ЛЕКЦІЯ №4 ЕКСПРЕСИВНО-СТИЛІСТИЧНА ОСНОВА ПЕРЕКЛАДУ

ПЛАН

1. Стиль та експресія.

2. Експресивна конкретизація при перекладі на рідну мову.

3. Експресивно-прагматична конкретизація.

1 Стиль – це суспільно усвідомлена та функціонально зумовлена внутрішньо об’єднана сукупність прийомів уживання, відбору й сполучення засобів мовленевого спілкування у сфері тієї чи іншої загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвіднесена з такими самими засобами вираження, які слугують для інших цілей, виконують інші функції в мовленнєвій суспільній практиці даного народу.

Це визначення розкриває лінгвістичну сутність стилю. Адекватний переклад не можливий без урахування стилістичної сторони ориґіналу. Тож насамперед треба знати особливості мовних засобів. З описом стилістичних особливостей граматичного складу, лексики, фразеології та виразних засобів мови має справу лінгвістична стилістика. Отже, саме ця галузь мовознавчої науки має на меті охарактеризувати стиль мови. Будь-який текст, що перекладається, має більш чи менш ясно виражену стилістичну характеристику. У стилі художньої прози перекладач мусить передати індивиідуальний “почерк” автора, донести його “голос” засобами іншої мови. У публіцистиці або газетно-інформаційному матеріалі перед перекладачем стоїть простіше, але водночас і складніше завдання, бо публіцистичний стиль є вивченим на сьогодні значно гірше, ніж стиль художньої прози. Отже, при перекладі публіцистики виникає складне питання: чи треба передавати стилістичну своєрідність тексту, і якщо так, то якими засобами. Однозначної відповіді на це питання не існує. Якщо це памфлет, фельєтон, ораторська промова, стилістична вишуканість конче необхідна. Якщо перекладається текст пропагандистського або інформаційного характеру, стилістичні прийоми прикрашання можуть бути зайвими. Стилістичні прикраси газет і журналів мови-джерела підчас носять такий вузьконаціональний характер, що можуть у перекладі подаватися тільки в супроводі детальних приміток, які перевантажують текст і нічого не дають ні розуму, ні серцю читача.

Важливо враховувати також і те, що характер стилю визначається ще й формами експресії. Будь-які стилістичні засоби експресивні, оскільки мають емоційну чи емоційну дію (ефект). Іноді навіть нейтральні у стилістичному відношенні мовні засоби набувають експресивного значення. Перекладач повинен ураховувати і стилістичну, і експресивну сторони тексту ориґіналу. Аналізуючи стилістичну й експресивну характеристики окремих ланок мовного полотна й співвідносячи їх з загальним ідейно-художнім задумом автора, він встановлює експресивно-стилістичну тональність ориґіналу.

Звичайно, навіть кваліфікований перекладач не завжди в змозі знати стилістичну характеристику слова, яка визначається його належністю до того чи іншого функціонально-стилістичного шару лексики. Такі труднощі долаються за допомогою тлумачних або паралельних словників. Як відомо, слова нейтрального у стилістичному відношенні шару (десь 90% лексики) зазвичай не мають ніяких позначок. Слова, що знаходяться “вище” або “нижче” цього шару (так звана периферійна лексика), забезпечуються стилістичними позначками. На жаль, різні словники по-різному кваліфікують ті самі слова. Перш за все це відноситься до лексики нелітературно-розмовних шарів з позначками: “розмовне, фамільярне, просторічне, сленґ, жарґон”. З лексикою “вищого” шару це спостерігається ріже – це позначки нейтрального роду: “книжне, офіційне, канцелярське, поетичне, архаїчне, застаріле”.

Але визначити стилістичну належність слова – це лише половина справи. Важливо у рідній мові знайти таке слово, що відповідає тому, що перекладається не тільки за смислом, але й за стилем. Не дивно, що часто у рідній мові не з’являється повного стилістичного відповідника периферійному англійському чи французькому слову. Навіть коли паралельний словник дає відповідник, що належить до тієї ж стилістичної категорії, буває, що її не можливо використати через неадекватність експресивного значення. Так, для слова grub ВАРС дає тільки одну відповідність жратва з позначкою “груб”. Але російське слово є набагато грубішим, ніж англійське, до того ж відноситься до просторіччя, тоді як grub у більшості тлумачних англійських словників вважається колоквіалізмом і, очевидно, із розряду сленґу перейшло в розмовну категорію. Так часто трапляється, що з часом, завдяки частотному використанню, гострота слова притупляється. Так, наприклад, було з англійським О.К., яке у первісній формі (середньоанглійський період) було нецензурним, лайливим, а в сучасній англійській мові широко вживається навіть в офіційній ситуації.

Певна річ, лексичний матеріал – важлива, але не завжди найважливіша характеристика стилю. Його характер визначається усією сукупністю засобів і їх відношенням до вираженого змісту, ідейно-художнього задуму автора. Гостра зброя публіцистики – іронія – нерідко буває ситуаційною, інколи слово не можна передати цілком рівноцінно. Компенсувати такі випадки можна за рахунок периферійної лексики, через передання емоційної або оцінної сторони експресії. При перекладі експресивне значення слова, як правило, домінує над стилістичним.