Невербальні засоби спілкування на екскурсіях

Крім мови в різних її формах важливе значення в екскурсіях має так званий "зоровий елемент": жест, посмішка, поза, хода, міміка.

Дані позамовні засоби спілкування розкривають внутрішній зміст, підтекст.

Жести(руху рукою або інші рухи, що мають певний зміст) дуже широко використовуються під час екскурсії, додаючи їй більшої емоційності. Вони діляться на три групи:

- ті, що слугують основою показу об'єктів;

- ті, що є складовою частиною розповіді;

- ті, що підкріплюють розповідь.

Найчастіше в показі застосовують вказівні жести; показуючи рукою на якийсь об'єкт, екскурсовод у такий спосіб перемикає увагу екскурсантів(рис. 7.4.). Для панорамного показу використовується просторовий жест, яким обмежують об'єкти. Об'ємні жести допомагають визначити розміри об'єкта, його висоту, ширину. Жести, що виділяють опуклість, увігнутість об'єкта, тобто особливості його конструкції, називають конструктивними й звичайно використають в архітектурно-містобудівних екскурсіях.

Рис.7.4.Вказівний жест екскурсовода

Жести, що реконструюють, допомагають відтворити зовнішній вигляд втраченого об'єкта або картину події. Спонукальні носять організаційний характер, з їхньою допомогою екскурсовод розставляє групу в об'єкта, просить перейти до наступного об'єкта й т.д. Емоційні жести виражають відношення екскурсовода до розповіді й показу.

Недоліками у використанні жестів на екскурсії є зайва жестикуляція, підміна слів жестами.

Крім жестів вираженням почуттів екскурсовода є міміка- рух м'язів обличчя. Міміка й жести являють собою єдине ціле й у деяких випадках здатні сказати більше, ніж мова.

Позаекскурсовода - також важливий елемент його поводження. Вона повинна бути природною, зручною, невимушеною. Проводячи екскурсію, екскурсовод вибирає зручне й прийнятне для аудиторії положення тіла. На початку роботи екскурсовод - початківець уважно стежить за своєю позою, потім виробляються певні навички, зміна положення тіла відбувається механічно, і навіть провівши багатогодинну екскурсію, що називається, "на ногах", екскурсовод не так утомлюється. Міняти позу треба природно, щоб не створилося враження, що екскурсовод ніяк не може знайти собі місце.

Зовнішній вигляд екскурсовода, екстравагантність в одязі й інших деталях (декольте, надлишок прикрас, яскравий блискучий макіяж) не повинні відволікати екскурсантів, ставати об'єктом їхнього спостереження. Це не говорить про те, що екскурсовод повинен бути одягнений у сірий одяг класичного покрою, без прикрас. Але все повинне бути в міру, тому що були випадки, коли діти-екскурсанти підраховували кількість ґудзиків, якими буяло вбрання екскурсовода, і змагалися один з одним у тому, хто більше їх нарахує.

Манери поводження екскурсовода, його спосіб тримати себе, форма спілкування з іншими людьми мають велику силу впливу на екскурсантів. Нічого в його поводженні не залишається непоміченим, і часто успіх або невдачу екскурсії залежить від особистості екскурсовода, його індивідуальних якостей.

Прояви такту, ввічливості, терпимості, уміння вирішувати конфліктні ситуації, ладити з аудиторією створюють умови для встановлення гарного психологічного клімату.

В умовах конкурентної боротьби ексурсійно-туристських організацій за клієнта якість підготовки екскурсовода відіграє дуже більшу роль. Це варто враховувати менеджерам даних організацій.