Заповнення земельнооціночних формулярів і обробка вихідної економіко-статистичної інформації

Підготовчі роботи.

Земельнооціночний процес, як сукупність взаємозв’язаних і послідовних дій по встановленню показників порівняльної оцінки земель, включає такі стадії: підготовчі роботи, земельнооціночні роботи, оформлення і видача матеріалів оцінки земель. Кожна із цих стадій складається з елементів, конкретних дій по виконанню земельнооціночних робіт.

Під час підготовчих робіт проводиться збір необхідних вихідних даних для проведення земельнооціночних робіт. При цьому зміст робіт залежить від того, в який період проводиться економічна оцінка земель. Якщо між бонітуванням ґрунтів і економічною оцінкою земель утворився певний розрив (2-3 роки), то може виникнути необхідність в уточненні матеріалів бонітування ґрунтів, ґрунтових та інших спеціальних обстежень, групування ґрунтів.

На стадії підготовчих робіт необхідно провести аналіз даних раніше проведеної економічної оцінки земель, виявити недоліки достовірності її даних, вивчити думку спеціалістів сільського господарства про якість раніше виконаних робіт по оцінці земель.

У цей час необхідно також підготувати бланки земельнооціночних формулярів для збору вихідної інформації по оцінці земель. Крім того, необхідно зібрати ряд інших даних, а саме: про структуру посівів культур по агрогрупах ґрунтів у господарствах земельнооціночного району; про вартість одного кубометра поливної води і затрат на утримання міжгосподарської осушувальної мережі у розрахунку на один гектар сільськогосподарських угідь тощо.

Структура посівів культур береться з матеріалів вдосконалення сівозмін, робочих проектів організації вирощування сільськогосподарських культур, проектів внутрігосподарського землекористування, у яких є схеми попередників культур або рекомендованого розміщення культур по полях сівозмін. При цьому окремо на картографічному матеріалі необхідно заздалегідь визначити кількість і межі оцінюваних агрогруп ґрунтів, з таким розрахунком, щоб їх число не перевищувало п’яти. Існуючими методичними і технічними вказівками передбачено, що у оцінюванні агрогрупи ґрунтів об’єднуються агровиробничі групи ґрунтів оціночного району за признаком фактичного використання їх у польових, овочевих, кормових, ґрунтозахисних, луговопасовищних і інших сівозмінах, в залежності від генезису і комплексу таких природних властивостей, як еродованість, механічний склад, ґрунтове зволоження, кислотність, засолення,

скелетність.

Для збору вихідних даних із загальної сукупності господарств, які входять до складу земельнооціночного району, виділяються господарства (не менше 20), у яких структура посівних площ близька до середньорайонної. Якщо у земельнооціночному районі є господарства з рівномірним розподілом площ об’єднаних агрогруп, то їх кількість може бути меншою. Дані про посівні площі збираються за 5-7 років. У тих випадках, коли структура посівних площ приймається за один рік, число господарств у виборці необхідно збільшити до 30-40.

Визначення площ посівів культур в розрізі об’єднаних груп ґрунтів проводиться у такому порядку. Прозора калька або плівка з нанесеними межами об’єднаних груп ґрунтів суміщається з кресленням попередників або з планом рекомендованого розміщення культур по полях сівозмін. По кальці або плівці визначаються площі посівів всіх культур за кожен рік з ув’язкою до звітної величини посівних площ по культурах і в цілому по господарству, приведеним у земельнооціночному формулярі.

В процесі підготовчих робіт необхідно уточнити матеріали земельно- оціночного районування території, одержані на початковому етапі земельно- оціночних робіт, так як після проведення бонітування ґрунтів можуть пройти зміни в спеціалізації господарств, які входять до складу земельнооціночного району, що може порушити його однорідність. