Попередня обробка даних ДЗЗ

Одним з найважливіших, процесів при перетворенні інформації нульового рівня в інформацію, придатну для наступної інтерпретації і практичного застосування, є процес координатно-часової прив’язки вимірювальних даних, якій дозволяє досліднику встановити взаємно-однозначну відповідність між значеннями вимірюваних параметрів і спостережуваними фізичними об’єктами, від яких надійшла інформація на реєстратори випромінювання даного приладу. Причому цей процес потрібно виконувати завжди і для всіх приладів, розташованих на борту. Крім даних, які безпосередньо вимірюються в системах приладів спостереження, процес координатно-часової прив’язки вимагає для свого здійснення знання траєкторії руху носія і його орієнтації. Ці дані надходять від наземних служб стеження і бортових систем керування орієнтацією. Створюється додаткове інформаційне навантаження не тільки на пункти прийому, але й на станції стеження.

Сьогодні вже склалась така ситуація, коли оперативна обробка даних ДЗЗ стає важко здійснюваною через величезний об’єм інформації і обмежену кількість станцій стеження і пунктів прийому і обробки. В той же час, ряд доволі складних етапів обробки, зокрема виміру ї обробки даних для визначення орієнтації і траєкторії носія, здійснення координатно-часової прив’язки оперативних даних бортових вимірів, можна покласти на комплекс апаратури бортового базування. Приладні засоби для практичної реалізації цих ідей вже створені. Це вимірювальна апаратура супутникових радіонавігаційних систем типу ”Глонасс”–”Navstaг” і зіркові відеоприлади. Технологія ж, математичне і програмне забезпечення для спільного використання даних від цих приладів з метою здійснення координатно-часової прив’язки в повному обсязі поки що не створені.

Вихідна інформація (потік ”сирих” даних), що реєструється наземним приймальним центром, являє собою сигнал з супутника у вигляді бітової послідовності, яка містить як результати знімання, так і службову інформацію про рух і орієнтацію космічного апарату, режими роботи знімальної апаратури тощо. При цьому інформаційний сигнал проходить декілька стадій обробки (демодуляція, синхронізація, декодування тощо), частина з яких виконується апаратно, частина – за допомогою програмних засобів приймального комплексу безпосередньо після сеансу зв’язку з супутником. Знаючи формат (структуру) потоку даних, можна витягти з нього відзняті зображення.

Якщо на супутнику функціонує декілька комплектів знімальної апаратури або ведеться знімання в різних режимах, то в наземний приймальний центр одночасно надходить декілька потоків даних. Зазвичай, один потік містить інформацію, прийняту одним частотним каналом. Однак деякі супутники, наприклад індійські, серії IRS-1C, -1D, -P6, транслюють зняту інформацію двома радіоканалами.

В наземному приймальному комплексі задачею попередньої обробки даних ДЗЗ є розпакування прийнятого потоку даних, витяг зображень і відповідної службової інформації, обробка і подання інформації у форматах збереження.