Основні принципи облікової політики

Впровадження бюджетування, його ефективність в значній мірі залежить від розробки і реалізації облікової політики.

При розробці облікової політики визначають її базові та основні принципи обліку основних об’єктів.

Управлінська облікова політика, що з'явилась в результаті потреб менеджменту, не відповідає бухгалтерському обліку. Регламентація бухгалтерського обліку знижує ймовірність й корисність відображеної в ньому інформації. В зарубіжній практиці одна облікова політика і відсутнє поняття бухгалтерського обліку використовують поняття фінансовий облік (financial account).

Залежно від необхідності реальної інформації для прийняття рішень керівництву необхідно:

· забезпечити ведення управлінського обліку керуючись обліковою політикою бухгалтерського обліку;

· забезпечити ведення управлінського обліку керуючись обліковою політикою, яка відрізняється від бухгалтерського обліку.

Облікова політика для управлінського обліку забезпечує переваги, пов’язані з точністю розрахунків:

1. оцінки активів підприємства;

2. прибутку, отриманого за кожним видом діяльності за рахунок впливу таких факторів:

· нарахування амортизації економічно обґрунтованими методами не обмеженими державними нормативами;

· віднесення переважної частки витрат цілком на собівартість, а не в межах норм (представницькі, витрати на відрядження);

· здійснення обліку доходів від реалізації по відвантаженню. За цього не виникає проблема зі сплатою податків, оскільки це облік тільки для управління і не спотворюється інформація про доходи. За обліку доходів за реалізацією продукції можливе отримання доходу в період, коли товар не відвантажувався і фактично не продавався.

Управлінську облікову політику, як і бухгалтерську, можна розділити за об’єктами обліку: основні засоби, сировина і матеріали, витрати на оплату праці, фінансові операції, розрахунок собівартості продукції, кредиторська і дебіторська заборгованість й ін.

Виходячи із базових принципів формують основні принципи облікової політики.

До них відносять:

1. Вибір базової валюти обліку. Це така валюта, у якій складається зведена звітність. Операції в інших валютах приводять до базової валюти за курсом. При здійсненні обліку в гривнях враховують інфляцію та необхідність періодичних переоцінок.

2. Принципи створення необхідних фондів і резервів на підприємстві.

3. Визначення обліку витрат майбутніх періодів. Витрати майбутніх періодів можуть враховуватись в тім періоді, де вони виникають або в майбутньому періоді. За обліку, в майбутньому періоді здійснюється точна оцінка собівартості продукції, на яку відносяться ці витрати.

4. Розробка принципів обліку курсових різниць. Курсові різниці можуть або відразу списуватись на фінансові результати, або за результатами звітного періоду. Вибір методу залежить від обсягу валютних операцій

За великого обсягу валютних операцій облік курсових різниць стає джерелом значних додаткових доходів.

Віднесення курсових різниць на результати фінансової діяльності простіше здійснювати за обраний період, наприклад, місяць.

5. Принципи списання ремонтів. Вони можуть списуватися або відразу, або частинами.

6. Визначення порядку ведення на підприємстві обліку незавершеного виробництва.

Розглянемо методичні підходи до розробки принципів обліку за їх об’єктами.