Ефективність логістичної системи, методика її оцінювання

Логістична система підприємства забезпечує потрібний набір по­слуг за максимально можливого зменшення асоційованих витрат, зу­мовлених виконанням логістичних операцій. Через це логістична політика розробляється з врахуванням двох факторів — бажаного рівня логістичного сервісу і мінімальної величини логістичних ви­трат, а мета логістичного менеджменту полягає у встановленні балан­су між цими двома складовими, вигідного як споживачу, так і генера­тору матеріального потоку.

Ефективність логістичної системи— це показник (або система показників), який характеризує якість роботи логістичної си­стеми за заданого рівня логістичних витрат.

Зростаюча зацікавленість у підвищенні ефективності всього логістичного ланцюжка висуває підвищені вимоги і до системи оціночних показників, яка у даному випадку повинна забезпечувати інтегральну оцінку логістичних процесів.

Слід зазначити, що в спеціальній літературі немає єдиної думки щодо питання визначення ефективності функціонування логістичної системи. Найчастіше основним критерієм ефек­тивності функціонування логістичної системи вважають мінімізацію логістичних витрат. Без сумніву, орієнтація на мінімізацію витрат є актуальною, але за умови досягнення необхідного рівня логістичного сервісу. Через це, на наш погляд, заслуговують на увагу рекомендації з оцінювання результатів логістичної діяльності американських спеціалістів, які пропонують багатокритеріальну оцінку функціону­вання логістичної системи.

Умовно показники, які характеризують переміщення матеріально­го потоку, можна об'єднати у такі групи.

Витрати. Фактична величина витрат, пов'язаних з виконанням певних логістичних операцій найбільшою мірою відображає резуль­тати логістичної діяльності. Величину витрат, як правило, виражають або загальною грошовою сумою витрат, або грошовою сумою з роз­рахунку на одиницю продукції (питомі витрати), або часткою в обсязі продажів. За кордоном аналіз логістичних витрат зазвичай здійснюється у відсотковому відношенні до ВНП (для країни в ціло­му) або обсягу продажів готової продукції фірми (галузі).

Обслуговування споживачів/якість. Наступна група логістичних показників належить до обслуговування споживачів. Ці показники характеризують відносну здатність фірми задовольняти запити і потреби споживачів. До таких сервісних показників можна віднести: ймовірність та величину дефіциту, частоту пошкоджень продуктів, вартість пошкоджених продуктів, кількість претензій від споживачів, час реакції на претензії споживачів, час задоволення претензій спо­живачів, відношення кількості повернень до кількості замовлень, вартість повернутих товарів, рівень недопоставок, рівень браку впо­стачаннях, частку некомплектних постачань, частку постачань із запізненням, частку передчасних постачань, частку постачань взазначений термін, час реакції ланцюга постачань (час необхідний на внесення відповідних коректувань в оперативні плани через зміни ринкового попиту і збільшення виробництва продукції на 20 %).

Особливе місце серед показників цієї групи займає тривалість логістичного циклу. Логістичний циклвиражається періодом часу, не­обхідним для оформлення замовлення на постачання певного товару, його виготовлення, включаючи придбання необхідних для цього за­собів виробництва, і безпосередньо на доставку замовленої продукції на склад споживача або до іншого місця призначення.

Серед сучасних підходів до оцінки сукупної ефективності всіх операцій, спрямованих на задоволення споживачів, все більший інте­рес викликає концепція досконалого замовлення. Досконале замов­лення — це найвищий критерій якості логістичних операцій, оскільки «досконале замовлення» виступає мірилом загальної ефективності всієї інтегрованої діяльності фірми, а не окремих функцій. Цей показ­ник характеризує, наскільки рівномірно і безперебійно відбувається виконання замовлення на всіх етапах, тобто наскільки налагоджено весь багатоетапний процес управління замовленням і чи не виника­ють у ньому збої.

Досконале замовлення— це організація роботи, яка відповідає та­ким нормативам:

1) повна доставка всіх виробів за всіма замовленими товарними позиціями;

2) доставка в необхідний споживачем строк із допустимим відхи­ленням 1 день;

3) повне і акуратне ведення документації щодо замовлення;

4) бездоганне дотримання погоджених умов постачання (якісна установка, правильна комплектація, готовність до використання і відсутність пошкоджень).

