Граматична форма й синтаксична конструкція

У практиці перекладу граматичні трансформації, як правило, сполучуються з лексичними. У багатьох випадках змінення конструкції речення спричиняється лексичними, а не граматичними причинами. Оскільки комунікативне навантаження речення потребує ретельного вибору слів, аби мати точне відображення в перекладі, рішення перекладацького завдання залежить від вдалого вибору форми слова, його граматичної категорії. Отже, з практичної точки зору є доцільним розглядати граматичні трансформації окремо, абстрагуючись від лексичного наповнення конструкцій.

Граматичні відповідники між мовами різних систем у переважній більшості випадків можуть бути тільки функціональними. Але навіть коли знайдено оптимальну структуру речення у перекладі з урахуванням усіх факторів, виникає важливе питання про вибір найкращого порядку слів. При перекладі це переважно стилістична проблема, яка потребує розгляду в літературознавчому плані.

Кваліфікований переклад починається зі стадії, коли іншомовне речення вже осмислене перекладачем, а отже, його граматичну структуру розкрито. Під впливом різних факторів перекладач має звертатися до граматичних трансформацій, найважливіші з яких полягають у повній або частковій реконструкції речення, у заміні частин мови і членів речення у перекладі. Нерідко трансформація необхідна навіть при існуванні в рос./укр. мовах аналогічної структури.

Граматичну форму і синтаксичну конструкцію не можна уявити в процесі перекладу як щось самостійне, у відриві від їх лексичного наповнення. Однак, розмаїття граматичних засобів уможливлює їх використання для виділення й посилення певних моментів висловлювання. Це здійснюється не тільки емфатичною побудовою речення, але й вибором конструкції певного типу, яка створює найкращі умови для найрельєфнішого вираження думки.

Функціональний принцип передання синтаксичних конструкцій у перекладі ґрунтується на визначній ролі функції речення в семантичному й експресивно-стилістичному відношенні, тому що не форма, а функція робить реченням сполучення слів. Формою і типом речень європейські мови схожі, тому загалом переклад не викликає серйозних труднощів для кваліфікованого й досвідченого перекладача.

2 Граматичні трансформації полягають у перебудові структури речення в процесі перекладу згідно з нормами мови перекладу. Трансформація може бути повною або частковою залежно від того, чи змінюється структура речення повністю або частково. Зазвичай, коли змінюються головні члени речення, відбувається повна трансформація, якщо ж замінюються лише другорядні – часткова. Окрім заміни членів речення можуть замінюватися і частини мови. Частіше за все це відбувається одночасно.

Важливо враховувати всі фактори, які можуть впливати на застосування граматичних трансформацій, а саме: 1) синтаксичну функцію речення; 2) його лексичне наповнення; 3) його смислову структуру; 4) контекст (оточення) речення; 5) його експресивно-стилістичну функцію.

Граматичні трансформації, що стосуються синтаксичної структури речення, можуть змінювати підмет і присудок:

Long habit has made it more comfortable for me to speak through the creatures of my invention. – Через тривалу навичку мені зручніше висловлюватися за допомогою вигаданих персонажів.

Граматичної трансформації може також потребувати контекстуальне оточення. Найчастіше це спостерігається при перекладі англійських періодів, або ряду речень, що починаються з одного й того самого особового займенника. Стилістична норма рідної мови цього не припускає.

He sat now by the stream watching the clear water flowing between the rocks... He crossed the stream... He knelt by the stream &, pushing his automatic pistol around his belt... he lowered himself with a hand on each of two boulders & drank from the stream. (Е. Hemingway. For whom the Bell Tolls).

Третє речення в перекладі цього фраґменту перебудовано: Він сидів біля струмка, дивлячись, як прозорі струмочки збігають проміж каміння. Потім він звівся на коліна, пересунув револьвер, що висів на поясі, на спину, пригнувся, спираючись руками на камені, і напився зі струмка.

Майже найрозповсюдженішим прийомом граматичних трансформацій слід вважати заміну іменників дієсловами, що пов’язане з багатством і гнучкістю дієслівної системи рідної мови. Заміна іменника дієсловом може спричинятися, по-перше, відсутністю іменника в рідній мові, по-друге, необхідністю змінити будову речення згідно з нормами мови перекладу. Так само в процесі перекладу прикметники можна замінювати іменниками, дієсловами й прислівниками. Такі ж зміни можна здійснювати з дієприслівником ІІ в атрибутивній функції.

Можна було б також навести численні приклади номінативної побудови газетних заголовків, які здатні увести в оману читача, який не спромігся прочитати статтю: Vatican Protest зовсім не означає протест Ватикану, а навпаки: протест проти призначення посла США у Ватикан.

Не слід забувати, що англійські номінативні конструкції потребують особливої точності й прозорості. Отто Єсперсен наводить приклад двозначності англійської номінативної конструкції, цитуючи Ходжсона:

An attorney, not celebrated for his probity, was robbed one night on his way from Wicklow to Dublin. His father, meeting Baron O’Grady the next day, said: „My lord, have you heard of my son’s robbery?” „No, indeed”, replied the Baron, „pray, whom did he rob?” – Адвоката, що не відрізнявся особливою чесністю, однієї ночі пограбували, коли він їхав з Віклоу в Дублін. Наступного дня його батько, зустрівшись з бароном О’Ґреді, спитав його: „Ви чули, мілорде, про пограбування мого сина?” „Ні, не чув”, відповів барон. – „А кого він пограбував?”

Англійське словосполучення my son’s robbery може мати 2 функції: суб’єкта й об’єкта, залежно від контексту та обстановки. До того ж, репутація адвоката давала барону підстави запідозрити його в тому, що грабіжником був він сам.