Змінені стани свідомості (ЗСС).

Основною психофізіологічною характеристикою людини є її здатність зводити воєдино всю психофізіологічну інформаційно-енергетичну активність організму, виявляючи її у формі звичайного стану свідомості, що формує наше самоусвідомлення, «тут і зараз», у вигляді домінанти — робочого принципу функціонування мозку, що визначає зміст і напрямок усіх реакцій і поведінки в даний момент.

Домінанта володіє основною своєю властивістю — вона підсумовує в собі збудження сусідніх нейронних структур мозку і прагне стійко їх підтримувати і зберігати в психофізіологічних структурах пам'яті. Мозок має безліч домінант, кожна з яких включається у певних ситуаціях, тому ту або іншу поведінкову реакцію людини визначає найбільш збуджена домінанта. Свідомість людини влаштована таким чином, що активація однієї з домінант автоматично викликає гальмування інших, особливо сусідніх, що дозволяє людині без перешкод (без боротьби домінант) здійснювати певний вид діяльності, хоча в початковій розшуковій роботі використовується широке збудження всієї кори головного мозку. Однак в асоціативно складених, логічно суперечливих і інформаційно перевантажених ситуаціях, мозок, як і будь-який надскладний пристрій, дає збої, особливо при конфліктах усередині тієї домінанти, що енергетично найбільш насичена і є в даний момент ведучою. У таких ситуаціях, як правило, можливі міждомінантні конфлікти, що можуть витісняти в сферу Несвідомого неприйнятні для свідомості (а свідомість — це ведуча і вигравша в даний момент конфлікти домінанта) інші домінанти з їх, неусвідомлюваною з цього моменту, інформацією.

Одна з домінант, що енергетично найбільш насичена і логічно не суперечить досвіду і змісту пам'яті даної людини, перемагає в щосекундній боротьбі з іншими домінантами (з іншою інформацією). Вона стає на даний момент часу нашою свідомістю, тобто тією виділеною з всіх інших інформацією, що нами й усвідомлюється. Вся інша інформація, тобто домінанти, що програли, іде в мозкові глибини несвідомої пам'яті. Якщо інформаційна домінанта, що програла, слабка, то вона стирається в проміжних мозкових механізмах оперативної і короткострокової пам'яті. Якщо домінанта, що програла, сильна, то вона проникає в глибинні механізми довгострокової пам'яті і закріпивши там на все життя, починає змінювати колишній зміст і всю психофізіологію несвідомого. На цьому феномені витиснення 3. Фрейд побудував свій знаменитий психоаналіз, задавшись метою витягати з глибин несвідомого витиснуту туди інформацію, щоб, очистивши від неї несвідоме, повернути йому здатність до нормального психофізіологічного й інформаційно-енергетичного функціонування, тим самим виліковуючи людей від виниклих з цієї причини психічних захворювань.

При внутрідомінантних збоях, у силу природних особливостей роботи мозку, у них автоматично виникає незатухаюче вогнище збудження, що також змінює звичайний стан свідомості і породжує транс, тобто незвичайний, змінений стан свідомості. На цій властивості мозку побудовані психотехніки знаменитого китайського гіпнозу (метод розриву стереотипних реакцій, метод коанів і ін.) і циганського гіпнозу (метод раптового інформаційного й емоційного перевантаження, метод раптового логічного тупика, стрес-метод, метод диссаціацій і ін.).

Витиснуті в інформаційно-міждомінантних конфліктах у несвідоме енергетично сильні домінанти створюють у ньому свої мотиви і програми реакцій і поведінки, що часто відрізняються, аж до повного протиріччя, від свідомих реакцій і поведінки на даний момент часу. Витиснуті домінанти і їхня інформація згодом виявляють себе у вигляді так званих автоматизмів, інтуїції і нашого другого «Я». У результаті боротьби свідомого і несвідомого виникають невротичні напруги, що приводять до утворення стійких патологічних комплексів, що виявляються в скутості, страхах, ослабленні опору, неврозах. У важких випадках — психосоматичних розладах і психічних захворюваннях, аж до повного розщеплення єдиної особистості на двох і більш, одну звичайну свідому й іншу (або інші) патологічну несвідому. Звідси виникають так звані «контактери», «уфологи», «астрологи» і інші «поведені» особи зі зміненою патологічною свідомістю, що внутрішню реальність з її уявлюваними картинами, звуками, мовою і т.д. сприймає як зовнішню реальність. От це роздвоєння особистості і втрата нормальної здатності відрізняти внутрішні галюцинації і «голоси» від об'єктивної зовнішньої реальності і є патологією, що часто зустрічається у тих, хто «чує голос» або «голоси», «бачить і розмовляє з інопланетянами», «контактує з Космічним Розумом», «спілкується з Інформаційним Полем» і т.д.

