Шляхи підвищення професійної майстерності екскурсовода

Опановуючи основними положеннями екскурсійної теорії й методики, екскурсовод домагається професійної майстерності, що являє собою мистецтво вмілого сполучення показу й розповіді, методичних прийомів ведення екскурсії. Майстерності вчаться в ході практичної діяльності та переймаючи досвід в інших фахівців.

Воно складається із двох груп складових - знань і умінь. Знання розділяють на загальні (або ерудицію), спеціальні (по історії, літературі, техніці й т.д.), знання екскурсійної теорії, методики, основ психології, педагогіки, логіки, риторики й етики (рис 7.1).

Рис. 7.1.Структура професійної майстерності екскурсовода

Уміння полягає в можливості викласти свої думки, за допомогою розповіді й культури мови розширити кругозір людей, донести знання до аудиторії, передаючи їй свою переконаність

Від екскурсовода не потрібно опанувати знаннями по всіх галузях. Ерудиція екскурсовода полягає у володінні глибокими знаннями по двох-трьох темах й умінні на їхній основі підготувати варіанти екскурсій для різних категорій екскурсантів.

Важливою складовою частиною майстерності є володіння методикою, тобто не тільки доскональне знання прийомів проведення екскурсій, але й розуміння їхньої технології, уміння управляти процесом, у ході якого відбувається засвоєння матеріалу екскурсії екскурсантами.

Рівень професійної майстерності залежить від двох груп факторів:

1) не залежних від конкретного екскурсовода - побудова маршруту, відбір об'єктів;

2) прямо залежних від нього - загальна ерудиція, знання по темі екскурсії, володіння методикою, культурою мови, здатність установити контакт із екскурсантами.

Уміння організувати групу й керувати нею протягом усього маршруту - важлива риса майстерності. Тут досвідченому екскурсоводові допомагає інтуїція - здатність пізнання істини шляхом прямого її розсуду без обґрунтування за допомогою доказів. Інтуїція не виникає на порожнім місці, вона приходить після декількох років роботи та полягає в умінні швидко визначати інтереси й з екскурсантів, використати несподіване явище, дію, факт, а також у правильній реакції на репліки екскурсантів, умінні швидко робити висновки, знайти вихід у конфліктній ситуації або дати пораду.

На основі інтуїції екскурсовод скорочує або подовжує частини розповіді, змінює логічні переходи, орієнтуючись на інтереси екскурсантів й уникаючи стандартності при викладі матеріалу.

Проведення екскурсій - творча робота, що проявляється в повсякденному використанні методичних прийомів, виборі літературних виречень, прислів'їв, приказок, в удосконалюванні техніки ведення. Творчість, однак, не повинне виходити за рамки теми й контрольного тексту.

Професійна майстерність екскурсовода, як і будь-якого іншого фахівця, необхідно підвищувати. Цей процес можна здійснювати різними шляхами, якимись є (за Б.В. Ємельяновим):

1) поліпшення методичної роботи на всіх рівнях: методиста, менеджерів методичного відділу, методичної секції екскурсоводів і т.д.;

2) підготовка методичної документації: своєчасне внесення необхідних доповнень і змін у контрольний текст, коректування маршруту, технологічної карти;

3) розробка технології методичних прийомів розповіді та показу з урахуванням особливостей екскурсійних тим;

4) відпрацьовування техніки ведення екскурсії та організаційних питань;

5) встановлення та збереження контактів між екскурсоводом і екскурсантами протягом всієї екскурсії, що визначається володінням основними законами педагогіки, психології, логіки, риторики, етики.

Роботу з підвищення професійної майстерності планують в ексурсійно-туристській організації, до її проведення залучаються всі співробітники. Тут більшу роль грає самоосвіта, у чому може допомогти методична література.

Уміння екскурсовод здобуває різними шляхами: при повторенні досвіду інших екскурсоводів, виконанні навчальних вправ, прослуховуванні екскурсій. Більше високим ступенем уміння є навичка, тобто відпрацьовані практикою дії, що виробляються по одній схемі, майже автоматично. Придбати навичку означає зробити роботу не тільки більш швидко, але й більш точно.

Існують навички розробки нової теми, показу, розповіді, мовного етикету, реклами екскурсії. В екскурсії навички взаємодіють, наприклад навички розповіді й показу об'єктів взаємозалежні завдяки комплексному використанню методичних прийомів.

У засвоєнні прийомів та удосконаленні навичок існує два основних шляхи. Перший - шлях спроб та помилок, більше тривалий і не дуже ефективний. Другий - керований, при якому використовуються різні форми навчання: навчальні вправи, вивчення методичної літератури, відвідування екскурсій, прослуховування записів, засвоєння методичної документації (рис 7.2.).

Рис. 7.2. Шляхи підвищення екскурсійної майстерності.

Під час спеціальних вправ дії екскурсовода уточнюються та автоматизуються. Звичайно заняття проводять методисти або досвідчені екскурсоводи. Наприклад, екскурсоводи тренуються правильно розставляти групу навколо об'єкта, при цьому роль екскурсантів виконують інші екскурсоводи-початківці. Багаторазове повторення вправи приводить до автоматизації дій. Крім власне тренувальних вправ тут необхідні навчальні екскурсії, ділові ігри.

У підвищенні професійної майстерності велику роль грає самостійна робота, у процесі якої екскурсовод відпрацьовує прийоми використання жестів або показу експонатів "портфеля екскурсовода".