Психологія особистості.

На сучасному етапі поставлено завдання створити сприятливі умови, щоб сформувати і використати позитивні якості особистості. Важливе значення має повна мобілізація психологічних якостей і властивостей особистості: свідомості, інтересів, ідеалів, світогляду, знань, умінь, волі, совісті, характеру, темпераменту. У кожному колективі працюють люди різні не тільки за статтю, вікон, посадою, а й за спрямованістю, індивідуально - психологічними особливостями, рівнем підготовленості тощо. В той же час вони є неповторними особистостями.

Особистість у колективі - це свідомий працівник, що займає певне положення у суспільстві і виконує певну громадську роль. Вона формується і самовиражається тільки у суспільстві і суспільно - виробничій діяльності. Свідома особистість діє відповідно до свого світогляду, ідеалів, совісті, із знанням справи виконує суспільне важливу, соціальне необхідну роботу, усвідомлює відповідальність перед суспільством і колективом за доручену справу.

У психології розрізняють чотири групи якостей особистостей:

1. спрямованість;

2. рівень підготовленості або досвід;

3. психічні процеси;

4. індивідуально - психічні особливості.

Спрямованість особистості - це система спонукань, що визначає виборче ставлення до навколишнього середовища. Вона характеризується цілями і прагненнями людини і впливає на її життя і діяльність. Розрізняють такі форми спрямованості особистості: потяг, бажання, інтереси, схильність, ідеали, переконання, світогляд. Потяг особистості настільки мало виражений, що спонукання до діяльності становить несвідоме прагнення і не має чіткої мети. Бажання - вища форма спрямованості особистості. У бажаннях мета, до якої прагне людина, вже свідома. Інтерес - це форма спрямованості особистості, в якій виявляється проблема людини у пізнанні. Схильність - форма спрямованості особистості, в якій виражається прагнення до діяльності, зумовленої інтересом. Ідеал - сюрма спрямованості особистості, в якій кінцева мета досягнення потреб становить вищу досконалість. Переконання - це знання про природу і суспільство, в істині яких людина не сумнівається і на основі яких вона складає власні думки, прагнучи керуватися ними у житті. Якщо переконання створюють певну систему, вони стають світоглядом людини. Світогляд - зумовлює вітер життєвого шляху, допомагає усвідомити обов'язки людини перед суспільством. Спрямованість особистості та вищі її форми - світогляд і переконання формується під впливом виховання і самовиховання.

Друга група якостей особистості включає рівень підготовленості або її досвід. Для кадрів управління потрібні глибокі знання з філософії, політекономії, управління, організації, соціальної психології, педагогіки тощо; Ці знання реалізуються у практичній діяльності через навички і вміння.

Уміння - це знання, втілені у розв'язанні управлінських рішень або у напрямках управлінської діяльності. До них належать виконання управлінських процедур, технологія розв'язання різних соціально-економічних проблем.

Навички - це вміння, які доведені до автоматизму і які існують частково на несвідомому рівні, наприклад, навички використання технічних засобів управління, підтримки ділових контактів із спеціалістами і ін. Навичок працівник набуває від стажу роботи.

Третя група якостей особистості характеризується психічними процесами. Їх поділяють на пізнавальні (увага, відчування, сприйняття, пам'ять, мислення, уява, мова)і вольові (воля). Увага - це спрямованість і зосередженість свідомості людини на головному об'єкті.

Пізнання начинається із споглядання, яке здійснюється у формі відчувань і сприйняття. Для керівників і спеціалістів сприйняття має бути цілісним, усвідомленим, вільним від упередження. Через сприйняття кадри управління повинні намагатися проникнути у суть особистості.

Пам'ять - це відображення минулого досвіду людини, завдяки якому минуле не зникає безслідно. Кадрам управління бажано мати об'ємну, оперативну, образну, змістовну, зорову, слухову та ін. види пам'яті.