Утворення витиснених домінант, або, як їх називають західні психоаналітики, «систем конденсованого досвіду», сприяє передчасному старінню і виникненню багатьох старечих захворювань у результаті нарощування в організмі так званих «нервово-інформаційних помилок і поломок», як у комп'ютері.

Слід зазначити, що в тих випадках, коли домінанти, що виграли, продовжують стійко функціонувати, незважаючи на вже іншу ситуацію, що змінилася з часом, то в таких випадках ми вже маємо злегка змінену свідомість, тобто крім нової ведучої домінанти продовжують функціонувати і старі. Тобто, надмірне стійке збудження певних домінант (що виникли через багаторазові повторення або з інших причин) приводить до виникнення автоматичних умовних реакцій, стереотипності поведінки і шаблонності психологічних установок. Це знижує нормальну пошукову активність звичайного стану свідомості і різко звужує пізнавальні й інші пошукові

можливості особистості, роблячи її закомплексованою, а згодом і патологічною. Це схоже на дію комп'ютерних вірусів, що формують власні програми і витісняють із блоків пам'яті всю іншу інформацію, різко спотворюючи і знижуючи можливості комп'ютера.

Вища нервова діяльність людини забезпечується в основному процесами мозку, що самоорганізуються, тому й у виправленні помилок він повинен покладатися тільки на свої власні особливі механізми, що включаються тільки в критичні моменти, коли нестандартна ситуація вимагає переходу до нової моделі поведінки або коли ситуація загрожує самому життю людини.

Шаблонні реакції — основа поведінки всіх живих істот. Особливу роль вони грають у поведінці суспільних тварин, де, досягаючи вищої ступені складності, забезпечують взаємодію індивідів. Але, чим вище організація нервової системи, тим більше імовірність виникнення конфліктів між діяльною і консервативною частинами розуму. Найбільш значимо це для людини, адже у неї поділ психіки на свідому і несвідому частини досягає максимуму. Ефективна зміна поведінки в залежності від зовнішніх змін можлива тільки за умови контролю над старими шаблонами, тобто при можливості хоча б часткового або тимчасового їхнього усвідомлення. Так реалізується психологічна адаптація.

Протікання подібних процесів забезпечується і каталізується зміненими станами свідомості (ЗСС). Спектр і глибина різних ЗСС дуже різноманітні. Найбільш відомий приклад дії подібного роду станів — це сон, особливо швидка його фаза. Саме в цій фазі ми запам'ятовуємо сновидіння. Сни — це у певному сенсі діалог свідомості і підсвідомості, під час якого здійснюється інтенсивна робота.

Пошукова активність людини має пряму залежність від снів. Цей факт доведений експериментально. Але сни мають свої обмеження, тим більше що мало хто з людей може використовувати їх з максимальною користю. Тому також дуже важливе значення мають ЗСС, що виникають у стані пильнування. У різних ЗСС можливо або звуження, або розширення поля свідомості. Звідси випливають два різних принципи інтеграції.

Розглянемо їх з погляду теорії домінант. Отже, завдання полягає в тому, щоб усунути або перебудувати певні нейронні комплекси, що несуть відповідальність за виконання застарілих або шкідливих програм. Комплекс тільки тоді є діючим, коли в ньому підтримується певний рівень збудження.

Складність в усуненні виникає через обмеженість каналів доступу. Якщо цей матеріал витиснутий, то довкола нього виникає зона гальмування, що обмежує розповсюдження збудження.

