ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ ПОКАЗНИКІВ ЗА РІВНЯМИ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Також для додаткового оцінювання рівня техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства можна використовувати результуючі показники його діяльності, такі як:

· фондовіддача;

· рівень завантаження устаткування;

· рівень рентабельності основного капіталу;

· продуктивність праці;

· рівень використання виробничих потужностей;

· частка інноваційної продукції у загальному обсязі виготовленої і реалізованої продукції.

Таким чином, пропонуються різноманітні підходи та показники оцінювання рівня техніко-технологічної складової економічної безпеки. Досвід показує, що вимірники рівня техніко-технологічної безпеки підприємства і його динаміки необхідні:

· по-перше, для проведення моніторингу стану забезпечення економічної безпеки;

· по-друге, для ідентифікації загроз;

· по-третє, для обґрунтування заходів щодо профілактики, попередження й усунення небезпеки.

У зв’язку з цим можна виокремити ряд методів оцінювання рівня техніко-технологічної складової економічної безпеки, пов’язаних насамперед із вибором системи показників, а саме:

1) функціональний підхід,який базується на показниках результативності та ефективності, а також співставленням одержаних вигод від забезпечення відповідного рівня техніко-технологічної складової економічної безпеки і витрат, пов’язаних з її формуванням.

Один із варіантів формалізованого оцінювання ефективності техніко-технологічної складової економічної безпеки за функціональним підходом базується на розрахунку інтегрального критерію[11]:

І_ТТБ= (2.1)

де І_ТТБ – показник ефективності заходів щодо підвищення техніко-технологічної складової економічної безпеки;

З_відв – сума відверненого збитку від реалізації комплексу заходів підвищення техніко-технологічної безпеки;

В – сума витрат на реалізацію комплексу заходів;

З_завд – сума завданого збитку від загроз техніко-технологічній складовій економічної безпеки.

Чим вище значення показника І_ТТБ, тим вищим є рівень техніко-технологічної складової економічної безпеки;

2) ресурсний підхід, в основі якого можна виділити такі складові:

· формування системи показників оцінювання (рівня) техніко-технологічної бази;

· визначення стану та рівня використання технології виробництва і реалізації продукції;

· вимірювання стану та рівня використовуваної техніки;

· інтегральне оцінювання рівня техніко-технологічної складової економічної безпеки.

3) програмно-цільовий підхід, який базується на розробці та реалізації управлінських рішень, що знаходять втілення в комплексі взаємопов’язаних заходів, включаючи обґрунтування вихідної потреби у вирішенні, як правило, комплексної проблеми, загальних цілей і підцілей, робіт і ресурсів, об’єднаних у цільову комплексну програму, необхідних і достатніх для розв’язання комплексної проблеми. Загальними рисами даного підходу є:

· чітка орієнтація на встановлені цілі;

· балансування цілей різного типу;

· визначення відповідного інструментарію досягнення цілей;

· розробка систем покрокового оцінювання досягнення цілей;

· орієнтація на мету як критерій досягнення результатів;

4) індикаторний підхід, що включає три складові:

· визначення системи показників;

· обґрунтування їх еталонних (нормативних) значень;

· оцінювання результатів порівняння фактичних та еталонних значень обраних індикаторів.

Технологія вибору показників оцінювання базується на раховуванні того, що технічна система описується набором показників, які під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

Показники, які визначають рівень техніко-технологічної бази, а відповідно й забезпечення економічної безпеки, повинні бути спрямовані: по-перше, на визначення рівня досконалості застосованих машин та устаткування; по-друге, на оцінювання рівня прогресивності технології виробництва.

