Бюджетна структура підприємства

Під бюджетною структурою розуміють систему бюджетів, що ведеться у відповідних розрізах діяльності (функціональних областях), які формують зведений бюджет підприємства, що є його фінансовим планом на плановий період діяльності.

За змістом бюджети, що представляють їх систему, включать певні статті. Стаття – це обліковий регістр, призначений для відображення фактів господарської діяльності.

Рівень групування даних у статті визначається необхідністю деталізації обліку відповідних доходів чи витрат. Для виробничого підприємства достатньо відображення комплексної статті – транспортні витрати, тоді як в торговельній організації ця стаття може поділятись на витрати на зарплату водіїв, амортизацію автотранспорту, ремонт і технічне обслуговування автомобілів. Бюджети підприємств складають за статтями:

доходів / витрат;

надходжень та виплат коштів;

надходжень та вибуття ТМЦ;

активів і пасивів.

Під доходами розуміють збільшення капіталу за рахунок зростання активів (зменшення зобов'язань) підприємства. Існують різні джерела доходів, і підприємство розробляє структуру статей, по яких воно буде вести облік своїх доходів. Групування доходів залежить від кількості бізнесів, які виробляють різні види продукції і мають відмінності в технологіях виробництва тощо. Наявність тієї або іншої групи залежить від специфіки фірми. На будь-якому рівні управління підприємством можна всі доходи розділити на: операційні і неопераційні.

Під витратами розуміють – витрати матеріальних і фінансових ресурсів, які ”несе” підприємство в процесі здійснення своєї господарської діяльності для одержання майбутнього доходу.

При розробці бюджетів використовують таку класифікацію витрат:

Прямі витрати – витрати, обсяг яких безпосередньо залежить від обсягу виробництва продукції, вони прямо відносяться на собівартість продукції (це витрати на матеріали, електроенергію для виробництва, заробітну плату основних виробничих працівників).

Накладні витрати – витрати, які не мають прямого зв'язку з обсягом виробленої продукції, а тому на собівартість продукції прямо не относимые: комунальні послуги (висвітлення цеху, опалення, водопостачання), заробітна плата допоміжного персоналу (диспетчер, водопостачання), заробітна плата допоміжного персоналу (диспетчер, прибиральниця) і т.д.

Накладні витрати підрозділяють за місцем їхнього виникнення на два види – загальноцехові і загальнозаводські. Вони відносяться на діяльність конкретного підрозділу, де виникли, або всього підприємства, за нормативом, встановленим емпіричним шляхом відповідно до обраної бази рознесення витрат.

Базою рознесення витрат є розраховування або обирана система, що служить для розподілу (накладних) витрат, які неможливо прямо віднести на собівартість продукції. Наприклад, базою для рознесення загальноцехових накладних витрат може бути обрана заробітна плата основного виробничого персоналу.

Під прибутком розуміють перевищення доходів над витратами. Прибуток формується за рівнями у міру вирахування відповідних груп витрат. Виділяють валовий, операційний прибуток до сплати податку, чистий, нерозподілений. Структура рівнів прибутку призначена для аналізу і дозволяє визначити, як та або інша група витрат впливає на кінцевий результат. Підприємство формує необхідну для себе кількість рівнів прибутку.

Під надходженням розуміють грошові потоки, що надходять на підприємство (на поточні рахунки й у касу).

Розрізняють три джерела надходжень:

1. Від операційної (основної) діяльності – грошові потоки, що виникають у результаті здійснення цієї діяльності – продажів власної продукції, товарів інших підприємств, надання послуг тощо.

2. Від інвестиційної діяльності – грошові потоки, що виникають у результаті продажу основних засобів і нематеріальних активів.

3. Від фінансової діяльності – грошові потоки, що виникають у результаті випуску акцій, одержання кредитів, позичок тощо.

Основними відмінностями між фінансовою й інвестиційною діяльністю є те, що до інвестиційної діяльності відноситься тільки рух власних коштів підприємства. Сторонні інвестиції (кредити, позики) відносяться до фінансової діяльності.

Під виплатами розуміють грошові потоки, що виходять з підприємства (з розрахункових рахунків і з каси).

Виплати здійснюють в трьох областях:

1. По операційній діяльності – грошові потоки, що виникають у результаті здійснення закупівель сировини, матеріалів і комплектуючих для власного виробництва, розрахунки по заробітній платі з персоналом, оплати послуг сторонніх підприємств, податкових платежів, і т.д.

2. По інвестиційній діяльності – грошові потоки, що виникають у результаті покупки основних засобів і нематеріальних активів.

3. По фінансовій діяльності – грошові потоки, що виникають у результаті повернення кредитів, перекладів коштів у банк на депозит, виплат відсотків по позичках, і т.д.

Під надходженням (оприбуткування) розуміють прийом матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, що комплектують, товарів, МБС, устаткування й інших негрошових активів), з метою їхнього подальшого продажу, переробки або іншого використання в господарській діяльності підприємства.