Звичайно початкові стадії інтеграції забезпечуються звуженими станами свідомості. Лише згодом стає можливим її розширення.

При звуженні свідомості відбувається вибіркове збільшення активності функціональних органів головного мозку. У нервовій системі існує закон — надмірне або позамежне збудження веде до гальмування. Як уже було сказано, діючі домінанти мають властивість сумації збуджень. Таким чином, у першу чергу гальмуються найбільш енергетично насичені комплекси, тобто ті, у яких в цей момент підтримується найвищий рівень збудження. Просто в нормальному стані не вистачає сили збудження, щоб провести гальмування негативних витиснутих домінант. У результаті цього процесу витиснутий матеріал стає більш доступним для свідомого відпрацювання.

Розширення свідомості звичайно забезпечується збільшенням загальної активності кори головного мозку, синхронізується робота різних його ділянок. Максимальна синхронізація може викликати ефект розширення свідомості навіть на фоні гальмування кори. При цьому в результаті резонансу на енцефалограмі збільшується амплітуда електромагнітних коливань.

На фоні цього процесу стає можливим придушення, підпорядкування негативних домінант через їхню невідповідність більш глобальним програмам.

В обох випадках результатом дії ЗСС є перерозподіл і утворення нових функціональних зв'язків між клітинами, що веде до зрівноважування процесів збудження і гальмування в різних ділянках мозку, тобто до ліквідації стресу.

У багатьох ЗСС відбувається масований викид гормонів нервової системи або нейромедіаторів, спектр яких дуже широкий. Їх співвідношення і кількість диктуються внутрішніми умовами і потребами, тому діють вони більш м'яко і доцільно, ніж уведені ззовні наркотичні речовини.

Інтенсивні процеси в ЗСС здійснюються також і між півкулями, тому що збудження може охопити весь мозок, і частини негативного досвіду найчастіше знаходяться в різних півкулях. Крім того, саме зменшення внутрішніх протиріч веде до більш тісної їх взаємодії. По сучасних уявленнях, свідомість локалізована в деякій ділянці мозку, що ще Павлов назвав «світлою плямою».

Завдяки цьому утворенню людина може ідентифікувати себе як певну особистість, що володіє власною волею.

Як показує досвід, «географія світлої плями» може змінюватися, а іноді ця ділянка взагалі потрапляє в зону гальмування. Останнього домагаються гіпнотизери (і фахівці з інформаційних війн), тому що в подібному стані людина стає абсолютно сугестивним, втрачаючи всяку критичність і свободу волі.

У таких станах досить ймовірне утворення ізольованих острівців сприйняття, інформація з яких недоступна в звичайному стані. На їхній базі можливе утворення нових «Я», що мають власну мотивацію, а іноді навіть здатних у потрібних ситуаціях викликати гальмування зони звичайного «Я», цілком забираючи контроль у свої руки. Так, у більшості людей виробляється своя реакція на стреси, у яких вони поводяться не так, як хотіли б того свідомо. Крайні приклади мимовільного формування інших «Я» у рамках однієї особистості вже наводилися. Формування нових «Я» може відбуватися і з чужої волі. У книзі «Викрадачі розуму» Л.А. Толкунов розповідає про документально підтверджену історію з американським агентом, що був затриманий в одній із країн при підготовці замаху. На допитах з'ясувалося, що в ньому запрограмовані чотири окремі особистості, кожна з яких вступала в дію лише у певній ситуації і жодна з них не знала про існування трьох інших. Це було підтверджено детектором брехні і за допомогою гіпнозу.

Сугестивність у гіпнотичному стані є наслідком новизни положення активної зони і відсутності досвіду інтеграції при переходах у різні стани. Наприклад, відомий психотерапевт М. Еріксон довільно міг вводити в трансові стани, навіть не перериваючи мови. Цю здатність він придбав у результаті практики самозанурення в транс, завдяки чому їм були освоєні нові ділянки мозку, де утворилися «філії» «Я». Подібна організація дозволяє більш раціонально використовувати ресурси мозку. До того ж особистість стає більш багатогранною, але не розщепленою, тому що з досвідом самозанурень росте рухливість свідомості. Ця властивість приводить до збільшення зони усвідомлюваного, а разом з нею відбувається збільшення спектра здібностей і можливостей.

