Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті

Однією з найважливіших задач охорони праці є заміна тяжкої фізичної праці механізованою, тобто максимальне застосуванням машин і механізмів. В усіх галузях харчової і переробної промисловості основні технологічні процеси механізовані і автоматизовані, але приймання і відправлення основної маси вантажів, а також переміщення їх всередині підприємства знаходяться ще на низькому рівні автоматизації і механізації.

Для переміщення різноманітних вантажів (постачання матеріалів, деталей. і вузлів, готової продукції), завантаження і розвантаження їх при використанні колісного транспорту широко застосовують різні вантажопідйомні транспортні засоби. В більшості випадків, це електрифіковані машини і механізми - ручні і електричні лебідки і домкрати, електричні крани різноманітних типів, піднімачі.

В залежності від агрегатного стану, маси та фізико-хімічних властивостей вантажі поділяються на основні групи:

- сипучі - вантажі, що перевозяться навалом (наприклад, цукровий буряк, зерно) ;

- штучні - вантажі, транспортовані окремими штуками або групами з декількох штук. У свою чергу, штучні вантажі ділять на одиничні - однорідні вантажі певної форми (великі чи середні за величиною) рулони паперу, короби і масові - мішки, бочки, ящики;

- рідкі - всі вантажі , транспортовані по трубах

За масою одного місця вантажі поділяються на три категорії:

- масою менше 80 кг, а також сипкі, дрібноштучні;

- масою від 80 до 500 кг;

- масою понад 500 кг.

За ступенем небезпеки вантажі поділяються на групи:

- вантажі малонебезпечні (матеріали широкого вживання) - зерно, будматеріали тощо;

- вантажі горючі - спирт , горючі хімікати, мазут і т.п.;

- вантажі пилові й горючі - цемент, негашене вапно, борошно, цукрова пудра, сухе молоко тощо;

- вантажі небезпечні - кислоти, луги, рідкі хімікати тощо;

- балони зі стисненим , зрідженими та розчиненими газами;

- великогабаритні вантажі; вибухові та отруйні речовини.

При проведенні вантажно-розвантажувальних робіт повинні визначатися конкретні заходи безпеки виходячи з характеру вантажу.

Безпека працівників при проведенні вантажно-розвантажувальних роботах визначається вимогами НПАОП 0.00-1.75-15 «Правила охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт».

Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати під керівництвом відповідальної особи, що призначається адміністрацією підприємства. Ця особа перевіряє справність вантажопідіймальних механізмів, такелажу, пристосувань та іншого інвентаря, інструктує робітників, пояснюючи їм їх обов'язки, послідовність виконання операцій та значення застосовуваних при цьому сигналів. Вантажно-розвантажувальні роботи слід виконувати із застосуванням засобів малої механізації (візки, лебідки, вагонетки) та за допомогою підіймально-транспортного обладнання. Проведенню цих робіт передує складання технологічних карт і проектів виконання робіт. На місці виконання робіт вивішуються знаки безпеки. Для штучних вантажів застосовуються піддони, контейнери, пакетоформувальні засоби, а для сипких — пневмотранспорт, що виключає забруднення повітря. При виникненні небезпечної ситуації особа, відповідальна за проведення робіт, повинна вжити запобіжних заходів або припинити їх.

Майданчики, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, повинні мати рівне та тверде покриття або твердий ґрунт, мати ухил не більше 5°, а також природне і штучне освітлення.

До робіт з вантажопідіймальними пристроями допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікаційній комісії і одержали посвідчення.

Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт застосовується для вантажів масою більше 20 кг, а також під час піднімання вантажів на висоту більше 3 м. Вантажі великої ваги масою більше 500 кг дозволяється завантажувати та вивантажувати тільки вантажопідіймальними кранами.

