Прикладна соціальна психологія у сфері освіти і науки

Оскільки освітня діяльність пов'язана з формуванням особистості, проектуванням її місця і ролі в соціумі, надзвичайно важливими є використання науково-обґрунтованих форм і методів, психологічно коректних і точних інструментів її здійснення. Тому робота психолога-практика у галузі освіти має відповідати таким засадам і принципам:

— гуманізм навчання і виховання. Йдеться про гуманізацію відносин дорослих і дітей, що передбачає сприйняття іншої людини як найвищої цінності, адекватне самовираження індивіда у взаємодії і спілкуванні;

— визнання навчання і виховання підростаючої особистості найважливішою сферою діяльності суспільства. Навчальний і виховний процеси мають здійснюватися на основі загальнолюдських цінностей з урахуванням національної специфіки та ментальності;

— визнання суспільної значущості навчальної діяльності. Такий підхід забезпечує самоствердження, самостійність, реалізацію потенційних можливостей дітей і підлітків;

— будь-який вплив на дитину має бути адекватним природному поступу її розвитку. До дитини необхідно ставитися як до повноцінного суб'єкта соціальних відносин і навчально-виховного процесу, визнаючи її "Я", право на особисте ставлення до світу, до інших і себе;

— створення умов для всебічного розвитку дитини, пробудження в неї інтересу до власного "Я". Це передбачає поліпшення відносин на рівні "вчитель — дитина", "діти — діти", "батьки — діти", "батьки — педагог".

Спираючись на ці засади і принципи, шкільна психологічна служба повинна відповідно використовувати традиційні напрями психології: психодіагностику, психокорекцію (психологічний розвиток) і консультаційно-просвітницьку діяльність. Психодіагностика передбачає вивчення психологічної готовності дитини до шкільного навчання; вивчення особистості молодшого школяра, підлітка, старшокласника; поглиблене психодіагностичне обстеження дітей та ін. Психокорекція спрямована на створення соціально-психологічних умов для повноцінного розвитку особистості школяра. Психологічна консультативно-просвітницька діяльність має на меті соціально-психологічне консультування і освіту дітей та дорослих, оптимізацію змісту навчання, форм і методів, що актуалізують саморозвиток школяра. Вона сконцентрована на консультуванні вчителів щодо навчання і виховання конкретних учнів (груп), створенні та реалізації психологічно адекватних програм навчання, соціально-психологічній освіті вчителів.

Стратегію шкільного психолога-спеціаліста слід вибудовувати на основі детального вивчення особливостей міжособистісних відносин у школі та сім'ї, урахування психологічної грамотності педагогічного колективу і батьків. Його робота з дорослими має сенс лише у контексті розвитку особистості дитини, який охоплює спілкування, функціонування шкільного колективу, міжгрупові відносини, соціалізацію та ін.

Сфера наукової діяльності теж відкрита для прикладної соціальної психології. її втручання часто потребує дослідницька група (колектив), якій властиві колективні продукти творчості (групові рішення, групова експертиза та ін.), що мають особливу специфіку. Знання природи, структурних складових спільної наукової діяльності е запорукою її оптимізації. Щодо цього соціальна психологія вдається до опису рольового профілю кожного співробітника, зважаючи на те, що не кожна наукова роль пов'язана з вкладом, який можна вважати творчою діяльністю. Вона не тільки скрупульозно описує кожну наукову роль, а й детально аналізує мотивацію кожного вченого, а також досліджує специфіку спілкування між вченими, тримаючи у полі зору їх психологічну готовність сприйняти, переробити і зберегти різнобічну інформацію. Враховуючи різноманітні проблеми (нечіткість критеріїв оцінки ефективності діяльності науковців, конфлікти в наукових колективах, де часто змішані ділові та міжособистісні мотиви), робота соціального психолога у наукових закладах зосереджується на діагностуванні конкретних ситуацій, розробленні рекомендацій щодо них, здійсненні консультативно-просвітницьких заходів.