Прикладом може служити дослідження, яке довело, що до прояву екстрасенсорних здібностей може привести заміщаюча активація нових ділянок мозку.

Здатність входити в різні ЗСС споконвічно закладена в людині природою. В основі механізму переходу лежить необхідність перебудови моделі поведінки в екстремальних ситуаціях. Тому більшості людей уже доводилося зіштовхуватися зі зміненими станами свідомості.

Ці стани виникають при порушенні добового режиму, фізичній і розумовій перенапрузі, глибоких переживаннях, при утрудненій адаптації, дезадаптаціях, стресах, травмах, отруєннях, різних захворюваннях, особливо з високою температурою, у результаті граничної концентрації і перенапруги й ін. Зміна стану свідомості супроводжується зміною сприйняття, мислення і психофізичних можливостей людини.

За твердженням деяких учених, через особливу складність психіки людині для нормального функціонування і задоволення духовних потреб ЗСС у пильнуючому стані також необхідні, як і сон.

Феноменологія ЗСС неймовірно складна і вивчена ще далеко не повністю.

Надпильнування, або напружене пильнування, — це стресовий або післястресовий стан, зв'язаний зі збільшенням пошукової активності, готовності до мобілізації резервів.

Осяяння, натхнення, за східною термінологією — саторі, — результат широкомасштабних інтегративних процесів між свідомістю і підсвідомим. Обов'язковою попередньою ступінню до цього стану є надпильнування. Можна сказати так: осяяння — вдалий результат надпильнування.

Варто виділити окремо ЗСС, викликані галюциногенами і гіпервентиляцією. Останні, на відміну від наркотиків, діють дуже специфічно, знімаючи блокування інформаційних потоків, підвищуючи емоційну індуктивність. У результаті цього виникають інтенсивні галюцинації й інші цікаві феномени.

Найбільш сильним з відомих у даний час галюциногенів є ЛСД-25.

В часи психоделічної революції безліч художників, письменників, музикантів, вчених робили ЛСД-подорожі в пошуку нових творчих ідей і осяянь.

На зміну ЛСД прийшли дихальні техніки, що мають аналогічну дію без яких-небудь негативних довгострокових наслідків.

При сп'янінні алкоголем і наркотиками також відбувається стимуляція психічної діяльності, але в значно меншому ступені. Ці речовини мають меншу специфічність, і при перевищенні оптимальної концентрації в більшій мірі виявляється їхній токсичний ефект, викликаючи стан оглушення.

За поняттям «ритуальний транс» стоїть ціла група станів, методи досягнення яких пов'язані з різними культами і віруваннями. Такі стани виникають при ревній молитві, релігійних обрядах, містеріях, ритуальних танцях. Наприклад, суфії (мандрівні проповідники) використовували для цього тривалий хоровий спів, тривале інтенсивне обертання. У багатьох шаманських традиціях використовується обряд камлання, необхідним елементом якого є ритмічна гра на бубні в поєднанні з вимотуючим танцем і інтенсивним диханням. Жерці давньогрецької богині Сивілли, що займалися пророцтвом, для входження в ритуальний транс використовували навіть такий незвичайний метод, як вдихання вулканічних газів.

Сюди можна віднести ряд групових заходів, де виявляє себе так званий «ефект натовпу». Очевидно, у таких випадках у дію вступають деякі інстинкти, що підвищують емоційну індуктивність і сугестивність кожної окремої людини в юрбі, що дозволяє людській масі в напружених ситуаціях діяти як єдиний організм. Такий стан нагадує гіпнотичний. Його можна значно підсилити деякими спецефектами. На сучасних рок-концертах і великих дискотеках «ефект натовпу» доповнюється і підсилюється музикою, що має певні особливості, і світловими спецефектами, від чого частина публіки може входити в дуже глибокі ЗСС. У 1988 р. з Манхеттена прийшло нове захоплення — танцювальні марафони їз вживанням наркотичного стимулятора «екстазі». Подібні заходи крім розвантаження психіки і зняття стресів дозволяють людині відчути причетності, єднання з масою, полегшуючи соціальну адаптацію, особливо в періоди суспільних криз. Ціль гіпнозу і різних видів медитацій — велике гальмування кори зі створенням вогнищ надпильнування для полегшення вселяння або самонавіяння. Уселяння може проводитися з метою оптимізації роботи мозку й організму в цілому. Утім, гальмування кори мозку саме по собі здатно робити сприятливий ефект.

