Актуальність проблеми аномальних дітей

Перед учителем масової школи стоїть важлива задача – забезпечити в процесі навчання й виховання всебічний розвиток фізичних і духовних здібностей та обдаровань кожної дитини. Здійснюючи цю складну задачу, вчителі та вихователі нерідко стикаються з проблемами недисциплінованості, агресивності, конфліктності та інших порушень поведінки деяких дітей. Відхилення та аномалії в розвитку дітей можуть бути різноманітними. Вони можуть виражатися різним ступенем, мати різну структуру. В основі їх походження лежать різні етіологічні чинники, порушення різних сторін психофізичного розвитку дитини: слухо-мовленнєвої системи, зорового сприйняття, інтелектуальної, емоційно-вольової сфери.

Але не можна розглядати кожного невстигаючого учня як дитину з відхиленнями в розвитку. Серед них, звичайно, є діти, які не мають патології в розвитку. Їх неуспішність обумовлена багатьма причинами: недоліки організації педагогічного процесу, рівень володіння вчителем методиками навчання й виховання, недостатня організованість самого учня, відсутність належного нагляду за дитиною в сім’ї, недисциплінованість та виховна занедбаність учня. Аналіз причин неуспішності та шляхи їх подолання – це важлива педагогічна задача, яка розглядається особливо.

Фізична та інтелектуальна аномальності (сліпота, глухота, сліпоглухота, розумова відсталість тощо) збіднюють можливості участі особистості у виробництві та суспільному житті і значно ускладнюють її навчання і виховання. Тому виховання та навчання дітей з вадами розумового і фізичного розвитку входять складовою частиною до єдиної державної системи освіти.

Національна програма "Діти України" на період 2001-2005 роки (24 січня 2001р.), яка була складена відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої України, визначила основні напрями державної політики. Одним із завдань є поліпшення здоров’я матерів та дітей, запобігання інвалідності, створення умов для інтеграції в суспільство дітей з вадами розвитку.

Політичним і стратегічним інструментом для розв’язання багатьох проблем здоров’я населення України стала Національна програма "Репродуктивне здоров’я нації на 2001-2005 роки", яка була затверджена Указом Президента України від 26.03.2001 р. № 203. Основними проблемами у цій сфері є материнська і малюкова смертність, високий ступінь штучного переривання вагітності, значна кількість ускладнень під час вагітності та пологів, онкологічна патологія тощо. 27.04.2006 р. № 244-р була вироблена Концепція, яка визначила мету, основні завдання та засади Державної програми "Репродуктивне здоров’я нації на 2006-2015 роки", як складової загальної системи забезпечення здоров’я нації.

Закон України про соціальну роботу з дітьми та молоддю (21 червня 2001р.) проголошує здійснення комплексних медико-соціальних та реабілітаційних заходів щодо адаптації в суспільстві дітей з вадами фізичного та розумового розвитку (ст. 7), соціальний супровід, який передбачає соціальну опіку щодо таких дітей (ст. 9), здійснення навчально-виховної реабілітації у спеціальних загальноосвітніх школах (школах і інтернатах) для дітей та молоді, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, а також фізичної реабілітації їх у спеціалізованих фізкультурно-оздоровчих закладах (клубах, центрах тощо) (ст. 11).

Загальнодержавна програма "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки" розроблена на виконання Указу Президента України від 11.07.2005 р. № 1086 "Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей", який визначив рід напрямів, в тому числі організація роботи з надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних та інших послуг дітям.

Держава докладає значних зусиль щодо охорони здоров’я, соціального захисту й освіти населення, особливо постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, яка спричинила серйозні психолого-педагогічні, соціальні та медичні наслідки як для людей, що мешкають на забруднених територіях, так і для всієї світової спільноти. Про це свідчить Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Положення про порядок організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Дослідження медиків, психологів, соціологів, матеріали міжнародних конференцій, щодо медичних і соціально-психологічних наслідків аварії на ЧАЄС показали, що на самопочуття людей, їх психічний стан, оцінку радіаційного ризику, рівень соціального напруження в різних регіонах зони Чорнобильської катастрофи впливає цілий ряд об’єктивних та суб’єктивних чинників. Особливої значущості визначена проблема набуває в умовах виховання дітей, що проживають у зоні радіологічного контролю.

