Типи конкурентних ситуацій

Інтенсивність і форми конкурентної боротьби змінюються в залежності від характеру конкурентної ситуації як правило, існують чотири типи конкурентних ситуації: чиста (досконала) конкуренція, олігополія, монополістична (недосконала) конкуренція та абсолютна монополія (4). Є автори, які зазначені вище конкурентні ситуації називають моделями ринку (5,6).

Розглянемо детальніше кожну з них.

Чиста конкуренція, як і абсолютна монополія являє собою граничний випадок. Така ситуація виникає тоді, коли на ринку існує велика кількість продавців, якій протидіє значна кількість покупців.

При цьому жодна з цих груп не має сил суттєвим чином вилинути на рівень цін. Продукти на такому ринку мають чітко визначені характеристики, повністю взаємозамінні, а ціни на них визначаються лише співвідношенням попиту і пропозиції. На деяких сегментах ринку туристичних послуг підприємства працюють в умовах чистої конкуренції. Основними її ознаками є наступні:

ü наявність великої кількості туристичних підприємств, які реалізують однаковий асортимент тур продуктів;

ü однорідність сегментів ринку, що обслуговуються різними підприємствами;

ü можливість досить вільної зміни асортименту туристичних послуг;

ü можливість входу на ринок при незначних обсягах капіталу;

ü відносно низькій рівень витрат при виході з ринку.

Антиподом чистої конкуренції є абсолютна монополія. Вона уявляє собою ситуацію, коли на ринку домінує єдиний виробник продукту, якому протидіє велика кількість покупців. Як наслідок, його продукт протягом короткого часу не має у своїй категорії прямих конкурентів. Деякі автори вважають, що абсолютна монополія – це «монополія новатора» (6). Подібна ситуація виникає у фазі життєвого циклу, що відповідає введенню продукту на ринок, у секторах, що зароджуються і характеризуються технологічними інноваціями.

У таблиці 1.1. представлена порівняльна таблиця характеристик крайніх типів конкурентних ситуацій – чистої конкуренції і абсолютної монополії.

Таблиця 1.1.

Основні характеристики чистої конкуренції і абсолютної монополії (6)

Дослідження такого середовища як монополія включає в першу чергу визначення очікуваної тривалості монополії, а також бар’єрів, які заважають появі нових конкурентів.

Характеристики олігополії й монополістичної конкуренції перебувають між характеристиками чистої конкуренції і монополії.

Олігополія – це ситуація, коли число конкурентів невелике або коли декілька підприємств домінують на ринку, створюючи сильну взаємозалежність. На подібних ринках кожна фірма добре знайома з діючими правилами й маневри будь якого конкурента відчуваються іншими фірмами. При цьому можливі такі типи конкурентної поведінки підприємства:

v незалежна поведінка – дії підприємства здійснюються без урахування дій конкурентів;

v корпоративна – намагання підприємства дійти згоди з конкурентами, уникнути конфронтації;

v адаптивна – пристосування рішень підприємства до можливої реакції конкурентів;

v випереджувальна – передбачування реакції конкурентів на дії власної фірми.

Монополістична (недосконала) конкуренція займає середнє положення між чистою конкуренцією і монополією. Це ситуація коли кількість конкурентів невелика, її сили приблизно рівні, а продукти диференційовані. Вважається, що певна кількість туристичних підприємств працює в умовах монополістичної конкуренції, яка на туристичному ринку характеризується різнорідним характером послуг, що пропонуються, обмеженим у доступі інформації та незначним контролем за цінами (5). Наявність монополістичної конкуренції спонукає підприємства використовувати стратегію диференціації, яка базується на зовнішніх конкурентних перевагах – відмінних якостях продуктів, що створюють відповідну цінність для покупців.

Важливим елементом дослідження конкуренції на ринку є аналіз її інтенсивності, що характеризує ступінь протидії конкурентів у боротьбі за споживачів і нові ринкові сегменти. Рівень інтенсивності конкуренції є визначальним у розробці конкурентної стратегії туристичного підприємства, виборі методів конкурентної боротьби.

Найбільш досконалу оцінку інтенсивності конкуренції дозволяє надати індекс Герфіндаля – Хіршмана (ІНН). Він розраховується за формулою:

,

де: НН - індекс Герфіндаля – Хіршмана;

Ч_і – частка фірми на ринку.

При визначенні індексу Герфіндаля – Хіршмана слід додержуватись такої інтерпретації його кількісних значень:

0 – 0,2 – чиста конкуренція;

0,2 – 0,4 – монополістична конкуренція;

0,4 – 1,0 – олігополістична конкуренція;

1,0 – абсолютна монополія.

Розмір ринкових часток підприємств чинить вагомий вплив на їхню активність у конкурентній боротьбі. Найбільшої інтенсивності конкуренція досягає рівності часток конкурентів, тобто коли:

Ч_і = Ч_j,

де: Ч_і – частка ринку досліджуваного підприємства;

Ч_j - частка ринку його конкурента.