Цінності в житті людини та суспільства.

План

I. Природа цінності.

II. Типологія ціннісних орієнтацій.

Основні проблеми: Що таке цінності? Яка їх роль у людській діяльності? Що таке базові (ключові) цінності? Які основні типи ціннісних орієнтацій? Яка роль різних аксіологічних напрямків у розвиту сучасної філософії?

Ключові поняття: Цінність (життєвий сенс). Аксіологія. Вибір. Ключові цінності: свобода, співпричетність, благо, користь, добро, істина, правда, творчість, краса, святе, мудрість, гармонія.

І.

Людська діяльність будь-якого роду містить у собі три підсистеми: задуми, реалізація і наслідок.

Задум у свою чергу, складається з цінності, мети і плану; мета відповідає на питання: що треба робити?; план – як це треба зробити?

Як показала історія реалізація одних і тих самих цілей і планів може мати різні життєві сенси, ціннісне (аксіологічне) значення.

Наприклад.

1. Добиватися кращого матеріального життя можна сумлінною працею, сумлінним навчанням, самовдосконаленням, проявом якихось своїх феноменальних здібностей, а відтак через визнання в суспільстві, політичну і соціальну активність.
2. Або: через а) всі крадуть, і я буду красти; б) всі обманюють, і я буду обманювати; в) злочини проти людей: 1). проституцію, 2). наркоманію, 3) обман, підкуп тощо.

Специфіку цінності, що становить основу життєдіяльності, можна пояснити давньою байкою. Подорожній запитує у трьох робітників, які возять цеглу: що ви робите? Один відповідає: “цеглу вожу”, другий: “На хліб заробляю”, а третій: “Собор будую”. Як бачимо дії однакові, а ціннісні орієнтації – різні.

Наведені вище приклади підкреслюють, що генетично, тобто у процесі свого походження, цінності акумулюються у собі загальну спрямованість потреб, інтересів та емоційних переживань суб’єктів. Але у кожного з нас життя виробляє певні, інколи протилежні, домінантності потреб, інтереси, тип переживань.

Добре це, чи погано? Якщо покласти в основу розвитку суспільства людини суперечність – джерело розвитку, то мабуть добре. Проте все залежить якими методами будь-яка суперечність вирішується.

Справа в тому, що Життя часто ставить у ситуації вибору (ознака екзистенції). Чому віддати перевагу з безліч альтернативних потреб, інтересів, можливих переживань і способів реалізації їх; від чого відмовитись; в якій послідовності віддати перевагу тощо. Інакше кажучи виникає потреба порівняти мотиви наших можливих дій і залежно від внутрішньої шкали, внутрішньої системи еталонів вибрати певну дію. Цю роль починають виконувати узагальнені, найтиповіші для даного суб’єкта потреби, інтереси і переживання, що формувалися у єдину домінантну – цінність.

Отже, цінність (життєвий сенс). Є основою вибору суб’єктом цілей, засобів, результатів та умов діяльності, що відповідають на запитання: “В ім’я чого здійснюється дана діяльність?”. Процедура вибору на основі цінності називається оцінкою. Результат вибору суб’єкта постає як благо для даного суб’єкта. Спрямованість суб’єкта і його діяльності на певну цінність називається ціннісною орієнтацією.

Термін “цінність” вживають як для визначення станів духу, на основі яких робиться оцінка, такі найзначущих явищ, що вибираються як результат оцінки. Наприклад: 1). можна сказати, що провідними цінностями певної людини є добро, істина, Бог (або престижність, комфорт); 2). можна сказати, що у даному будинку зосереджені великі матеріальні цінності. Філософія вживає слово “цінність” коли йдеться про події, що можна віднести до першого випадку. Для другого – використовує слово “Благо”.

Основна форма, що вбирає в себе цінності – ідеал. Ідеал є цінною характеристикою певного явища, як такий виконує роль стратегічного орієнтира на шляху руху від сущого до належного. Ідеал стає надгрунтям формування мети, плану дій, норм дій. Проте суб’єкт має бути готовим до діяльності не лише на ціннісно-інформаційному рівні, а й на вольовому рівні. Це забезпечується таким станом психіки, як настанова – підсвідома готовність до певної діяльності в певних умовах. Оптимальної поведінки досягають єдністю всіх елементів керуючої програми – від цінності до постанови.