність ретельної підготовки до зборів кредиторів, суд, в ухвалі за результатами попереднього засідання, встановив дату проведення зборів кредиторів через двадцять днів після винесення означеної ухвали.

Враховуючи все вищевикладене, а також аналізуючи практику з якою зіткнулися автори цієї статті, вважаємо за необхідне запропонувати наступні зміни до Закону про банкрутство із статті 11 «Закону про банкрутство» виключити положення щодо дати призначення зборів кредиторів.

Другий абзац частини 2 статті 15 після фрази «… та призначається дата проведення зборів кредиторів» доповнити словами «…, які повинні відбутися не пізніше 20 днів з дати винесення цієї ухвали».

Вважаємо, що в подальшому такі пропозиції будуть враховані.
Після винесення ухвали за результатами попереднього засідання суду починається підготовка до проведення перших зборів кредиторів.

Підготовку до перших зборів кредиторів слід розбити на чотири етапи:

1. Аналіз реєстру вимог кредиторів, складеного на підставі ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання.

2. Визначення кількості голосів кожного кредитора.

3. Підготовка і направлення повідомлень кожному кредитору згідно з реєстром вимог кредиторів про місце, дату і час проведення зборів кредиторів.

4. Підготовка документів на збори кредиторів.

Розглянемо кожний етап підготовки до перших зборів кредиторів окремо.

Аналіз реєстру вимог кредиторів, складеного на підставі ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання.

Відповідно до статті 15 «Закону про банкрутство» господарський суд у попередньому засіданні розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Результатом розгляду реєстру та невизнаних (повністю або частково) вимог кредиторів господарським судом виноситься ухвала в який зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

При цьому в цій ухвалі суд зазначає розмір усіх вимог кредиторів визнаних як боржником так і судом з урахуванням черговості їх задоволення відповідно до статті 31 «Закону про банкрутство».

На підставі цієї ухвали розпорядник майна складає остаточний реєстр вимог кредиторів і починає його аналізувати для підготовки зборів кредиторів. Аналіз реєстру вимог кредиторів повинен відповісти на такі питання:

- які кредитори будуть брати участь у перших зборах кредиторів;

- які вимоги слід враховувати для визначення кількості голосів на зборах кредиторів;

На перше питання відповідь дає абзац другий частини 1 статті 16 «Закону про банкрутство», яким визначено, що учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. Таким чином усі конкурсні кредитори є учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу. Але серед фахівців нерідко викликають питання щодо участі у зборах кредиторів з правом вирішального голосу кредиторів вимоги яких забезпечені заставою (в подальшому – заставний кредитор) і це невипадково, бо заставний кредитор є привільованим кредитором.

По-перше, заставний кредитор вноситься до реєстру вимог кредиторів незалежно від того подав він до суду та боржника заяву зі своїми вимогами, чи ні (ст. 14 «Закону про банкрутство»).

По-друге, його вимоги забезпечені заставою і у випадку реалізації заставного майна, в рамках процедури ліквідації, всі отримані кошти йдуть на задоволення вимог виключно заставного кредитора (ст. 26 «Закону про банкрутство»).

По-третє, заставний кредитор обов’язково повинен надати письмову угоду на укладення мирової угоди (ст. 35 «Закону про банкрутство»). Відсутність такої згоди буде підставою не затвердження господарським судом мирової угоди між боржником і кредиторами в процедурах банкрутства.

З огляду на викладене, заставний кредитор, на погляд авторів, може брати участь у зборах кредиторів, але без права вирішального голосу.

Але судова практика пішла іншим шляхом і визнала заставного кредитора учасником зборів кредиторів з правом вирішального голосу (див. наприклад Постанову ВСУ від 11.10.2005р. по справі Б31/01-04).

Визначившись зі складом кредиторів, які беруть участь у зборах кредиторів з правом вирішального голосу, арбітражний керуючий повинен проаналізувати які вимоги кредиторів слід враховувати для визначення кількості голосів на зборах кредиторів. Так, наприклад, вимоги кредиторів які складають неустойку (штраф, пеню) включаються до реєстру вимог кредиторів окремо і відносяться до шостої черги задоволення відповідно до ст. 31. «Закону про банкрутство». Такі вимоги не включаються до загальних вимог кредиторів при підрахунках кількості голосів на зборах кредиторів. Ця позиція висловлена в Постанові Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №15 та в Рекомендаціях Президії ВГСУ від 04.06.2004р. №04-5/1193

Також при визначені кількості голосів кредиторів на зборах не враховуються окремо внесені в реєстр вимог кредиторів вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров’ю громадян.

Проаналізувавши реєстр вимог кредиторів арбітражним керуючим починає підраховувати кількість голосів кожного кредитора на зборах кредиторів.