Методи розрахунку штучного освітлення. Завдання розрахунку – визначення споживаної потужності електричного освітлювального обладнання для створення певної освітленості

Завдання розрахунку – визначення споживаної потужності електричного освітлювального обладнання для створення певної освітленості, або при даному числі та потужності ламп визначити очікувану освітленість на робочому місці.

Проектуючи освітлювальне обладнання необхідно розв’язати ряд питань.

1. Вибрати тип джерела світла. Газорозрядні лампи можуть застосовуватися при температурі повітря не менше +10⁰С та напрузі в мережі живлення струмом, яка не падає нижче 90% від номінальної. В інших випадках – лампи розжарювання.

2. Вибрати систему освітлення. Визначаючи систему освітлення, необхідно враховувати, що більш економічною є система комбінованого освітлення, але в гігієнічному відношенні система загального освітлення досконаліша, оскільки створює більш рівномірний розподіл світлової енергії. Застосовуючи локалізоване загальне освітлення, можна найпростіше досягти якісного освітлення з забезпеченням високих рівнів освітленості на робочих місцях без значних економічних затрат. При виконанні робіт І–ІV, V a i V б розрядів необхідно використовувати систему комбінованого освітлення, так як застосування місцевих світильників підвищує освітленість, допомагає створити необхідну направленість світлового потоку для виключення засліплення та виконання певних зорових робіт на просвіт (наприклад, виявлення невеликих отворів, шпаринок і т. п.).

3. Провести розподіл світильників та визначити їх кількість.Світильники можуть розташовуватися рядами, в шахматному порядку або іншим чином. Забезпечення рівномірного розподілу освітленості досягається в тому випадку, якщо відношення відстані між центрами світильників до висоти їх підвісу над робочою поверхнею складає від 1,4 до 2,0 в залежності від типу світильника. Для прикладу розглянемо деякі типи світильників (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Світильники: 1 – “Універсал”; 2 – “Глибоковипромінювач”; 3 – “Люцетта”; 4 – “Молочна куля”; 5 – типу ВЗГ; 6 – типу ВД; 7 – типу ПВЛ

До світильників переважно прямого та розсіяного світла відносяться: “люцетта” ( ), куля з молочного скла ( ).

Ряд світильників випускаються для приміщень з важкими умовами середовища. Наприклад, світильник типу ВЗГ (вибухогазобезпечний), конструкція якого передбачає локалізацію вибуху всередині світильника, для нього .

При використанні люмінесцентних ламп для освітлення виробничих приміщень з невеликою запорошеністю та нормальною вологістю застосовують світильники типу ВД, відкритий денного світла, ( ). Для приміщень з великим вмістом вологи та пилу – закриті типу ПВЛ (пиле-волого-захищений, люмінесцентний), . В люмінесцентних світильниках встановлюється дві або більше ламп. Це дає можливість, використовуючи спеціальні схеми включення, які зміщують фази пульсації світлового потоку ламп, зменшити пульсацію сумарного світлового потоку світильника та виключити стробоскопічний ефект.

4. Визначити нормовану освітленість на робочому місці. Для цього необхідно визначити характер зорової роботи по найменшому розміру об’єкту розпізнавання, оцінити контраст об’єкту з фоном та фон на робочому місці й по таблицях СНіП у відповідності з вибраною системою освітлення та джерелом світла, находять мінімальну нормовану освітленість.

Для розрахунку штучного освітлення користуються в основному трьома методами.