Вантажно-розвантажувальні площадки обладнуються спеціальним інвентарем і найпростішими пристосуваннями (перехідні містки, східці, дошки для кочення, переносні драбини, домкрати, тачки, медведки, вагончики, візки, конвеєри тощо), що забезпечують безпеку та полегшують виконання робіт. Інвентар і пристосування, що застосовується при вантажно-розвантажувальних роботах, слід утримувати у справному стані.

Правила складування вантажів: висота штабеля не повинна перевищувати 6 м для нерозбірної тари і 4,5 м - для складаної тари; 3 м -для вантажів у ящиках при ручному навантаженні та 6 м - при механізованому. Ширина головного проходу в закритих складах повинна бути не менше 3 м. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт груп необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту(наприклад, респіратори й захисні окуляри при роботі з пиловими вантажами).

До підіймально-транспортних відносяться транспортувальні і вантажопідіймальні машини. До вантажопідіймальних машин відносяться підіймачі та крани. Серед підіймачів найбільш поширені - ліфти, електро- та автонавантажувачі. Серед вантажопідіймальних кранів широко використовуються баштові, козлові, мостові крани, кран-балки та електроталі. Аналіз травматизму при експлуатації підіймально-транспортних машин в різних галузях промисловості показує, що більшість нещасних випадків, а серед них - з важким наслідком, - припадає на роботи, при виконанні котрих використовуються вантажопідіймальні машини.

Робоча зона вантажопідіймальних машин є небезпечною зоною. Вона є джерелом виробничої небезпеки для обслуговуючого персоналу та для сторонніх осіб, котрі можуть опинитись тут. Робота біля вантажопідіймальних та транспортних машин є джерелом підвищеної небезпеки, тому що виконувати роботу за допомогою цих машин можна лише знаходячись всередині зон їхньої дії. Небезпеки, з котрими стикаються люди, пов’язані переважно з ненавмисним контактом з рухомими частинами обладнання та можливими ударами від предметів, що подають, а також при висипанні частини вантажу і з падінням самого обладнання. Це стосується і самохідного обладнання, котре нерідко переміщується з великою швидкістю. В цьому випадку додається наїзд та удар при зіткненні.

Особливістю підіймально-транспортних машин є переміщення цих машин та вантажів, котрі ними переміщуються. Конструкція підіймально-транспортних машин містить велику кількість рухомих частин. Це зумовлює їх потенційну травмонебезпечність. Під час роботи вантажопідіймальних кранів велика ймовірність динамічного впливу на елементи будівельних конструкцій. Внаслідок обриву канатів та ланцюгів, за котрі піднімається вантаж, можливі важкі наслідки: руйнування крана при перевантаженні або втраті стійкості, «набігання» вантажу на елементи конструкції крана або його зісковзування з вантажо-захоплювального пристроя.

До вантажопідіймальних кранів ставляться підвищені вимоги щодо міцності та надійності їх кінематичних ланок, а також їх стійкості. Вантажопідіймальні крани повинні бути обладнані наступними запобіжними пристроями: сигналізацією, кінцевими вимикачами для автоматичної зупинки механізмів пересування крану, ходового візка та підіймання вантажо-захоплювальних органів; блокуванням для автоматичного зняття напруги з крана при виході людини на галерею, блокуванням дверей кабіни; дзвінка для сигналізації; протиугінними пристроями; анемометрами для визначення швидкості вітру при роботі на відкритому місці.

Питання для самоперевірки:

1. Загальні шляхи забезпечення безпеки виробничого обладнання.

2. Основні вимоги безпеки до технологічних процесів.

3. Дайте визначення небезпечної зони. Назвіть колективні засоби захисту небезпечних зон.

4. Як класифікуються знаки безпеки? Які кольори використовують для маркування?

5. Вимоги безпеки до посудин та апаратів, що працюють під тиском.

6. Вимоги безпеки при експлуатації компресорів та холодильних установок Вам відомі.

7. Загальні вимоги безпеки до організації вантажно-розвантажувальних робіт і на транспорті.

8. Заходи безпеки при експлуатації вантажопідіймальних механізмів?

Література: 17,18,19,20,21,22,30,31,32,33.