Залежність перекладу компаративної конструкції від жанру матеріалу, що перекладається

Зіставлення численних прикладів використання конструкції, що розглядається, показало, що як інтенсифікатор вона є перемінною величиною, яка часто залежить від жанра твору. В художньому тексті, завдяки виразності використаних засобів, зворот набуває додаткової експресивності, яка має знайти своє відображення у перекладі. Навпаки, у перекладі газетно-інформаційного, документального, а також науково-технічного текстів не буде додаткового експресивного елементу, який потребував би передачі, окрім тих випадків, коли емфатичність висловлювання підкреслюється додатковими засобами. Наприклад, у монографії Х’ю Сіді, президенту Кенеді, пишеться: In his hand was a copy of the speech he would give to the U.S. & the world. It was, perhaps, as tough as any president has ever had to give in peace time. Навіть не знаючи змісту попередніх речень, з вузького контексту двох наведених фраз можна заключити, що автор підкреслює надзвичайну важливість промови Кенеді. Таким «вказуючим мінімумом» тут є прислівник ever. У нього в руці був текст промови, з якою він звернувся до американського народу і народів усього світу. Мабуть, це була найрішучіша заява, з якою колись звертався будь-який президент США у мирний час.

У тій самій книзі Сіді зустрічається приклад «проміжного» застосування конструкції, яку краще передати літотою. Літота – це стилістична фігура навмисного пом’якшення виразу шляхом заміни слова протилежним, але негативним за значенням: «непогано» замість «добре», «не заперечую» замість «погоджуюсь» і таке інше: He may grant an interview while he swims, & the number of sun-lighted conferences on his patio or on one of his boats are so many, they have gone uncalculated. Yet they have been as vital as any other conferences. – Він дає інтерв’ю у басейні, а кількість конференцій та нарад, проведених ним під відкритим небом, на веранді Білого дому чи на одній з його яхт, така велика, що вже втрачено й рахунок. Однак, вони мають не менше значення, ніж інші.

Ще один різновид літоти може бути визначений як літота-гіпербола – стилістична фігура явного і навмисного применшування, приниження й зневажання, яка має на меті посилити виразність. По суті – це різновид гіперболи. Літота-гіпербола завжди передає тільки функцію фразеологічного інтенсифікатора.

Вибір способа перекладу залежить від екстралінгвістичного контексту. Адже далеко не одне й те саме: найвищій ступінь якості чи літота, де сила виразності полягяє, передусім, у тому, що це свідоме применшення зрозуміле учасникам комунікації.

У передмові до збірника «коротких оповідань» про Едгара По говориться таке:

Poet, literary critic & short-story writer he as much as any other writer, deserves the name of the father of the modern short story. Оскільки це сказано про По, не підлягає сумніву, що в США ніхто інший, як він є справжнім засновником жанру «короткого оповідання»: Поет, редактор, літературний критик, Е. По більше, ніж будь-хто з письменників заслуговує на визнання його як творця нового жанру короткого оповідання. Тільки знання історії американської літератури дає нам право обрати найвищій ступінь у перекладі цього інтенсифікатору і відкинути літоту.

А ось у перекладі публіцистичного тексту гіпербола не пасує. Те саме слід зазначити і відносно перекладу історичного й узагалі наукового матеріалу, в якому стриманий тон викладення не припускає натиску в перекладі. Наприклад, у Гровера Клівленда, що він займав посаду президента США, читаємо: The Monroe Doctrine cannot become obsolete while our Republic endures... It’s importance has been as great as that of any principle in America. – Доктрина Монро не застаріє, доки існуватиме наша держава… Вона все ще лишається одним із найважливіших принципів нашої політики.