Особливості методики корекціиного навчання різних категорій дітей з психофізичними вадами

Для успішної організації індивідуального навчального про­цесу дітей з психофізичними вадами вчитель має добре володі-ТИ знаннями особливостей їх психофізичного розвитку, типових труднощів, що виникають при оволодінні навчальним матеріалом ' є обумовленими характером захворювання. Педагог маь розумі-

Модуль /

ти, на якому етапі й чому виникла та чи інша проблема у навчан­ні, як це відображається на засвоєнні навчальної програми.

До початку навчально-корекційної роботи вчитель має де­тально вивчити документацію про дитину; провести детальну бе­сіду з батьками про інтереси дитини, її схильності, потреби й улюблені заняття; з'ясувати її характерологічні особливості та особливості поведінки; вивчити стосунки у родині.

Для навчання дітей з психофізичними вадами використову­ються ті ж методи, що й для навчання дітей з непорушеним розви­тком, проте особливості психофізичного розвитку учнів обумовлю­ють інакші способи застосування цих методів. Зокрема, методи навчання повинні бути корекційно-розвивальними. Це найсуттєвіша відмінність спеціальних дидактичних методів, яка означає, що будь-який метод чи прийом окрім дидактичної мети має розв'язувати і корекційну, спрямовану на розвиток учнів. В організації навчальної діяльності враховується рівень знань, темп роботи, динаміка втомлюваності, обсяг пам'яті, стійкість уваги, довільність психічних процесів дитини, рівень розвитку її мов­лення та опорно-рухової системи. Це передбачає, наприклад:

- відбір для кожного уроку певної невеликої за обсягом кіль­
кості навчального матеріалу;

- максимальну розгорнутість і поділ складних понять і дій;

- уповільненість навчання;

- повторюваність дій;

- наявність пропедевтичних періодів у навчанні;

- опору на чуттєвий досвід учнів;

- керівництво діями учнів;

- поступовий розвиток пізнавальних процесів;

- оптимізацію темпу роботи та динаміки втомлюваності;

- посилення здатності дитини до саморегуляції;

- розвиток самостійності дитини.

Методи слід застосовувати у нерозривній єдності, гармо­нійно. Це обумовлено характером процесу пізнання, в якому по­єднуються безпосереднє сприймання об'єктів і явищ, розумова обробка результатів сприймання і практична діяльність. Тому жодна форма пізнання не може бути абсолютизована, оскіль­ки це негативно вплине на реалізацію корекційних завдань. Гармонійність у поєднанні методів навчання означає не рівно­мірний розподіл методів на уроці, а поєднання їх у оптимальних пропорціях в залежності від певного критерію. Так, за аспектом передачі та сприймання навчальної інформації узгоджуються словесні, наочні та практичні методи; за логічним -- індуктивні та дедуктивні; за аспектом мислення і розв'язання корекційних

Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психологи

завдань - репродуктивні та проблемно-пошукові; за аспектом керування навчанням — методи самостійної роботи і роботи під керівництвом вчителя; за аспектом мотивації — методи стиму­лювання інтересу до навчання і відповідальності за нього тощо.

У процес навчання необхідно включати методи, які викли кають інтерес до учіння. Це, зокрема, використання різних видівігор, створення ігрових моментів, моделювання реальних ситуаційтощо. Ця особливість такого значення у навчанні дітей з нормальним розвитком не набуває, а у навчанні школярів з психофізичними вадами вона пов'язана із пасивністю дітей, зни­женням їхнього інтересу до навчання і часто нерозумінням його необхідності, наявними труднощами й невдачами.

Методи мають відповідати принципам спеціальної дидак­тики. А саме.

- _:дидактичні методи мають бути спрямованими не лише на

формування знань, вмінь і навичок учнів, корекцію їх психо­фізичного розвитку, а й на їх моральне виховання;

- методи навчання мають бути доступними для учнів і водночас
забезпечувати доцільний рівень труднощів з метою стимулю­
вання учнів до розумових дій, докладання вольових зусиль,
оптимального розвитку;

- методи слід обирати так, щоб вони забезпечували свідомість
іміцність засвоєння знань дітьми, формували у них вміння
теоретичні знання застосовувати в практичній діяльності в
різних умовах;

- поєднувати методи необхідно так, щоб вони призводили до
оволодіння досвідом послідовно і системно;

- методи повинні стимулювати учнів до самостійної роботи,
..творчості, ініціативи;

- при виборі методів слід враховувати не лише загальні пси­
хічні закономірності, властиві дитині з певною аномалією та
діагнозом, а й індивідуальні особливості кожної дитини.

