Лекція 6. Електробезпека

План лекції:

6.1. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини.

6.2. Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом.

6.3. Схеми включення людини в електричні мережі.

6.4 Безпечна експлуатація електроустановок: електрозахисні засоби і заходи.

Питання для самостійної роботи:

6.5. Статична електрика.

6.6. Методи та засоби щодо запобігання ураженню людини електричним струмом.

Електротравматизм та дія електричного струму на організм

Людини

Широке використання електроенергії у всіх галузях народного господарства зумовлює розширення кола осіб, котрі експлуатують електрообладнання. Тому проблема електробезпеки при експлуатації електрообладнання набуває особливого значення.

Електробезпека — система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики.

Аналіз нещасних випадків в промисловості, котрі супроводжуються тимчасовою втратою працездатності потерпілими, свідчить про те, що кількість травм, викликаних дією електрики, порівняно невелика і складає 0,5—1% від загальної кількості нещасних випадків, що трапляються в промисловості. Проте слід зауважити, що з загальної кількості нещасних випадків зі смертельним наслідком на виробництві 20—40% трапляється внаслідок ураження електрострумом, що більше, ніж внаслідок дії інших причин, причому близько 80% смертельних уражень електричним струмом відбувається в електроустановках напругою до 1000 В. Ця обставина зумовлена значною поширеністю таких електроустановок і тим, що їх обслуговують практично всі особи, що працюють в промисловості, а електроустановки напругою понад 1000 В обслуговуються малочисельним колом висококваліфікованого персоналу.

Електротравма — це травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги. Електротравми поділяються на два види: електротравми, котрі виникають при проходженні струму через тіло людини, і електротравми, поява котрих не пов'язана з проходженням струму через тіло людини. Ураження людини в другому випадку пов'язується з опіками, засліпленням електричною дугою, падінням, а відтак — суттєвими механічними ушкодженнями. Існує також поняття “електротравматизм”.

Електротравматизм — це явище, котре характеризується сукупністю електротравм, що виникають та повторюються в аналогічних виробничих, побутових умовах та ситуаціях. Осередок, джерело електротравматизму — та чи інша тимчасова або навіть постійна ситуація при експлуатації електроустановок, коли мають місце аналогічні випадки ураження людини струмом.

Електротравматизму характерні наступні особливості:

- людина не в змозі дистанційно, без спеціальних приладів, визначати наявність напруги, а тому дія струму, зазвичай, є раптовою і захисна реакція організму проявляється тільки після попадання під напругу;

- струм, що протікає через тіло людини, діє на тканини і органи не тільки в місцях контакту зі струмопровідними частинами і на шляху протікання, але й рефлекторно, як надзвичайно сильний подразник, впливає на весь організм, що може призвести до порушення функціонування життєво важливих систем організму — нервової, дихання, серцево-судинної тощо;

- електротравми можливі без дотику людини до струмопровідних частин – внаслідок утворення електричної дуги при пробої повітряного проміжку між струмопровідними частинами або між струмопровідними частинами і людиною чи землею.

Механізм ураження людини електричним струмом надзвичайно складний і супроводжується термічним, електролітичним та біологічним впливами. При цьому можливі незворотні порушення функціональної діяльності життєво важливих органів людини.

Механізм ураження людини електричним струмом наведено у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1.

Характер впливу електричного струму на людину

Дія електричного струму призводить до трьох видів електротравм: місцевих, загальних і змішаних. Їх частка в загальному обсязі електротравм складає відповідно 20, 25 і 55 %.

Місцевівикликані місцевими ушкодженнями організму: електричні опіки, знаки, металізація шкіри, електроофтальмія і механічні ушкодження.

Електричні опікивикликаються проходженням струму крізь тіло людини(контактний або струмовий опік) або від електричної дуги (дуговий опік). У першому випадку виникає почервоніння шкіри або утворення пухирів. У другому опіки мають важкий перебіг: з’являються некрози на уражених ділянках шкіри і обвуглення тканин.

Електричні знаки– це чітко окреслені плями сірого або блідо – жовтого кольору діаметром 1 – 5 мм на поверхні шкіри людини. Знаки мають круглу чи овальну форму, іноді форму струмовідного елемента або мікроблискавки. На відміну від опіків, знаки не викликають больових відчуттів i лікування їх закінчується добре

Металізація шкіри– це проникнення в зовнішні шари шкіри дріб-несеньких частинок металу, який розплавився під впливом електричної дуги. Вони мають високу температуру, але незначний запас теплової енергії. Тому не здатні проникати через одяг, але особливо небезпечні для органів зору. Металізації шкіри можна уникнути, застосовуючи спецодяг i захисні окуляри.

Електроофтальмія(від грецького oftalmus – око) – запалення роговиці зовнішніх оболонок очей, що виникають внаслідок впливу потужного потоку ультрафіолетових променів, які негайно поглинаються клітинами організму i викликають в них хімічні зміни. Застосування захисних окулярів з безбарвним склом, яке майже не пропускає ультрафіолетове випромінювання, сприяє попередженню захворювання очей.

Механічне ушкодження є наслідками різких мимовільних судомів м’язів під дією електричного струму. В результаті можуть відбутися розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин і нервових тканин, а також вивихи суглобів, іноді переломи кісток.

Загальні електричні травми або електричні удари і електричний шок характеризуються порушенням діяльності життєво важливих органів або всього організму

Розрізняють чотири ступені електричних ударів:

І – судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;

ІІ – судомні скорочення м’язів з втратою свідомості, але із збереженням дихання та роботи серця;

ІІІ – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або одного і другого разом)

ІУ – клінічна смерть, тобто припинення дихання і кровообігу.

Клінічна („уявна”) смерть – це перехідний процес від життя до смерті, який починається з моменту припинення діяльності серця і легень. Відсутні усі ознаки життя. Однак у цей період життя в організмі ще повністю не згасло. В організмі вичерпуються і першими починають гинути клітини кори головного мозку, із часом запаси кисню скорочуються і наступає біологічна смерть. Тому тривалість клінічної смерті визначається часом з моменту припинення серцевої діяльності і дихання до початку гибелі клітин головного мозку і складає від декількох до 10–12 хвилин. В цей час потерпілому необхідно надати кваліфіковану медичну допомогу (штучне дихання, закритий масаж серця тощо), що може відновити дихання, кровообіг і повернути його до життя.

Електричний шок відноситься до важкої електротравми, яка викликається нервово-рефлекторною реакцією організму на дію електричного струму. Шок супроводжується розладом системи дихання, кровообігу, обміну речовин і приводить до поступового затухання функцій організму на протязі від десятків хвилин до доби. У цей період потерпілий може одужати при активному лікуванні або померти при відсутності останнього.

Змішані електротравми найбільш розповсюджені в електробезпеці і мають симптоми і наслідки місцевих і загальних електротравм.