Мислення - це процес опосередкованого і узагальненого відображення дійсності, психічна діяльність, спрямована на розв'язання пізнавальних, практичних і теоретичних проблем. У мисленні реалізуються аналіз, синтез, фантазія, інтелект. Індивідуальними особливостями мислення є глибина, швидкість, гнучкість, критичність, широта розуму.

Уява або фантазія - психічний процес створення нових образів, уявлень і мислених ситуацій, які ніколи у цілому не сприймаються людиною. Фантазія - важлива умова будь - якої праці, особливо управлінської. Уява буває навмисною або ненавмисною, відтворювальною або творчою.

Мовна діяльність - це процес використання людиною мови з метою спілкування. Розрізняють внутрішню і зовнішню, усну і письмову мову.

Почуття (емоції) - це переживання людиною свого відношення до дійсності і до себе. Розрізняють позитивні (радість, задоволення тощо) і негативні почуття (сум, образа, відчай, страх і ін.) Основні форми емоціонального стану: ефект, стрес, пристрасть.

Воля - навмисні дії, спрямовані на досягнення свідомо поставленої мети. Вона пов'язана із здатністю володіти собою.

Зазначені якості особистості слід удосконалювати за допомогою самовиховання, самоуправління, контролю, самонаказу і впливу колективу.

Четверта група якостей особливості включає її індивідуально - психологічні особливості: темперамент, характер, здібності.

Темперамент - індивідуально своєрідна, природно зумовлена сукупність динамічного виявлення психіки. Він визначається різним типом нервової системи, зокрема сильним, неврівноваженим, спокійним і слабким. Ці типи нервової системи і визначають чотири типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік.

Для холерика характерна сила, рухливість, неврівноваженість. Його позитивні якості такі:

швидкість реакції, рухливість і енергійність в управлінській діяльності, намагання бути попереду всіх, ініціативність. Холерик надто товариський занадто чутливий до громадської думки, має почуття гумору, пристрасний до справи. У не досить вихованого керівника - холерика такі негативні риси як неврівноваженість і невитриманість, грубість і безтактність, самовпевненість і зазнайство, легко минає друзів, буває злопам'ятним. Настрій не стійкий, може бути джерелом конфліктів.

Сангвініку характерні такі позитивні риси як цілеспрямованість і наполегливість, велика рухливість і легка пристосованість до нових обставин, вразливість, швидка чутливість на події, вміння чітко і впевнено діяти в складній ситуації, гнучкість і зосередженість розуму, висока продуктивність, оптимізм і схильність до гумору, товариськість і колективізм, уміння завоювати авторитет, постійне прагнення до духовності збагачення і самовиховання. Негативні риси можуть проявлятися такі, як формальне ставлення до своїх обов'язків, млявість, впертість і дратівливість у відповіді на критику, ненадійність у дружбі, гарячковість, не стійкість уваги.

Для меланхоліків характерні висока емоційність і рухливість, активність у громадській діяльності, сумлінність, старанність, скромність, постійність у дружбі. Він не сперечається, не бере участь у конфліктах, уважний до підлеглих, спокійно сприймає похвалу. З недоліків слід відмітити неврівноваженість, схильність, до непродуманих вчинків, нерішучість, швидка втомленість, песимізм, упертість, страх перед начальством, невпевненість, вразливий.

Флегматик має такі риси: надійність у роботі впевненість і володіння собою, наполегливість, авторитетність серед підлеглих, уміння терпіти, бажання надавати допомогу, постійність у дружбі і вимогах, діє без страху, у конфліктах не бере участі, на перешкоди зовнішні не реагує і ін. Недоліки флегматика дуже важко опановує нові знання і навички, не вміє швидко реагувати на ситуації, розпорядження вказівки, не реагує на критику, пасивний до громадської діяльності, буває інертним, лінивим, повільним.

У реальній управлінській діяльності чистих типів темпераментів практично не трапляється. Проте всі типи працівників можуть продуктивно працювати, досягати значних результатів у роботі і громадського визнання.