Завдяки трансовим станам людина фактично може впливати на будь-які функції організму, навіть на ті, котрі звичайно не піддаються свідомому контролеві.

Вважається, що в стані сну йде багатопланова психічна робота, у тому числі і перерозподіл отриманої вдень інформації. Найбільше бурхливо ці процеси протікають у фазі швидкого сну В ній нам сняться сни, що запам'ятовуються. По своїй недбалості або непорозумінню люди пускають їх на самотік, тобто на волю випадкових несвідомих процесів. При цьому вони упускають один із найбільш захоплюючих аспектів свого життя — можливість свідомої участі в сновидіннях. Сни, у яких людина може відчути себе хазяїном або творцем внутрішніх реальностей, називають ясними або прозорими.

Окремо стоїть стан, у який людина може переходити як зі звичайного сну, так і з глибокої стадії гіпнозу, — це стан сомнамбулізму або лунатизму. Той, хто знаходиться в ньому, позбавлений свідомого контролю, завдяки чому сновиди можуть робити вражаючою безстрашністю нічні прогулянки по дахах і т.п. Але, незважаючи на це, реакція й увага в сновид ослаблені. У багатьох культурах їх використовували для спілкування з духами і пророкування майбутнього.

Традиційно всі ЗСС поділяють на розширені і звужені стани свідомості. До розширеного по суб'єктивних відчуттях можна віднести як стан надпильнування й осяяння, так і трансперсональні переживання в глибокому трансі при великому гальмуванні мозкової активності. В обох випадках відбувається розширення поля свідомої уваги. Тому виділяють окрему групу ЗСС — трансперсональні стани свідомості.

Розширення сфери уваги, як і взагалі наявність яких-небудь відчуттів при глибокому гальмуванні кори головного мозку, — ще один парадокс свідомості, що виходить за рамки розуміння сучасної науки.

По картині електроенцефалограми мозку, у порядку зменшення частот коливань, стани свідомості можна розташувати в такий спосіб: пильнування, сновидіння, глибокий сон, транспесональні стани свідомості

Відомий дослідник ЗСС С. Гроф вважає, що у світі все знаходиться в потенційному або актуальному стані [12]. Стосовно до цієї ситуації в міру актуалізації свідомості, тобто її розширенні в транспесональні стани свідомості мозкова активність потенціалізуеться, а отже, переходить у прихований стан. Таким чином, свідомість у всій своїй повноті існує поза мозком. Бачення світу для людини обмежується широтою уваги, пам'яттю, рамками чуттєвого сприйняття, обмеженістю в часі. У транспесональних станах свідомості ці обмеження фактично знімаються. У цих станах люди можуть відчувати єднання із соціумом, вселене через зникнення власного «я» і ототожнення себе з різними зовнішніми об'єктами будь-яких масштабів. Досвід, отриманий у ЗСС, не піддається детальному словесному вираженню. У транспесональних станах свідомості стає можливим сприйняття інших вимірів і реальностей, для яких поняття людської мови цілком неадекватні.

Ці бачення супроводжуються почуттям реальності всього сприйманого, зникненням страху, зміною системи цінностей, втратою інтересу до матеріальних благ. Звужені стани свідомості більш близькі до розуміння з погляду ЗСС, але часто їх досвід також важко виразити через більшу емоційну насиченість подій, що там відбуваються. У легких формах звужені стани свідомості супроводжують напружену розумову діяльність або роботу, що потребує великого ступеня концентрації.

