Лекція 9. Тваринний світ України

Тваринний світ, який нараховує в Україні майже 45 тис. видів, поділяється на найпростіших (понад 1200 видів), плоских червів (1290), трематод (540), членистоногих (39 тис.), риб (понад 270), птахів (344), ссавців (108). До першого видання Червоної книги України занесено понад 85 видів і підвидів тварин (29 ссавців, 28 птахів, 6 плазунів, 4 земноводних, 18 комах), у друге — вже понад 400 видів безхребетних і хребетних тварин. В Україні нараховується понад 6640 видів прісноводних і солонувато водних тварин.

У процесі господарської діяльності зазнають суттєвих змін традиційні біоценози, у результаті чого змінюється видовий склад тварин; багато з них стають рідкісними чивипадковими.

Формування близького до сучасного тваринного світу почалося із середини палеогену. В льодовиковий період фауна території сучасної України у зв’язку з похолоданням зазнала великих якісних змін.

В Україні розповсюджені мисливські тварини. На початок 1990 р. нараховувалося 263,6 тис. копитних і 64,0 тис. пушних звірів і багато пернатої дичини (на кінець 1985 р. налічувалося 222,3 тис. копитних, 86,9 тис.пушних звірів). За 1985-1989 роки поголів’я копитних зросло майже на 20 %; кількість же пушних звірів скоротилася на 14 %. Зміни в загальній чисельності тварин за 1990-1994 роки ілюструють наступні показники. В 1994 р. лосів було 10,8 тис. (в 1990 р. - 14,2 тис.), оленів -22,0 тис. (22,7 тис.), диких кабанів — 49,8 тис. (56,6 тис.), козуль — 159,7 тис. (158,6 тис.), зайців — 2029,6 тис. (1925,3 тис.), лисиць — 81,0 тис. (47,6 тис.)*.

Останнім часом зменшилася кількість глухарів і тете­ревів. Значно зросла чисельність сірої куріпки, диких гусей і диких качок.

Надзвичайно злободенним в Україні є вирішення проб­леми раціонального використання мисливських угідь. Фактична чисельність багатьох мисливських тварин у 3-5 разів нижча, ніж оптимальна. Ефективність же ведення мисливського господарства в Україні в 3-5 разів нижча, ніж у країнах західної і центральної Європи. Особливо низьким є вилов цінних видів риби у водосховищах. Якщо в 1985 р. в них виловлювали близько 7 тис.т цінних видів риб, то в 1990 р. — лише 5 тис.т (усього за 1981-1990 рр. вилов усіх риб у водосховищах практично не перевищував 25 тис.т у рік).

Згідно з зоогеографічним районуванням, проведеним О. Кістяківським, в Україні виділяються Голарктична область у складі Європейської та Середземноморської підобластей. До складу Європейської підобласті входять чотири провінції.

1. Змішано-лісова зоогеографічна провінція, яка співпадає з Поліссям.

2. Лісостепова зоогеографічна провінція.

3. Степова зоогеографічна провінція.

4. Карпатська провінція, яка займає Українські Карпати та прилеглу до них територію Передкарпаття та Закарпаття в межах Закарпатської, Чернівецької, Львівської та Івано-Франківської областей.

Середземноморська підобласть представлена в Україні округом Гірського Криму та Позазональними долинно-річковими, водосховищними і приморськими районами.

1. Округ Гірського Криму включає крайню південну і південно-східну частину півострова — Гірський Крим і Південний берег Криму.

