Заклади, підпорядковані Міністерству охорони здоров'я України
1) спеціальні групи при будинках малюка для дітей-сиріт з ва
дами психофізичного розвитку;
2) дитячі психоневрологічні санаторії;
3) дитячі відділення при психоневрологічних лікарнях;
4) заклади для психохроніків (виразна імбецильність, ідіотія);
5) реабілітаційні заклади.
Останнім часом в Україні розпочато створення реабілітаційних закладів, які підпорядковуються різним Міністерствам залежно від контингенту дітей і змісту допомоги. Міністерству освіти і науки України підпорядковуються навчально-реабілітаційні центри, які керуються у своїй діяльності «Положенням про навчально-реабілітаційний Центр» (1997 p.), а навчання дітей відбувається згідно програм, передбачених для певного спеціального освітнього закладу (відповідно до віку і вад дітей).
Згідно Положення навчально-реабілітаційний центр- це заклад освіти, який забезпечує умови для відновлення здоров'я, соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають органічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем або вади психофізичного розвитку.
Найчастіше у таких закладах контингент вихованців складається із дітей із складними вадами, часто комплексними, наприклад, розумова відсталість у поєднанні з вадами опорно-рухового апарату Відповідно і допомогу дпи одержують комп-
.13
Модуль /
лексну - лікувальну, психологічну, педагогічну, соціальну. На відміну від традиційних спеціальних закладів у штаті реабілітаційних значно більше персоналу: не лише вчителі та вихователі, а й лікарі, масажисти, соціальні працівники.
При навчально-реабілітаційних закладах діють різні служби, зокрема, служба роботи з сім'ями вихованців; відділення ранньої корекційної допомоги; групи тимчасового перебування та ін.
Однією із суттєвих відмінностей є співпраця з сім'ями, що виховують дітей з вадами психофізичного розвитку, участь сім'ї у вихованні й соціалізації дитини. У традиційних закладах, більшість з яких с інтернатними, робота з сім'ями проводиться епізодично і не є системною.
Якщо ж за станом здоров'я дитина не може знаходитись у колективі, їй пропонують індивідуальне навчання за програмою того закладу, який відповідає діагнозу й віку дитини.
2. Можливості інтегрованої та інклюзивної освіти дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку
Перспективним завданням сучасної корекційної освіти постає інтегроване та інклюзивне навчання. Ще Л. С Виготський у своїх працях говорив про те, що спеціальна школа створює для дитини замкнений світ, у якому все є прилаштованим до дефекту. Внаслідок штучної ізоляції дітей, відриву їх від сім'ї і здорових ровесників формується невпевнена в собі, власних силах і можливостях особистість, яка є непідготовленою до життя у суспільстві. Особливо гостро проблема інтеграції та інклюзії постає перед дітьми із легкими (невиразними) вадами у психофізичному розвитку, оскільки вони не охоплені закладами корекційної освіти.
Серед основних завдань розвитку дошкільної і загальної середньої освіти на найближчі навчальні роки Міністерство освіти і науки України вбачає створення умов для інклюзивного та інтегрованого навчання дітей з особливими потребами. Шляхи розвитку інклюзивної освіти, завдання органам управління освітою, які випливають з них визначено у таких нормативних документах:
■ наказ МОИ України від 11 09.2009 р. № 855 «Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивною на-
Загальніпитання корениніноі педагогіки та спеціальної психологи
вчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки»;
■ наказ МОН України від 20.01.2010 року «Про затвердження заходів на виконання розпорядження КМУ від 5 жовтня 2009 року № 1622-р «Про затвердження плану заходів щодо розвитку загальної, середньої, дошкільної та позашкільної освіти на період до 2012 року».
Слід розрізняти інтеграцію й інклюзію.
Інтеграція
Інтеграція відображає спробу залучити учнів з особливими потребами до загальноосвітніх шкіл. Учень пристосовується до вимог школи.