Сьогодні найкращі логістичні організації демонструють рівень досконалого замовлення в 55-60 % усіх своїх операцій, тоді як більшості інших не вдається досягнути і 20 %.

Продуктивність. З погляду логістики продуктивність вимірю­ється відношенням між кінцевим результатом роботи системи «на ви­ході» (тобто обсягом виготовлених продуктів або послуг) і обсягом ресурсів «на вході», які використовує система для отримання цього результату. Серед показників продуктивності можна назвати такі: кількість відвантажень на одного працівника, відношення обсягу про­дажів до фонду оплати праці, кількість замовлень на одного торгово­го працівника і т. д.

При цьому показники продуктивності потрібно розглядати в сис­темі з іншими логістичними показниками. Так, приймальники замов­лень можуть показати високу продуктивність виконуваної операції, але через брак часу для уважного вислуховування побажань кожного клієнта це може призвести до низького ступеня вдоволення спожи­вачів.

У системі оцінювання ефективності логістичної системи продук­тивність важлива ще і тому, що вона є непрямою характеристикою на­пруженості та потужності матеріального потоку в логістичній сис­темі.

Активи. Предметом оцінювання активів є ефективність викорис­тання капіталу, вкладеного в споруди та устаткування, а також обіго­вого капіталу, пов'язаного у запасах. Оцінка управління активами по­казує, наскільки швидко обертаються ліквідні активи (зокрема запа­си) і наскільки успішно основні засоби окупають вкладені в них інве­стиції. Типовими показниками ефективності управління логістични­ми активами є: тривалість операційного циклу, обертання запасів (в обертах і днях), витрати на підтримку запасів, рівень застарілих за­пасів, рентабельність сукупних активів, рентабельність обігового капіталу, рентабельність основного капіталу, рентабельність інвес­тицій і т. д.

Комплексна оцінка ефективності логістичної сис теми може бути доповнена розрахунком логістичних показників «на місцях», тобто в окремих функціональних сферах шляхом розрахунку різних техніко-експлуатаційних, техніко-технологічних і економічних показ­ників.

Перераховані логістичні показники призначені для внутрішньої оцінки функціонування логістичної системи. Однак, крім внутрішніх логістичних показників, які важливі для управлінського контролю над всіма аспектами діяльності логістичної системи, для виявлення і реалізації споживчих очікувань як постійних орієнтирів діяльності, а також для освоєння передового досвіду інших галузей можуть бути використані й зовнішні системи оцінки.

Так, найважливішим компонентом діяльності логістичних систем є регулярне вивчення сприйняття їх роботи споживачами. Для цього фірми самостійно або із залученням фахівців здійснюють цільові дослідження. У ході подібних досліджень вивчається робота фірми та її конкурентів у цілому або за окремими напрямками. Типо­ве дослідження дає комплексну оцінку сприйняття споживачами та­ких аспектів логістичної діяльності, як тривалість логістичного цик­лу, доступність інформації, способи вирішення виникаючих проблем, сервісна підтримка продукту і т. д.

Також надзвичайно важливу роль у комплексній оцінці резуль­татів діяльності відіграє порівняльний аналіз, як засіб співставлення власних продуктів, послуг і методів роботи з аналогічними показни­ками конкурентів, а також провідних фірм суміжних і несуміжних га­лузей. У ході аналізу визначаються ключові показники діяльності і, якщо це можливо, відслідковуються їх минулі та поточні значення.

Закордонний досвід проведення порівняльного аналізу виробив три основні методи його проведення. Перший полягає у використанні опублікованих логістичних даних, які містяться ваналітичних огля­дах, періодичній пресі та університетських дослідженнях. Другий ме­тод заснований на двосторонньому співробітництві з неконкуруючи-ми фірмами у своїй або суміжних галузях для взаємного вивчення на­явного досвіду з метою пошуку можливостей удосконалювання діяль­ності. Третій метод передбачає об'єднання з іншими організаціями з метою систематичного обміну даними для порівняльного аналізу. Створення і підтримка подібних союзів вимагає значних зусиль, але і дає більший ефект, ніж два попередніх методи.