Під вибуттям розуміють відпуск (передачу) матеріальних цінностей (негрошових активів) іншим організаціям на умовах продажу, консигнації, внутрішнього переміщення, перевезення тощо.

Під активами розуміють матеріальні і нематеріальні засоби підприємства, розділені за принципом їхнього використання у господарському обороті і їхньої внутрішньої класифікації оборотні (поточні) активи (грошові кошти, дебіторська заборгованість, запаси), і необоротні (постійні) активи (земля, будинки і спорудження, устаткування тощо, які розміщені в балансі в міру зростання їхньої ліквідності.

Під пасивами розуміють джерела засобів (капітали), розділені за принципом їхнього походження, і їхня внутрішня класифікація: позиковий капітал (зобов'язання – поточна (короткострокова) і довгострокова, кредиторська заборгованість), і власний капітал (статутний капітал, пайовий, додатковий резервний, нерозподілений прибуток).

Кожен центр фінансової відповідальності (ЦФВ) розробляє свій операційний бюджет. Операційний бюджет визначає доходи/або витрати від всіх операцій, що буде здійснювати ЦФВ в запланованому періоді.

Статті операційних бюджетів ЦФВ, згруповані за функціональною ознакою. Функціональні бюджети визначають потребу в ресурсах функціональних областей діяльності, наприклад, стаття прямих витрат на матеріали, зібрана за всіма ЦФВ, складає бюджет закупівель матеріалів усього підприємства, або всі накладні по адміністративній діяльності відповідних ЦФВ сформують бюджет адміні-стративних витрат. В окремих випадках такий функціональний бюджет може стати операційним бюджетом для якого-небудь ЦФВ, наприклад, бюджет закупівель матеріалів – для ЦФВ постачання.

Функціональні бюджети утворять бюджетну структуру, відповідно до якої формуються основні підсумкові бюджети.

Бюджет доходів/витрат (БДВ)

Це бюджет є прогнозним звітом про прибутки і збитки, установлює співвідношення доходів і витрат підприємства на бюджетний період, і показує, з якою ефективністю (рентабельністю) буде працювати підприємство, за рахунок чого і скільки воно отримає собі прибутку.

Бюджет руху грошових коштів (БРГК)

Цей бюджет є прогнозним касовим планом, визначає грошові потоки (виплати і надходження) для підтримки необхідного рівня ліквідності підприємства, щоб уникати як надлишку тимчасово вільних коштів, так і їхнього дефіциту (касового розриву). Бюджет показує, звідки і скільки надходить коштів, куди й у якій кількості вони витрачаються.

Бюджет балансу (Баланс)

Цей бюджет є прогнозним балансовим звітом, формує майбутню структуру активів і пасивів підприємства і є контрольним інструментом всіх інших бюджетів. Баланс показує:

майбутню вартість підприємства (чим воно буде володіти і за якою ціною) як кінцевий стан, до якого воно прийде в результаті запланованої діяльності за бюджетний період;

джерела засобів, їхній склад і розмір – власне і позикові, їхнє співвідношення (ризикованість) і ціна капіталу.

Після формування основних заключних бюджетів – БДВ, БРГК і Балансу, здійснюють їхній аналіз на відповідність виконання поставлених керівництвом цільових показників (оборот, рентабельність, ліквідність, оборотність тощо). Якщо показники сформований зведений бюджет витримують, він представляється керівництву на затвердження, після чого бюджет із проекту стає директивним і розсилається всім ЦФВ для виконання і контролю.

За результатами аналізу виявляють відхилення від установлених в бюджеті показників. Ці дані представляють керівництву з аналізом причин для коригування й узгодження з відповідними ЦФВ. Після чого здійснюють повторну перевірку і процедуру затвердження.

Фактичні дані порівнюють з плановими в міру виконання бюджету. План-фактний контроль і аналіз відхилень є інструментом раннього попередження несприятливих тенденцій. Установлюють межі нормативи відхилень, граничні значення відповідних статей для підвищеної уваги середньої ланки управління (керівництво цеху, відділу) і граничні значення, що вимагають уваги вищого керівництва підприємства. У випадку виникнення відхилень, що перевищують установлені граничні значення, дані про це негайно надають керівництву відповідного рівня для ухвалення рішення.

Значні відхилення можуть стати підставою для коригування бюджету, про що керівництво приймає відповідне рішення. Процедура коригування аналогічна процесу розробки і затвердженню бюджету.

По закінченні бюджетного періоду (етапів) готують звітні документи, і керівництво відповідних підрозділів і ЦФВ звітують перед вищими інстанціями. На підставі представленої звітності визначають досягнення встановлених показників, і приймається рішення про виконання/невиконанні бюджету.

Наступною дією проводять аналіз причин відхилень, з обліком його починають розробку бюджету на наступний період.