Ступінь досконалості техніки та технології, виходячи із сучасних вимог науково-технічного прогресу, дозволяє визначити одиничні показники, які характеризують їх стан і використання, а саме:

· рівень і динаміка коефіцієнта оновлення основних фондів;

· рівень завантаження устаткування;

· рівень і динаміка коефіцієнта вибуття основних фондів;

· вікова структура і технічний ресурс парка машин та обладнання;

· ступінь зносу основних фондів, у тому числі їх активних елементів;

· частка інвестування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у загальному обсязі інвестицій;

· кількість наявних у розпорядженні патентів;

· частка доходу від проданих ліцензій у загальному обсязі чистого доходу;

· частка витрат на купівлю ліцензій у собівартості продукції;

· продуктивність провідних машин і устаткування;

· частка прогресивного (у відповідності зі світовими стандартами) обладнання;

· частка технологічного обладнання, захищеного патентами;

· фондоозброєність праці;

· показники інтенсивного використання устаткування

· частка прогресивних технологічних процесів;

· коефіцієнт механізації та автоматизації виробництва.

Будь-який індикаторний метод, на думку фахівців, повинен дозволяти оцінювати рівень техніко-технологічної складової економічної безпеки за наявності таких передумов:

· переліку конкретних індикаторів для кожного виду виробництва;

· визначення порогових (нормативних) значень для відповідних показників, враховуючи те, що для окремих показників не існує єдиних порогових значень;

· система індикаторів оцінювання техніко-технологічної складової повинна бути органічно «вмонтована» у загальну систему оцінювання економічної безпеки;

Для цього пропонується алгоритм розрахунку узагальнюючого показника технічного рівня (КТР) за формулою (2.2):

КТР=f(x₁, x₂, …, x_n), (2.2)

де f – функція залежностіміж узагальнюючим показником і одиничними показниками; x₁, x₂, …, x_n – одиничні показники.

Пропонуються різні підходи до визначення тенденцій (трендів) зміни окремих показників та їх впливу на техніко-технологічну складову.

Наприклад, враховуючи пріоритетне значення для забезпечення техніко-технологічної безпеки коефіцієнта оновлення основних фондів, доцільним є його зростання. Але важливим є й визначення його критичного рівня, зниження якого призводить до порушення гарантованої безпеки.

Критичний рівень можна оцінити за такою формулою (2.3):

К_к= , (2.3)

де К_к – критичне значення коефіцієнта оновлення; Р – річний приріст основних фондів, %; d – коефіцієнт вибуття основних фондів.

Очевидним є те, що для окремих показників техніко-технологічної складової економічної безпеки, характерним є однозначне цільове спрямування. Це стосується показників фондовіддачі, фондоозброєності, частки інноваційного продукції, коефіцієнта завантаження виробничих потужностей тощо. Граничні дані цих показників можна встановити за даними підприємств-лідерів галузі, в процесі проведення порівняльного регресійного аналізу. Важливим є встановлення цільових значень цих показників при обґрунтуванні стратегії розвитку підприємств та його техніко-технологічної бази. Для кожного окремого суб’єкту господарювання має бути обґрунтована притаманна йому система показників, яка має найбільший вплив на формування та розвиток його техніко-технологічної складової економічної безпеки.

Цілком зрозуміло, що при конкретизації системи показників для певного суб’єкта господарювання лише частина з них буде основними, інші ж – довідковими.

Одним із важливих елементів оцінювання техніко-технологічного рівня підприємства є вибір бази порівняння, тобто підприємства-еталона. Головною умовою такого відбору є ідентичність структури виробництва, номенклатури основних видів продукції, з врахуванням того, що для різних видів продукції характерна різна трудомісткість при однакових техніко-технологічних рівнях підприємства.

Також порівнюють рівні спеціалізації та кооперації виробництва для чого визначають середню кількість найменувань продукції та обирають групи підприємств, що випускають однакову кількість найменувань. Потім в межах кожної групи підприємств розраховують частку основної продукції підприємства та коефіцієнт кооперування. Коефіцієнт кооперування розраховується як частка вартості отриманих заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих від сторонніх організацій у собівартості готової продукції.

