Визначення експлуатаційного парку локомотивів у вантажному русі

Локомотиви, виділені залізниці для забезпечення перевезень, складають парк локомотивів, що знаходиться у її розпорядженні. Він складається з інвентарного парку залізниці (за винятком парку УЗ, що знаходяться у запасі, зданих у оренду і відряджених для тимчасової роботи на інші залізниці) і з локомотивів інших залізниць, тимчасово прикомандированих на цю залізницю.

Парк локомотивів, що знаходиться у розпорядженні залізниці, підрозділяється на експлуатований і неексплуатований.

До експлуатованого парку відносяться локомотиви, що беруть участь у перевізному процесі, тобто, знаходяться на усіх видах роботи, під технічними операціями (набір палива, набір води тощо), на технічному обслуговуванні (у межах установленої норми часу) і у очікуванні роботи як на станційних коліях, так і у основному й оборотному депо.

До неексплуатованого парку відносяться несправні локомотиви, а також ті, що знаходяться у резерві залізниці, тимчасово відставлені по нерівномірності, справні, що знаходяться у процесі переміщення, прийому і здачі, у холодному стані, під модернізацією, плановими видами ремонту.

По характеру роботи локомотиви експлуатованого парку підрозділяються на поїзні, спеціальні маневрові і зайняті на інших роботах.

Поїзні локомотиви по роду виконуваної ними роботи підрозділяються на локомотиви, що працюють у пасажирському, вантажному і господарському русі.

Потреба у вантажних локомотивах визначається по видах тяги (електровози, тепловози), видам руху (вантажне і господарське, спеціальна маневрова робота). Для визначення потрібного експлуатованого парку поїзних локомотивів для вантажного руху існує кілька способів:

1. По тонно-кілометровій роботі:

,

де – добова продуктивність локомотива;

2. По лінійному пробігу:

,

де - середньодобовий пробіг локомотива;

3. По бюджеті часу:

,

де - локомотиво-години на добу;

Це час у русі, час простою на проміжних станціях, час простою в пунктах основного депо, час простою в пунктах обороту, час простою в пунктах зміни локомотивних бригад.

4. За коефіцієнтом потреби локомотивів на 1 пару потягів;

,

де - середній час обороту локомотива, ч.

- коефіцієнт допоміжного лінійного пробігу (визначається як відношення суми пробігів у подвійній тязі і підштовхуванні до суми пробігів на чолі й одиночному проходженні).

Найбільш точні результати при складанні річних і перспективних планів визначаються за бюджетом часу і нормах витрат часу за графіком обороту локомотива.

Для розрахунку потреби у локомотивному парку по дільницях обороту необхідно мати норми технічної і дільничної швидкостей, норми витрат часу на технічні операції у основному й оборотному депо (з урахуванням відпочинку і зміни бригад, якщо вони маються за графіком обороту локомотива). Витрати локомотиво-годин визначають у середньому за добу по елементах: на станції основного депо; на станції оборотних депо; на інших технічних станціях, на яких виконується зміна бригад; у потягах на дільниці.

Час у потягах на дільницях обороту локомотивів визначають діленням подвоєної довжини кожної дільниці на норму дільничної швидкості і множенням на число пар потягів.

Час на станціях основного й оборотному депо, а також у пунктах зміни бригад розраховують множенням норми простою локомотивів на відповідних станціях на пару поїздів на число пар поїздів.

Середньодобовий парк локомотивів визначають підсумовуванням локомотиво-годинника по всіх елементах і ділянкам дороги і розподілом цієї суми на число годин у добі.

Цей спосіб розрахунку є загальним для усіх видів тяги.

Розрахований таким способом потрібний парк локомотивів забезпечує тільки поїзну роботу на чолі потягів і у одиночному русі. Необхідно передбачити і потребу в локомотивах для роботи у подвійній тязі, підштовхуванні, а також на маневрах.

Потреба в локомотивах для підштовхування визначають по кожнім пункті підштовхування окремо, множачи час обороту підштовхувального локомотива на число потягів, що обслуговуються їм. Час обороту визначають розподілом подвоєної довжини дільниці підштовхування на технічну швидкість з урахуванням часу простою на початку і кінці дільниці підштовхування.

Потреба у локомотивах для роботи у подвійній тязі визначають так само, як і для поїзної роботи.

Потреба у спеціальних маневрових локомотивах установлюють по кожній станції, виходячи з обсягу й особливостей її роботи, наявності під'їзних шляхів, що примикають, гірок і технологічного процесу.

При цьому обсяг роботи виражається в приведених вагонах:

де - коефіцієнт, що враховує збільшення маневрової роботи з вагоном при вантажних операціях у порівнянні з переробкою транзитного вагона;

- кількість транзитних вагонів з переробкою за рік.

Число локомотивів, що використовуються при тимчасовому збільшенні розмірів руху через нерівномірність перевезень, а також знаходяться у ремонті, запасі тощо, визначають на основі аналізу звітних даних з урахуванням планованих обсягів роботи.