Комплексні порушення декількох функцій

Ця категорія дітей характеризується поєднанням двох чи навіть декількох виразних психофізичних порушень: зору, слуху, мовлення, рухового й пізнавального розвитку. Наприклад, сліпоглухі діти; діти, в яких вади зору, слуху чи опорно-рухового апарату поєднуються із розумовою відсталістю або затримкою психічного розвитку.

Класифікації дитячих аномалій набувають вагомого значення для визначення закладу та планування індивідуальної програми спеціальної корекційно-педагогічної допомоги.

У всіх вище означених категорій дітей є специфічні труднощі й проблеми розвитку, обумовлені характером і ступенем виразності наявних відхилень, умовами соціально-педагогічного оточення дитини на ранніх етапах її розвитку. Водночас властивими для всіх категорій дітей з вадами психофізичного розвитку є наступні проблеми розвитку (О. Л. Венгер, О. А. Єкжанова, H. M. Назарова, О. А. Стрєбєлєва):

• соціальна дезадаптованість дитини;

• уповільнене й обмежене сприймання;

• недоліки розвитку моторики;

• вади мовленнєвого розвитку;

• недоліки розвитку мислиннєвої діяльності;

• недостатня у порівнянні із звичайними дітьми пізнавальна активність;

• прогалини у знаннях і уявленнях про навколишній світ, міжособистісні стосунки;

• недоліки у розвитку особистості (невпевненість у собі, невиправдана залежність від оточуючих, низька комунікабельність, егоїзм, песимізм, занижена або завищена самооцінка, невміння керувати власною поведінкою).

Ці особливості призводять до суттєвої затримки розвитку психічних новоутворень на кожному віковому етапі і якісній своєрідності становлення особистості дитини. Вище означені недоліки можуть проявлятись у дітей неоднаковою мірою, у різних комбінаціях.

3. Причини виникнення дитячих аномалій та головні закономірності психічного розвитку аномальної дитини

Відхилення у розвитку дітей можуть бути обумовлені різними несприятливими факторами, які поділяються на ендогенні (генетичні або внутрішні впливи) і екзогенні (середовищні або зовнішні) впливи.

Найчастіше фахівці ґрунтують патологічні фактори залежно від періоду впливу на здоров'я дитини:

1. Вроджені, тобто генетичні – причини, які залежать від дії генетичних (спадкових) чинників (порушення в будові та кількості хромосомних наборів батьків; наркотизм батьків, який зумовлює спотворення їх генетичного апарату).

2. Набуті – аномалії викликані різноманітними шкідливими впливами на організм дитини під час його розвитку у внутрішньоутробний період, при народженні та в наступні періоди життя та пов’язані з дією різноманітних патогенних чинників, гормональні порушення у вагітної, несумісність крові матері і плода; алкоголізм батьків.

– пренатальні – причини, що діють на зародок і плід у період внутрішньоутробного розвитку (здоров’я та спосіб життя вагітної: інфекції, інтоксикації, переохолодження, порушення живлення тощо; гормональні порушення; резусна несумісність групи крові матері та плода; застосування медикаментів, зрив вагітності, захворювання нирок, печінки, алкогольне отруєння; вплив ядерного опромінення, хімікатів, довготривале ослаблення організму матері та ін.);

– натальні – у період пологової активності (механічні ушкодження плода: неправильне положення плода, затяжні пологи, пологові травми; пологова асфіксія, кесаревий розтин та ін.);

– постнатальні – після народження дитини

а) інфекційні захворювання: менінгіт, енцефаліт, грип, кір, дизентерія, скарлатина, поліомієліт тощо; різні травми, інтоксикації; порушення харчування дитини; тривалі соматичні захворювання;

б) соціальні фактори (соціально-психологічні причини):

• тяжкі переживання дитини, обумовлені несприятливим становищем у сім'ї чи школі, постійними стресами, хронічними соматичними і фізичними дефектами;

• несприятливі соціально-побутові умови;

• недостатність мовленнєвого спілкування;

• наслідування неправильного мовлення;

• психічні травми;

• педагогічна занедбаність.

Наголосимо, що окремі соціальні фактори виливають передусім на дітей із ослабленою нервовою системою, вразливих, ранимих, із певними характерологічними особливостями (замкнутість, сором'язливість, несамостійність), із відсутністю інтелектуальних інтересів тощо.

ІІравильне виховання у сім'ї, емоційний контакт із близькими людьми є джерелом повноцінного розвитку дитини.