Поняття конституційного права зарубіжних країн

Конституційне право можна розглядати як науку і навчальну дисципліну.

Конституційне право зарубіжних країн має політико-правове значення як наука, що дозволяє вивчити певний рівень суспільних відносин в економічній, політичній, соціальній і духовній сферах життя суспільства певної держави. Особливе місце тут посідають відносини, пов’язані з участю громадян у здійсненні публічної влади. Дана наука системно вивчає найважливіші політичні відносини та інститути, виражені переважно в конституційно-правовій формі. Саме цим характеризується в першу чергу предмет конституційного права зарубіжних країн.

Національне конституційне право являє собою упорядковану сукупність правових норм, що містяться в конституціях, законах, інших джерелах права та регулюють певну категорію суспільних відносин (головним чином, устрій держави і організацію державної влади, порядок її відносин з інститутами громадянського суспільства, а також правове становище особистості). Це провідна галузь права, що визначає основи інших галузей права конкретної держави.

В даний час у світі існує понад 200 держав, кожна з яких має свою національну правову систему, що відображає соціально-економічні, політичні, культурні особливості даної країни. За рівнем соціально-економічного розвитку прийнято розрізняти:

- високорозвинені країни Заходу (до цієї ж групи належать Японія і Республіка Корея);

- держави середньоразвинутого капіталізму (Португалія, Греція, Туреччина, Мальта, Ізраїль тощо);

- колишні соціалістичні країни (Албанія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Польща, Болгарія, Румунія, Хорватія, Македонія тощо);

- країни, що розвиваються, більшість з яких були колоніями або залежними територіями європейських колоніальних держав (Алжир, Єгипет, Кенія, Індія, Пакистан, Конго тощо);

- держави, продовжують йти по соціалістичному шляху розвитку (КНР, В’єтнам, Лаос, КНДР, Куба).

При вивченні даного курсу особливе значення має аналіз конституційно-правового і політичного розвитку високорозвинених країн Заходу.

Конституційне право зарубіжних країн як навчальну дисципліну прийнято ділити на Загальну частину, покликану забезпечити цілісне уявлення про поняття, принципи соціально-економічного, політичного і територіального устрою держав, засади теорії конституції, інститутах конституційного права, і Особливу частину, яка містить аналіз досвіду конституційного (державного) права окремих держав з урахуванням різноманіття форм політичного устрою і специфіки законодавства. Можна стверджувати, що в Загальній частині узагальнено вивчаються державно-правові інститути, а в Особливій - основи конституційного права конкретної держави. Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна за обсягом значно менше, аніж однойменна наука.