ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7
Тема: Розрахунок штучного освітлення виробничих приміщень
Мета до роботи: провести теоретичний огляд метеріалів, що стосуються методів розрахунку штучногот освітлення, вимог до систем освітлення, норм освітлення до робочого місця у відповідності до ДБН В.2.5-28-2006.
Завдання до роботи:
1. Провести аналіз робочого місця у відповідності до вимог виробничого освітлення та норм гігіени праці.
2. Провести підбір можливих джерел світла для освітлювальної системи у відповідності до умов мікроклімату приміщення робочої зони.
3. Провести розрахунок виличини освітлення робочої зони за методом розрахунку світлового потоку з врахуванням можливого розсіяння світла на мікрочастинках, що забруднюють повітря.
4. Провести розрахунок системи розміщення освітлювальних установок з врахуванням спицифіки розташування робочих місць.
5. Провести визначення фактичної освітленості на робочій поверхні та розрахувати виличину втрат потоку.
Теоретичний огляд
Залежно від особливостей технологічного процесу, розташування й габаритів устаткування на робочих місцях приймають загальне рівномірне чи загальне локалізоване освітлення, а за необхідністю – комбіноване (поєднання загального й місцевого освітлення). Систему загального рівномірного освітлення застосовують при рівномірному розташуванні робочих місць, а також коли не вимагається високого рівня освітленості.
Основні вимоги до виробничого освітлення:
1. рівень освітленості робочих поверхонь має відповідати гігієнічним нормам для даного виду роботи;
2. мають бути забезпечені рівномірність та часова стабільність рівня освітленості у приміщенні, відсутність різких контрастів між освітленістю робочої поверхні та навколишнього простору, відсутність на робочій поверхні різких тіней (особливо рухомих);
3. у полі зору предмета не повинно бути сліпучого блиску;
4. штучне світло, що використовується на підприємстві, за своїм спектральним складом має бути наближеним до природного;
5. освітлення не повинно бути джерелом небезпечних і шкідливих виробничих факторів (шуму, небезпеки ураження електричним струмом і ін.);
6. освітлення повинно бути економічним і простим в експлуатації.
У виробничих приміщеннях трамвайних та тролейбусних депо як джерело світла застосовують, в основному, люмінесцентні лампи. Тип світильника вибирають відповідно до вибраного джерела світла, умов середовища приміщення, вимог пожежної безпеки та ін.
Вибір норми освітленості здійснюють згідно ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення» відповідно до характеристики зорових робіт (найменший розмір об’єкта розпізнання, характеристика фону, контраст об’єкта розрізнення з фоном) і системи освітлення.
Відповідно до джерела світла, системи освітлення, схеми розташування світильників, орієнтації робочої поверхні у просторі вибирають відповідний метод розрахунку: метод коефіцієнта використання світлового потоку, точковий метод, метод питомої потужності, тощо.
При точкових і трубчастих джерелах освітлення для системи загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь виробничого приміщення застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку.
За цим методом визначають необхідний світловий потік однієї лампи (лм) за формулою
, (1)
де Ен – нормоване значення освітленості горизонтальної робочої поверхні згідно ДБН В.2.5-28-2006, лк;
S – площа приміщення, м2;
Кз – коефіцієнт запасу, приймаємо 1,3;
z – коефіцієнт нерівномірності освітлення, приймаємо 1,1;
η – коефіцієнт використання світлового потоку;
N – число світильників;
n – кількість ламп у світильнику.
Коефіцієнт запасу вибирають згідно ДБН В.2.5-28-2006 в залежності від забрудненості повітря виробничого приміщення й типу джерела світла.
Коефіцієнт використання світлового потоку вибирають залежно від коефіцієнтів відбивної здатності стелі, стін і підлоги у виробничому приміщенні й індексу приміщення відповідно до обраного типу світильників.
Індекс приміщення визначають за формулою:
, (2)
де А і В – відповідно довжина й ширина приміщення;
h – висоту підвісу світильника, визначають за формулою:
, (3)
де Н – висота приміщення, м;
hр.п. – висота робочої поверхні, м;
hзв. – звис – відстань від центру світильника до стелі, м.
Орієнтовну кількість світильників визначають за формулою:
, (4)
де λ і l1 – орієнтовні відстані відповідно між світильниками у ряді і між суміжними рядами. При виборі значень λ і l1 необхідно враховувати, що відстань між рядами світильників l1 і між світильниками у ряді λ визначають за умови, що відношення цих величин до висоти підвісу h не повинно перевищувати 1,4.
Після проведення розрахунків за каталогами вибирають лампу, номінальний світловий потік якої (Фл) знаходиться в межах від + 20 % до - 10 % розрахункового світлового потоку.
У випадку, якщо розрахунок загального рівномірного освітлення проводять для визначеного типу джерела світла з відомим світловим потоком, то формула (1) буде мати наступний вигляд:
. (5)
Потім необхідно визначити кількість рядів і світильників у ряді за умови дотримання принципу рівномірності освітлення.
Фактичну освітленість визначають за формулою:
. (6)
Далі отримане фактичне значення порівнюють з нормованим і визначають відхилення отриманого рівня освітлення від нормативного значення:
. (7)
Дата добавления: 2016-02-20; просмотров: 784;