Розрахунок робочого парку вантажних вагонів

Потрібний парк вагонів для мережі залізниць або залізниці можна розраховувати різними способами:

множенням роботи залізниці (сума добового навантаження і прийому навантажених вагонів) на норму обороту вагона;

діленням тонно-кілометрів нетто на добову продуктивність вагона і на число днів у планованому періоді;

діленням загального пробігу вагонів на середньодобовий пробіг вагона робочого парку і на число днів у планованому періоді.

При цьому планові оборот, добова продуктивність і середньодобовий пробіг вагона у цілому по залізниці без попереднього розрахунку можуть бути прийняті лише приблизно, тому і розрахунок робочого парку по них виявляється недостатньо точними.

Більш точним є спосіб розрахунку робочого парку по витратах вагоно-годин, по елементах обороту вагонів:

,

де - вагоно-години у потягах на дільницях;

- вагоно-години простою під вантажними операціями;

- вагоно-години простою на технічних станціях.

Витрати вагоно-годин у потягах на дільниці визначають діленням вагоно-кілометрів (навантажених і порожніх), запланованих на кожній дільниці, на середню дільничну швидкість за графіком для даної дільниці і підсумовуванням дільничних даних по залізниці:

.

Вагоно-години у чистому русі обчислюють діленням вагоно-кілометрів, запланованих на кожній дільниці, на середню технічну швидкість на цій же дільниці і підсумовуванням дільничних даних по залізниці.

Різниця між вагоно-годинами у потягах і в чистому русі дає вагоно-години простою на проміжних станціях.

Вагоно-години під вантажними (місцевими) операціями визначають множенням числа операцій (одиночних та здвоєних) по кожній станції і дільниці на відповідну норму простою вагона під вантажною операцією, тобто по формулі:

,

Сума вагоно-годин по всіх станціях і дільницях залізниці показує загальні витрати вагоно-годин робочого парку під навантаженням і вивантаженням. Вагон, що прибув на станцію під місцеві операції, може мати одну чи дві операції (тільки навантаження, тільки чи вивантаження вивантаження і навантаження).

Час на здвоєну операцію значно менше, ніж на дві одиночні, тому при розрахунку вагоно-годин на вантажні операції необхідно розрахувати окремо число одиночних і здвоєних операцій на планований період.

Число одиночних операцій може бути прийняте як різниця навантаження і вивантаження, число здвоєних операцій приймають по кожній станції рівним навантаженню чи вивантаженню, але обов'язково по меншій величині.

Час перебування вагона під вантажною операцією на проміжних станціях визначають за графіком обороту збірних поїздів, тому що вагон простоює на станції від прибуття одного збірного поїзда до відправлення іншого. У цьому випадку простої під одиночною і здвоєною операціями будуть однаковими.

Норми простою під вантажними операціями встановлюють на підставі технологічних процесів станцій по всіх операціях – розформуванню і формуванню потягів, подачі і прибиранню вагонів, самої вантажної операції і нагромадженню вагонів. При вивантаженні і навантаженні на одній і тій же станції додається лише незначне число операцій у порівнянні з одним вивантаженням або навантаженням. Середня ж витрата часу на одне навантаження або вивантаження при здвоєних операціях скорочується в порівнянні з одиночною приблизно на 30 – 35%, тому при складанні плану необхідно домагатися максимального сполучення цих операцій.

Вагоно-години на технічних станціях відбивають витрати часу на зміну локомотивів, технічне і комерційне обслуговування вагонів на дільничних станціях. Для їхнього розрахунку необхідно визначити загальне число вагонів, що проходять через кожну станцію, виділивши з них місцеві. Після цього транзит необхідно розподілити на транзит з переробкою і без переробки і підрахувати вагоно-години з переробкою і без переробки, користаючись відповідними нормами простою:

Загальне число вагонів, що проходять через станцію, – сума усіх вагонів, що прибувають на станцію з дільниць, що примикає до неї.

Число місцевих вагонів приймають рівним більшій величині навантаження або вивантаження. Різниця між загальним числом слідуючих через станцію вагонів і числом місцевих вагонів – це транзитні вагони.

Розподіл транзитних вагонів на транзит з переробкою і без переробки виконується на основі планової розв'язки вантажопотоків вузла і плану формування потягів.