Оцінювання рівня техніко-технологічної безпеки підприємства проводиться на підставі системи показників (рис.2.4).

За результатами оцінювання стану техніко-технологічної безпеки підприємства необхідно розробити загальні рекоменда­ції по її забезпеченню на майбутній період, сформулювавши ос­новні цілі технологічного розвитку підприємства.

На підставі загальних рекомендацій потрібно скласти план забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства, в якому повинно бути описано заплановані заходи щодо забезпечення техніко-технологічної безпеки під­приємства, з подальшим їх включенням до загальної схеми забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпе­ки підприємства.

Діяльність будь-якого підприємства характеризується тим набором технологій матеріального або інтелектуального виробництва, які використовуються в роботі підприємства. Якість цих технологій та їх відповідність новітнім світовим аналогам кардинально впливають на ефективність діяльності цього підприємства і на перспективи його подальшого розвитку, а отже, і на забезпечення економічної безпеки підприємства. Основні ж відмінності в специфіці забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємств від інших її складових полягають у засобах забезпечення цієї безпеки.

Так, на підприємствах основним об'єктом забез­печення техніко-технологічної складової економічної без­пеки підприємства є виробничо-технологічне обладнання як найбільш дорогий і важливий для досягнення ефективного результату фактор виробництва, а також сис­тема інтелектуальних технологій підприємства, ноу-хау, які, безумовно, відіграють певну роль у досягненні високого рівня його техніко-технологічної безпеки.

Процес забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємств тісно пов'язаний з інтелектуально-кадровою та інформаційною складовими, оскільки заходи щодо забезпечення техніко-технологічної безпеки підприємства передусім стосуються роботи по підвищенню кваліфікації персоналу підприємства, а також збиранню та аналізу інформації з проблем, що мають або можуть мати відношення до технологій даного підприємства.

Рис. 2.4. Показники оцінювання рівня техніко-технологічної безпеки

Специфіка полягає в тому, що на всіх стадіях цього процесу основна увага повинна надаватися заходам щодо аналізу стану та тенденцій розвитку ринку виробничих і інтелектуальних технологій галузі, в якій працює дане підприємство, власного потенціалу інтелектуальних технологій, а також комплек­су заходів щодо підвищення рівня техніко-технологічної безпеки підприємства, передусім за рахунок удосконалення її інтелектуального технологічного комплексу.

Сукупність засобів забезпечення економічної безпеки підприємства включає до свого складу заходи щодо аналізу поточного стану техніко-технологічної без­пеки підприємства на основі обробки даних фінансово-господарської звітності підприємства, а також технічної інформації служб підприємства, передусім виробничих підрозділів, технологічних служб, інформаційного відділу, маркетингових дослідницьких і патентно-ліцензійних підрозділів.

Забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпеки необхідно проводити поетапно (рис. 2.5).

Рис.2.5. Загальна схема забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства

Кожен з даних етапів має у своєму складі ряд елементів і повинен реалізовуватись для підприємством індивідуально, враховуючи характерні для нього особливості техніко-технологічної безпеки.

На першому етапі забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпеки здійснюється її аналіз, який полягає в діагностиці ринку технологій, власного технологічного потенціалу підприємства, а також аналізу товарних і сировинних ринків підприємства (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Схема аналізу техніко-технологічної складової економічної безпеки

За результатами проведеного аналізу можна перейти до наступного етапу забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпеки, який полягає у визначенні можливих негативних впливів. Для цього необхідно визначити ефективність заходів щодо її забезпечення (табл. 2.8).

За допомогою кінцевих даних, отриманих із таблиці, можна обчислити коефіцієнт превентивності техніко-технологічної складової економічної безпеки (К_{превент}) за формулою (2.4):

, (2.4)

де В_вз – сукупний обсяг відвернутих збитків, В_зз – сукупний обсяг завданих збитків.

Таблиця 2.8