Інтегроване навчання має як переваги, так і проблеми. Переваги, зокрема, проявляються у:
- подоланні ізоляції вихованців;
- можливості отримання освіти за місцем проживання без
відриву від сім'ї;
- орієнтації дітей з психофізичними вадами у розвитку на
нормальних однолітків;
• - реальній соціальній адаптації з раннього віку;
- оздоровленні емоційної сфери нормальних однолітків;
- навчанні дітей спілкуватися та працювати разом;
- формуванні у здорових дітей почуття відповідальності за
товаришів, які потребують допомоги, емпатії, співчуття.
Процес інтеграції є позитивним ще й через те, що орієнтує педагогів на зміщення акцентів у корекційно-педагогічній роботі з дітьми: об'єктом впливу стає не порушення, а особистість дитини.
Проте на часі в Україні впровадження інтегрованого навчання гальмується такими недоліками:
- недостатня розробленість законодавчо-правової бази;
- слабка інформованість громадськості про проблеми дітей з
психофізичними вадами;
- непідготовленість спеціалістів до роботи в системі інтегра
ції;
~ труднощі у науково-методичному забезпеченні навчально-виховного і корекційного процесу.
Ще однією проблемою є ставлення родини до спеціальної освіти. Багатьох батьків не влаштовує варіант перебування їхньої дитини у відокремленому закладі з відривом від сім'ї Саме
Модуль І
тому виникає стихійна інтеграція, коли батьки попри рекомендації ПМПК залишають дітей з психофізичними вадами у масових школах, де вони навчаються без одержання відповідних особливостям їхнього розвитку освітніх послуг.
Як свідчить досвід багатьох країн, вихідним принципом інтеграції дітей з психофізичними вадами є принцип рівних прав і можливостей в одержанні освіти. При цьому інтеграція здійснюється у двох формах: соціальній та педагогічній.
Соціальна інтеграція передбачає соціальну адаптацію дитини з психофізичними вадами у загальну систему соціальних стосунків передусім у межах того освітнього середовища, в яке вона інтегрується (Л. М. Шипіцина). У окремих країнах такий вид інтеграції називають терміном «мейнстрімінг».
Освітня інтеграція передбачає надання дітям з психофізичними вадами можливості спільного навчання в одній школі чи класі з дітьми, що нормально розвиваються, за програмою масової або спеціальної школи (А.А.Колупаєва).
У «Положенні (тимчасовому) про організацію інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах» (2002 р.) визначено, що інтегрована освіта не є альтернативою системі спеціальної освітидітей з особливими потребами.
Головною метою інтегрованого навчання є створення умов для особистісного розвитку, творчої самореалізації та утвердження людської гідності дітей з особливими потребами.
Завдання інтегрованого навчання:
" забезпечення права дітей з особливими потребами на здобуття середньої загальної освіти в умовах загальноосвітніх навчальних закладів у комплексному поєднанні з корекційно-реабілітаційними заходами;
■ різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі ви
явлення її задатків і здібностей, формування інтересів і по
треб;
■ збереження і зміцнення морального і фізичного здоров'я ви
хованців;
• виховання в учнів любові до пращ, здійснення їх допрофе-сійної підготовки, забезпечення умов для їх життєвого і професійного самовизначення;
■ виховання школяра як культурної і мораіьної людини з етич
ним ставленням до навколишньою світ\ і самої себе;
Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психології
■надання у процесі навчання й виховання кваліфікованої
психолого-медико-педагопчної допомоги з урахуванням стану
здоров'я, особливостей психофізичного розвитку вихованця.
У існуючих нормативних документах та наукових джерелах описано наступні форми інтегрованого навчання:
V повна — включення дитини з психологічною готовністю до
спільного навчання та відповідним віковій нормі рівнем пси
хофізичного і мовного розвитку в масовий заклад як рівно
цінної із здоровими однолітками; корекційну допомогу дити
на при цьому одержує згідно потреб у спеціалістів за місцем
навчання та проживання;
• комбінована — діти з близьким до норми рівнем психофізич
ного та мовленнєвого розвитку навчаються у разом із здоро
вими однолітками, у процесі навчання одержують допомогу
вчителя-дефектолога;
/ часткова — перебування дітей з особливими потребами, котрі не спроможні нарівні із здоровими однолітками оволодіти освітнім стандартом, у масових закладах лише частину дня;
J тимчасова — періодичне об'єднання зі здоровими дітьми для проведення спільних заходів.