Діти радіаційної зони демонструють достатньо тривожну картину психологічних відхилень у своєму розвитку. У них виявляється тимчасова емоційна напруженість, психомоторні та психовегетативні відхилення, за наявності яких особистість ще зберігає здатність до критичної оцінки та до цілеспрямованої діяльності і може корегувати свою поведінку під впливом сприятливих змін у ситуації чи умовах надання адекватної соціально-психологічної допомоги.

Пройшло більше 20 років після аварії на ЧАЕС, а екологічні, медичні, психологічні і соціальні наслідки ще довго будуть відгукуватися в життєдіяльності людей зони радіологічного контролю.

Чорнобильська катастрофа вплинула не тільки на стан здоров’я дітей, а й на психічну діяльність молодшого школяра і призвела до нервово-психічних розладів, істотне зниження пам’яті, особливо довгострокової, зниження уваги, виникнення фрустрацій, конфліктів, гостроти емоційної напруженості (П.Ю. Дупленко, Т.В. Ковтун, В.Ю. Коппа, Н.А. Стогній, Н.К. Харченко та ін.). Існують психологічні особливості емоційної сфери дітей, які постраждали від аварії на ЧАЕС: емоційна нестабільність, висока тривожність, специфічні страхи, депресивність, астенічність, що призводять до розвитку різноманітних дезадаптаційних станів з психосоматичною спрямованістю (О.Я. Чебикін, Т.П. Свістунова, Ю.І. Висковатов, А.В. Кашеварова).

Тривожність у постраждалого населення носить масовий (89%) і довготривалий характер, який не має тенденції до зниження протягом післяаварійного періоду. Перевантаження "стресорегулюючих систем" є передумовою для виникнення психічних розладів, збільшення психосоматичних захворювань і порушень у статевому дозріванні серед дітей Чорнобильського регіону. Відбулися зміни у сфері соціально-психологічного розвитку: соціальна дезадаптація, агресивність, схильність до конфліктів, низький рівень когнітивної складності соціальної перцепції і емоційної готовності до взаємодії; у сфері духовного розвитку відхилення виявляються в екзістенціональній кризі, девальвації сенсу життя, загальнолюдських, культурно-національних та індивідуальних цінностей. Науково обґрунтована система спеціальної освіти аномальних дітей, що діє в наш час, розв’язує як єдині з загальноосвітньою масовою школою завдання, так і специфічні, які полягають у створенні найсприятливіших умов корекції аномального розвитку дитини.

Вчені стверджують, що існує кореляційна залежність між станом здоров’я дитини і її поведінкою (M.L. Scott, Y.S. Li, M.D. Kirk, M.N. Goncalves та ін.). Збільшення числа дітей з відхиленнями в розвитку й поведінці, зростання кількості учнів з соціальною девіацією і шкільною дезадаптацією привели до необхідності відкриття додаткового числа спеціальних освітніх установ, до створення в загальноосвітніх школах класів вирівнювання компенсуючого і корекційно-розвивального навчання.

Мета курсу "Основи дефектології та логопедії" – показати вчителю природу і характер відхилень і аномалій, які спостерігаються у дітей, особливості їх проявів і закономірності їх розвитку, прийоми і методи їх корекції й компенсації. Розуміння і усвідомлення цих цілей допоможе вчителю знайти шляхи подолання утруднень у навчанні дитини в масовій школі, а при необхідності направити її у спеціальну школу. Своєчасне виявлення аномальної дитини та направлення її в спецшколу дуже важливо, тому що перебування аномальної дитини в умовах масової школи, де немає спеціальних умов виховання і навчання, наносить їй шкоду і утруднює роботу вчителя з класом.

З іншого боку, знаходження дитини з легкими вадами у спецшколі також наносить їй шкоду і обмежує її розвиток; це заважає і роботі спеціальної школи, яка розрахована на дітей з певними відхиленнями.

Таким чином курс "Основи дефектології та логопедії" забезпечує теоретичну підготовку студентів та слухачів. Отримані знання допоможуть їм успішно працювати з дітьми, які не встигають, кваліфіковано виявляти аномалії дітей з наступним направленням через медико-педагогічні комісії до спецшколи.