Своїм талантом багато геніїв зобов'язані здібності до максимального зосередження на розв'язуваній проблемі, тобто вмінню довільно входити в звужені стани свідомості. При більш глибокому зануренні характерною ознакою звужених станів свідомості є звуження поля зору — це так званий тунельний зір. Входження в подібний тунель — необхідний етап для проникнення у світ духів у ритуалі камлання із шаманських практик. При цьому шамани йдуть шляхом мертвих, проникаючи в той світ далі, ніж це вдається реанімованим після клінічної смерті. У таких подорожах шамани супроводжують у світ «предків» душі померлих одноплемінників, спілкуються з добрими і злими духами, ведуть боротьбу з демонами, що викликають хвороби.

Звичайно непідготовленій людині звужені стани свідомості допомагають глибше вникнути і максимально проробити як психологічні, так і соматичні (на тілесному рівні) проблеми. Тунель подібний лінзі, що допомагає сконцентрувати увагу на певних ділянках свідомості і підсвідомості, при цьому не можуть устояти ніякі бар'єри пам'яті й інформаційні заборони. По силі очищення подібний процес не йде ні в яке порівняння з психоаналізом. Виникає так званий ефект гіпермнезії, у результаті якого з приголомшливою чіткістю відновлюються події будь-якої давнини, аж до самого народження і внутрішньоутробного розвитку. Часто події розвертаються перед спостерігачем усередині самого тунелю, але вони можуть також виходити за його межі, а іноді тунель служить ніби трампліном для виходу в трансперсональні стани свідомості. Звужені стани свідомості можуть виникати при різкому виході з дуже динамічного й емоційно насиченого сну. Особливо це стосується кошмарів, у ході яких відбувається звуження зору.

Як показали дослідження, діагностика і лікування різних захворювань цілителями-екстрасенсами відбуваються практично винятково в звужених станах свідомості. З цим станом зв'язана переважна більшість парапсихологічних феноменів. Це телепатія, телекінез, ясновидіння, інтроскопія, свідоме втручання в діяльність вегетативної нервової системи, тобто контроль над процесами, що звичайно не піддаються свідомій регуляції.

У ЗСС у людини змінюються структура і характер мови. Ці зміни цілком упорядковані. На кожному з рівнів ЗСС мова має свої особливості.

Сучасна людина в деяких областях своєї діяльності відчуває такі фізіологічні і психологічні навантаження, що це може привести до мимовільного входження в ЗСС. Наприклад, це робота операторів, підводників, льотчиків, диспетчерів, космонавтів і інші види діяльності. У цих випадках на виконавцях лежить величезна відповідальність, і від них у критичних ситуаціях може залежати збереження дорогої техніки і безпека багатьох людей.

Серед розповсюджених феноменів ЗСС слід також зазначити порушення сприйняття тіла. Змінюються відчуття розмірів тіла, його пропорцій. Якщо зачіпаються шари ембріональної пам'яті, то створюється враження відносного збільшення розмірів голови. У звужених станах свідомості людина може ототожнювати себе з яким-небудь органом, кліткою, зародком, сперматозоїдом. При виході свідомості за межі тіла можливо повне ототожнення себе з будь-яким живим або неживим предметом. Разом з цим змінюється уявлення про тілесну оболонку як про вмістилище свого «Я». Так, у багатьох східних психотренінгових системах з метою оздоровлення і духовного вдосконалення практикувалося навмисне переміщення свідомості в різні органи і частини тіла, а також у зовнішні об'єкти. А. Девід-Ніль у своїй книзі «Маги і містики Тибету» пише про бесіду з одним з тибетських лам. Коли автор висловила думку про те, що вмістилищем свідомості є мозок, то лама назвав це твердження абсурдним, тому що він запросто може перемістити свою свідомість у кисть і сприймати себе і світ відтіля.

У розширених станах свідомості при максимальному зануренні тіло ніби зовсім зникає, і людина відчуває себе точкою чистої свідомості без якого-небудь носія і зв'язаних з ним обмежень.

Не залишається незмінним у ЗСС і сприйняття часу. Суб'єктивно воно може прискорюватися, сповільнюватися, виникають ефекти переміщення свідомості в ньому як у минуле, так і в майбутнє. Явище багаторазового прискорення внутрішнього суб'єктивного часу — загадка, над рішенням якої б'ються багато вчених. Справа в тому, що нервові імпульси мають цілком визначену швидкість, що обмежує швидкість сприйняття інформації. Змінити її фактично неможливо. Але як пояснити випадки, коли в ЗСС у внутрішньому часі люди переживають дні і роки буквально за лічені хвилини або години.