В умовах масової школи інтеграція здійснюється шляхом організації спеціальних класів або включенням дітей з психофізичними вадами до звичайних класів. Наголосимо, що форми інтеграції залежать від рівня розвитку дитини, а саме: повна і комбінована форми є прийнятними для дітей з високим рівнем психофізичного і мовленнєвого розвитку; часткова і тимчасова форми доцільні для дітей з нижчим рівнем розвитку.
В інтегрованих (спеціальних) класах (групах) загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладів можуть перебувати діти з психофізичними вадами таких категорій (за умови відповідного висновку психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК)):
■ з порушеннями опорно-рухового апарату (діти з церебраль
ними паралічами, з наслідками поліомієліту у відновному і
резидуальному станах, з вродженими і набутими деформаці
ями опорно-рухового апарату, артрогрипозом, хондродистро-
фією, міопатією);
■ з порушеннями слуху (з втратою слуху від 30-ти і більше
децибел);
■ з важкими мовленнєвими порушеннями (з ринолалією, заї
канням, алалією, афазією, дизартрією при нормальному ста
ні слуху і первинно збереженому інтелекті);
Модуль I
■ з порушеннями зору;
• із затримкою психічного розвитку;
■ з обмеженими можливостями розумового розвитку (легка
форма за умови навчання в спеціальному класі або за індиві
дуальною нецензовою програмою).
Навчання «інтегрованих» дітей здійснюється за навчальними планами і програмами відповідних типів спеціальних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням категорії порушення. Навчально-виховний процес має бути корекційно спрямованим. Залежно від потреб дитини та її проблем з нею працюють різні спеціалісти: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар. Ефективність навчально-виховної, корекційно-розвивальної і лікувально-профілактичної роботи залежить від координованості дій усіх фахівців. До спільної роботи обов'язково залучаються й батьки дитини.
ІНКЛЮЗІЯ
ЮНЕСКО розглядає інклюзію як процес визнання і реагування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки є особливою системою навчання, що охоплює весь різноманітний контингент учнів та диференціює освітній процес відповідно до потреб учнів усіх груп та категорій.
Інклюзивне навчання передбачає створення освітнього середовища, яке відповідало б потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку (А. А. Колупаєва).
Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та освітнє середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.
Інклюзивна освіта є позитивною не лише для дітей з порушеннями психофізичного розвитку, а й для їх здорових ровесників.
Переваги інклюзивної освіти:
• розуміння суспільством проблем інвалідності;
• солідарність між дітьми з особливими потребами та їх здо
ровими ровесниками;
• формування у дитини з вадами розвитку моделі здорового
повноцінного способу життя;
• створення умов для соціальної адаптації та найбільш повного
розкриття свого потенціалу у дитини з вадами розвитку;
Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психологи
* 
зосередження уваги на можливостях і сильних сторонах осо
бистості дитини;
* можливість усіх дітей жити разом із родиною;
* виховання у здорових дітей толерантності, комунікабельнос
ті, більш адекватної самооцінки, меншої агресії, вміння ціну
вати своє здоров'я;
* реальна інтеграція та суспільна адаптація.
Існуючі бар'єри:
- архітектурна недоступність шкіл;
- недостатність знань і навіть упередженість адміністрації та
педагогів шкіл, батьків здорових учнів щодо проблем дітей
з психофізичними порушеннями і неготовність до їхнього
включення у колектив здорових однолітків;
- відсутність знань у батьків дітей з психофізичними порушен
нями про відстоювання прав дітей на освіту, страх перед сис
темою освіти і соціальної підтримки;
- відсутність у школах достатньої матеріально-технічної бази
для інклюзивної освіти (підручники, посібники, ТЗН, спеці
альне обладнання);
- методична неготовність педагогів і психологів загальноосвіт
ніх закладів;
- відсутність спеціальних посад (медики, спеціальні психо
логи, корекційні педагоги) у загальноосвітніх закладах для
здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з психо
фізичними порушеннями.