Лекція №13 "Планування роботи рухомого складу у пасажирському русі"

План:

1 Планування об’ємних показників роботи рухомого складу у пасажирському русі.

2 Визначення якісних показників експлуатації рухомого складу у пасажирському русі.

Зміст:

Планування об’ємних показників роботи рухомого складу у пасажирському русі

Планування роботи рухомого складу у пасажирському русі здійснюється на основі плану пасажирських перевезень з виділенням пасажиропотікоків на найважливіших напрямках. Безпосередньою вихідною базою для розробки плану є розклад руху поїздів, складений відповідно до прогнозованих пасажиропотікоків. При складанні розкладу виконується ретельний аналіз його фактичного виконання у попередній період з метою виявлення можливості зниження (чи збільшення) потрібного рухомого складу у планованому періоді.

План роботи рухомого складу у пасажирському русі складається з двох розділів, у яких встановлюють обсяг роботи рухомого складу і показники його використання. На відміну від плану роботи рухомого складу у вантажному русі, при плануванні роботи пасажирського рухомого складу парки вагонів і локомотивів безпосередньо не розраховуються. Їхній розрахунок виконується при складанні розкладу руху поїздів.

Показниками обсягу роботи рухомого складу є: вагоно-кілометри, поїздо-кілометри, секції-кілометри, тонно-кілометри брутто, локомотиво-кілометри. Найбільш точно їх можна визначити, якщо робити розрахунок по кожному включеному у розклад планового періоду потягу. Для цих цілей з розкладу виписують маршрути проходження потягів, періодичність їхнього курсування, склад потяга у вагонах і масу потяга брутто.

Поїздо-кілометри розраховують по формулі:

,

де 2L - подвоєна відстань маршруту прямування поїзда, км.

t - періодичність курсування потяга у планованому періоді.

Вагоно-кілометри визначають множенням поїздо-кілометрів на кількість вагонів у потягу. При розрахунку враховують усі вагони, що працюють у пасажирських потягах:

n = N1*m,

де m - число вагонів у потязі.

Тонно-кілометри брутто розраховують множенням поїздо-кілометрів на масу потяга брутто:

,

Для визначення наближеної величини роботи пасажирських вагонів у тонно-кілометрах брутто може застосовуватися формула:

,

де - середня вага вагону брутто, т.

Середня вага вагону брутто приймається по звітним даним з визначеним коректуванням, що враховує зміну структури робочого парку.

Розраховані по кожнім потязі показники обсягу роботи рухомого складу підсумовують і одержують їхню загальну величину у межах залізниці або мережі.

Планування допоміжного пробігу локомотивів здійснюють по його питомій вазі у загальному пробігу звітного року.

Показники обсягу роботи у пасажирському русі розраховують по видах повідомлень у границях залізниць. Якщо пасажирський рух на дорозі обслуговується різними видами тяги, розрахунки виконують для кожного з них окремо відповідно до дільниць обороту составов.

Для мотор-вагонної тяги і дизель-поїздів додатково визначають секції-кілометри множенням середнього числа секцій у потязі на поїздо-кілометри.

На відміну від вантажних, парк пасажирських вагонів приписаний до певної залізниці і депо. Розрахунок парку виконують по дорогах приписки. Його потреба залежить від обсягу і нерівномірності перевезень, швидкості руху і населеності вагонів. Розрахунок виконують по кожнім потязі у залежності від періодичності курсування, кількості вагонів у потязі і часу обороту. Число вагонів, необхідних для обслуговування одного потяга, дорівнює добутку обороту на кількість вагонів (при щоденному відправленні). Повний час обороту складається з часу руху потяга від початкової до кінцевої станції і назад і часу перебування у пунктах обороту. Час обороту визначають від моменту відправлення потяга в рейс зі станції приписки до моменту наступного відправлення з тієї ж станції.

Загальна потреба в пасажирських вагонах залізниці дорівнює сумі числа вагонів, необхідних для кожного потяга. Для визначення потреби облікового парку до робочого парку додаються вагони, що використовуються для інших потреб, і необхідний резерв. Неексплуатований парк вагонів обчислюють на основі звітних даних з урахуванням намічуваних змін у плановому періоді.