Різні категорії дітей з психофізичними вадами потребують специфіки у використанні прийомів корекційного навчання. Детальне оволодіння спеціальними методиками можливе лише за умови копіткого вивчення конкретних галузей дефектології.

Оцінювання

Для кожного типу спеціальної загальноосвітньої школи МОНУкраїни рекомендовано відповідні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з урахуванням особливостей їхнього психофізичного розвитку та можливостей.

Модуль /

Основними функціями перевірки і оцінювання на­вчальних досягнень учнів усіх типів шкіл є: •/ контролююча - визначення рівня засвоєння навчальної програми, виявлення готовності до засвоєння нового мате­ріалу;

S навчальна — стимулювання зусиль учнів до подолання труд­нощів, повторення, уточнення, систематизації, застосування знань і вмінь; формування в учнів адекватних критеріїв оці­нювання якості своїх знань і вмінь;

S діагностично-коригуюча - з'ясування причин труднощів, виявлення прогалин у знаннях і вміннях; внесення коректив, спрямованих на подолання цих прогалин у діяльність учнів і вчителя; надання своєчасної допомоги;

S стимулююча-мотиваційна — стимулювання учнів поліпшу­вати свої досягнення, формування позитивної мотивації до навчання",

S розвивально-виховна - формування вмінь цілеспрямованої діяльності, розвиток відповідальності, працелюбності, актив­ності, охайності, самостійності та інших особистісних якостей учнів;

S реалізація індивідуального підходу — знаходження відповід­ного рівня навантаження для кожного учня; вивчення став­лення учня до труднощів, успіхів, оцінки.

Перевірка навчальних досягнень учнів здійснюється у ме­жах матеріалу, визначеного навчальними програмами певного типу школи. При цьому враховуються можливості дітей та осо­бливості їхнього психофізичного розвитку. Оцінювання ґрунту­ється на позитивному принципі, тобто передусім враховуються досягнення учня, а не його невдачі.

Об'єктами перевірки і оцінювання виступають структурні компоненти навчальної діяльності, а саме:

1. Змістовий компонент — знання дітей.

При оцінюванні враховуються такі характеристики знань:

- повнота (від фрагментарного відтворення навчального
матеріалу до відтворення у повному обсязі);

- правильність (від не завжди точного до правильного від­
творення навчального матеріалу);

- усвідомленість (від розуміння в основному до вміння
пояснити, обгрунтувати);

питання корскщйноі педагогіки та специыъног психологи

- застосування знань (адекватність, самостійність, різні
умови,використання допомоги).

2. Операційно-організаційний компонентдії, способи
дій,діяльність:

а) предметні (відповідно до змісту основних навчальних
предметів);

б)розумові (порівнювати, класифікувати, абстрагувати,
«аагальнювати тощо) та загальнонавчальні (аналізувати, пла­
нувати,організовувати, контролювати процес і результати ви-
нонаннязавдання, вміння користуватись підручником тощо).

Оцінюються такі характеристики:

- правильність;

- швидкість;

" — свідомість дій;

■' - новизна умов (за зразком, аналогічне, нове);

- самостійність виконання;

- якість виконаної роботи;

- цілеспрямованість.

3. Емоційно-мотиваційний компонент- ставлення до на­
вчання.

Оцінюються такі характеристики:

- характер і сила (байдуже, недостатньо виразне позитив­
не, зацікавлене, виразне позитивне);

. - дійовість (від пасивного до дійового);

- сталість (від епізодичного до сталого).

Навчальні досягнення учнів спеціальної школи оцінюються рівнями і відповідними їм балами:

1) перший рівень - початковий (1—3 бали);

2) другий рівень - середній (4—6 балів);

3) третій рівень - достатній (7 —9балів);

4) четвертий рівень - високий (10—12 балів).

Якісні критерії цих рівнів розроблено у відповідності з ти-¹ спеціальних шкіл для кожного предмета.