Принципи інклюзивної освіти:
S цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень; ^ ,кожна людина є здатною відчувати і думати; ^ кожна людина має право на спілкування й на те, щоб її почули;
* усі люди потребують один одного;
* справжня освіта може здійснюватись лише у контексті реаль
них взаємостосунків;
* усі люди потребують підтримки і дружби ровесників;
* для усіх учнів досягнення прогресу скоріше можуть бути у
тому, що вони можуть робити, ніж у тому, що не можуть;
* різноманітність посилює усі сторони життя людини.
Інклюзивна освіта здійснюється через формування спеціального інклюзивного класу, наповнюваність якого має становити не більше 20 учнів. У класі (групі) може бути не більше трьох Дітей з психофізичними вадами, при цьому доцільно добирати Дітей однієї категорії порушення (нозології)
Модуль І
Як і при інтеграції навчання дітей здійснюється за навчальними планами і освітніми стандартами відповідних типів спеціальних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням конкретної категорії порушення. У процесі навчання і виховання реалізуються корекційні завдання.
Ефективність інклюзивної освіти залежить від здійснення психолого-педагогічного супроводу, який має забезпечуватись скоординованими діями команди фахівців: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар, батьки дитини.
В цілому для забезпечення ефективного інтегрованого чи інклюзивного навчання дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, є необхідним створення відповідних умов:
- раннє виявлення вад розвитку і започаткування корекційної
роботи;
- правильне діагностування розвитку дитини та урахування її
можливостей;
- психологічна готовність дитини і її батьків до навчання спіль
но зі здоровими однолітками;
- тісна співпраця з батьками, надання їм необхідного мінімуму
дефектологічних знань, психотерапевтичної і консультатив
ної допомоги;
- відповідна підготовка педагогів загальноосвітніх закладів
для здійснення фахового супроводу «інтегрованих» чи «інк-
люзованих» дітей;
- створення спеціальних умов у класі, школі (необхідне облад
нання, охоронний режим тощо);
- підготовка здорових учнів класу до взаємодії з аномальною
дитиною;
- супровід інтегрованого учня фахівцем-дефектологом, надан
ня дитині кваліфікованої корекційної допомоги;
- забезпечення психологічного супроводу.
3. Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку як форма організації корекційно-педагогічного процесу
Відповідно до «Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2003 р.) індивідуальне навчання с однією з форм організації навчально-виховного процесу і впроваджується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з ураху-
Зогалы*'питання кирскційної педагогіки та сіи'цга.'іьног псшссмогп
ванням індивідуальних здібностей та обдарувань, стану здоров'я, демографічної ситуації, організації їх навчання.
Діти з порушеннями психофізичного розвитку також мають право на таку форму навчання в разі, якщо за медичними показаннями їм протипоказано знаходитись у колективі, наприклад, наявність епілептичних нападів, психотичних розладів, виразних соматичних захворювань тощо. До учнів, які за станом Здоров'я не можуть відвідувати спеціальну школу, вчитель приходить додому.
Індивідуальне навчання може бути призначено і дітям, бать-rfui яких відмовляються від їхнього направлення у спеціальну 'Загальноосвітню школу (школу-інтернат).
' Індивідуальне навчання здійснюється за індивідуальним навчальним планом, затвердженим директором навчального закладу, який складається на підставі навчального плану тієї школи, що відповідає показникам розвитку дитини (нозологія, конкретний діагноз, вік). Відповідно за основу береться і стандарт освіти для певної категорії дітей. Якщо ж серйозні розлади здоров'я (соматичного, фізичного, психічного) або специфічні вади розвитку (акалькулія, аграфія) перешкоджають дитині засвоїти загальні навчальні програми, то вони для неї індивідуалізуються.
Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку грунтується на принципах спеціальної дидактики, тому обов'язково є корекційно спрямованим.Зміст та засоби корекції обумовлюються специфікою наявного порушення, а не формами організації навчання.
Згідно з «Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2003 р.) індивідуальне навчання має здійснюватись педагогічними працівниками з відповідною фаховою (дефектологічною) освітою. Адже для реалізації корекціиного навчання вчитель має на високому фаховому рівні оволодіти спеціальною психологією, педагогікою та методикою у певнійгалузі дефектології. Саме тому вчитель індивідуального навчання повинен мати відповідну дефектологічну освіту.
Дата добавления: 2016-03-05; просмотров: 1046;