Суб’єкти конституційного права

Суб’єктами конституційного права є: держава, його органи, спільноти, колективи, фізичні особи, які беруть участь у конституційних відносинах. Останні породжуються нормами провідної галузі національного права є загальнообов’язковими правилами поведінки, регулюють конкретні суспільні відносини, що становлять предмет даної галузі.

Суб’єкти конституційного права можна поділити на чотири великі групи: фізичні особи, державні утворення, органи держави і недержавні об’єднання.

1. До фізичних осіб (індивідів) відносяться:

- громадяни (піддані);

- іноземці (іноземні громадяни);

- особи з подвійним або множинним громадянством (біпатриди), якщо такий інститут передбачений у законодавстві конкретної країни;

- особи без громадянства (апатриди).

Типовий приклад - громадяни, які здійснюють виборче право або право на референдум, які звертаються до суду для захисту своїх прав і законних інтересів. Іноземні громадяни або особи без громадянства набувають конституційні відносини при зверненні до суду за судової захистом, компетентний орган державної влади із заявою про надання громадянства або статусу біженця.

У ряді країн особливо виділяються такі категорії фізичних осіб, як виборці, кандидати в депутати і депутати, тобто особи зі спеціальною правоздатністю.

Реальний обсяг прав і обов’язків цих осіб визначається залежно від приналежності їх до тієї чи іншої вищеназваної категорії.

2. До державних утворень відносяться:

- держава в цілому (наприклад, при конституюванні своєї національної державності);

- складові частини держави (суб’єкти федерації, територіальні адміністративні одиниці, автономні утворення). Зазвичай подібне відбувається при проведенні великих конституційних, адміністративних і правових реформ, спрямованих на федералізацію, децентралізацію чи централізацію державності.

3. Органи держави:

- центральні (загальнонаціональні) органи державної влади (парламент, глава держави, уряд, конституційний суд і т. д.);

- регіональні органи влади, органи державної влади суб’єктів федерації;

- державні органи місцевого управління.

Чітко виражений конституційний характер носять відносини між главою держави і парламентом у таких типових випадках:

- при скликанні засідання представницького (законодавчого) органу державної влади;

- при формуванні уряду;

- відставку уряду в цілому або його окремих членів;

- розпуск представницького органу державної влади.

4. До недержавним об’єднанням відносяться:

- спільності людей - народ, нація і інші етнічні групи, населення регіону, автономії, адміністративно-територіальних одиниць і муніципальних утворень;

- органи місцевого самоврядування і управління;

- асоціації громадян і колективи публічного характеру.

У період виборчих кампаній велика роль політичних партій як активних учасників конституційних і політичних відносин, покликаних формувати і виражати волю громадян, брати участь у громадських акціях, виборах і референдумах. У багатьох державах Сходу особливий привілейований статус мають національні релігійні організації та церква.