2. Позазональні долинно-річкові, водосховищні і приморські райони можуть бути віднесені до Середземноморської підобласті досить умовно; в них переважає не середземноморський клімат, а клімат степів та лісостепу. До цих районів включено прибережні райони дніп­ровських, дністровських та інших водосховищ, бузько-дніпровські, дунайські, дністровські плавні. Майже повсюдно (крім Криму і нижнього Лівобережжя Дніпра) поширений вовк. Місцем постійного проживання бурого ведмедя є Карпати, а також крайня північна тери­торія Сумської орбласті. Лісова кішка живе в Карпатах, північно-східній частині Львівської області і на південному сході Волинської області. На крайній півночі Українського Полісся (переважно в Причорнобильській зоні) окремими обмеженими ареалами постійно живе рись. Повсюдно в Україні зосереджена лисиця зви­чайна; у західній, центральній і північній її частинах — борсук, повсюдно (крім Криму і крайньої південно-східної причорноморської та приазовської території) — горностай, в усіх регіонах України — норка звичайна. На річках північної, західної і південно-західної частини України в обмеженій кількості водиться видра, у верхній території басейну Дніпра — бобер, у лісових і лісостепових районах — білка і борсук. Повсюдне поширення має заєць-русак, єнотовидний собака, майже повсюдно (крім Причорномор’я і крайньої східної території республіки) зустрічаєтьсядикий кабан. У західних, південних і крайніх східних районах зустрічається благородний олень, у центральних і західних — євро­пейська косуля, на півночі України — лось європейський. Акліматизовано та реакліматизовано зубра, кабана середньоазіатського, зайця біляка, ондатру, дикого кролика та ін. Центральна і західна частина України — райони переважного розведення таких цінних звірів, як норка американська, песець, срібно-чорна лисиця, нутрія.

Україна має значні ресурси цінних мисливсько-промислових птахів: на Поліссі і в Карпатах - тетерів, глухар і рябчик, в центральній і південно-східній частині — дрофа, південній — бекас; у прибережних районах Чорного та Азовського морів водяться сіра гуска, лебідь-шипун, орлан-білохвостий, в Карпатах — беркут, У Карпатах і на Поліссі — чорний бузьок.

Багато звірів і птахів зустрічається в Україні рідко та вимагає належної охорони. Серед птахів, наприклад, це журавель сірий і журавель степовий, чорноголова чайка, орлан-білохвіст, стерв’ятник, гриф чорний, степовий орел, беркут та ін.

Україна - важливий регіон сезонних міграцій птахів. Через її територію пролягає шлях перельоту найбільш чисе­льних видів водоплаваючих і болотяних птиць: вони восени покидають територію України і прилітають сюди навесні (голуби, журавлі, бузьки, зозулі, солов’ї, ластівки та ін.). Перелітні птахи живуть під час осінніх і весняних перелетів (кулики, гагари та ін.). Узбережжя Чорного та Азовського морів — місце зимівлі чайок, лебедів, гусей, качок; окремі види птахів (біла гуска, біла сова, фламінго та ін.) лише деколи залітають в Україну.

Чималої шкоди сільському господарству, людям та тва­ринам заподіюють ссавці і комахи. Суслики, миші, полівки та інші мишовидні гризуни з'їдають велику кількість зерна та іншої рослинницької продукції практично в усіх регіонах. Шкідниками польових культур є комахи — звичайний буряковий довгоносик, гесенська муха, шведська муха, кліщі, квіткоїд яблуневий, хрущі, короїд-типограф, шовкопряди, молі і т.д. Комарі, мошки, москіти переносять збудників хвороб людини і тварини. Збудниками гель­мінтозів є фрасціоли, ценури, фінни, аскариди, трематоди, цестоди, нематоди та ін.

Ефективна та екологічно виправдана боротьба з вказаними та іншими шкідниками — актуальне завдання. Належної уваги заслуговує насамперед боротьба екологічно чистими біологічними методами, арсенал та можливості яких неухильно збільшується.

У південних районах України зосереджені загальнознані місця масового оселення і гніздування водоплавних, водо-болотяних птахів. Серед них — Лебедячі острови, що розміщені на північний захід від Кримського півострова в мілководній частині Каркінітської затоки. Тут налічується 6 островів площею близько 60 га, де оселюється понад 200 видів водоплавних птахів (лебідь-шипун, сіра гуска, качка, лисуха, чапля та ін.), зокрема тут гніздяться 25 видів. В акваторії Каховського водосховища на 13 островах Великі та Малі Кучугури площею 400 га гніздяться лисухи, качки, чаплі, лебеді-шипуни, рибалочки та інші водоплавні і водоболотяні птахи. Ці та інші місця постійного гніздування птахів та їх концентрації під час перельотів охороняються. У Чорному та Азовському морях нараховується понад 2400 видів тварин.