Ще один широко відомий приклад парадоксів сприйняття часу — формування тривалих за кількістю подій снів, що виникають під впливом короткочасних факторів, які ведуть до пробудження.

Досліджуючи порушення сприйняття часу при передсмертних переживаннях реанімованих людей, Р. Моуді прийшов до висновку, що «...не свідомість вмирає в часі, а час вмирає у свідомості». Таким чином, передсмертна мить відкриває перед людиною ворота вічності.

Диференційовані дослідження, проведені в 1975 р. радянськими вченими на хворих з ушкодженням однієї з півкуль головного мозку, дозволили зробити висновок, що кожна з них має свою часову орієнтацію — права функціонує в сьогоденні-минулому, ліве - у сьогоденні-майбутньому. Тому в праворуких при порушенні функцій правої півкулі іноді картини давно минулих днів накладаються на сприйняття сьогодення.

При цьому дослідники вважають, що це не просто пам'ять, а безпосереднє сприйняття минулого. А при ушкодженні лівої півкулі або при порушеннях міжпівкульних взаємодій знімається заборона на сприйняття в майбутньому часі. Подібне явище називають проскопією. Частіше ця здатність виявляється в лівш. Крім того, при різних порушеннях діяльності мозку або його ушкоджень у них спостерігається ряд інших «аномалій», не помічених у праворуких: шкірно-оптичний зір, здатність відчувати смакові якості продукту при його обмацуванні (звичайно визначається кисле, солодке, солоне, гірке), бачення розташованих позаду об'єктів. Лівшам частіше сняться кольорові і віщі сни.

Ці спостереження дозволяють зробити далеко йдучи висновки. У лівшей диференціація півкульної діяльності виражена в меншому ступені, ніж у правшей. Тому у перших можливі міжпівкульні взаємодії по типу взаємодопомоги. Отже, такий мозок може працювати більш узгоджено, що дозволяє йому більш повно концентруватися на діяльності певного роду.

Психолог К.Г.Юнг (1875-1961) створив теорію колективного Несвідомого. Відповідно до неї існують особливі енергоінформаційні утворення — архетипи, у яких зберігається колективна пам'ять людства. У ЗСС кожна людина піддається впливові колективного несвідомого, але не здатна це усвідомлювати. У ЗСС людська свідомість одержує можливість здобувати інформацію з загальнолюдської пам'яті. Досвід показує, що для ліквідації різних психологічних проблем людина насамперед повинна усвідомити їх першопричини. С.Гроф і його послідовники думають, що корені проблем лежать не тільки в біографічному матеріалі, але і мають своє відображення в області колективного несвідомого, звідки приходять у вигляді історичної пам'яті і різних релігійно-містичних переживань — зустрічей з демонічними силами і божествами.

Важливість подібного досвіду важко переоцінити. На його основі розум одержує можливість усвідомити щиру природу реальності, а це знання здатне незмірно збагатити і перетворити будь-яку особистість. Подорож свідомості породжує знання про нескінченність внутрішнього світу людини. Але оточуючий нас зовнішній всесвіт також нескінченний.

Сприймана у певному стані свідомості реальність народжується на стику зовнішнього і внутрішнього світів. Але чи може бути реальною границя двох нескінченностей? І все-таки ми навчилися сприймати її в ЗСС як щось постійне. Це дійсно цінне завоювання, якщо не забувати про його умовності.

Розглядаючи пізнавальну і прикладну цінність розширених і звужених станів свідомості, їх можна порівняти з телескопом і мікроскопом, приладами, що мають свої строго визначені сфери застосування і без яких наші знання і наші можливості були б набагато бідніше. Але, спостережений за допомогою цих приладів великий космос і мікросвіт є частинами однієї постійної реальності, тому їх описи різними спостерігачами однакові. На сприйняття світів ЗСС впливає характер стану, що часто дуже непостійний, і безліч суб'єктивних факторів. Тому про закономірності і феномени ЗСС варто говорити в контексті використовуваних для їх досягнення технік.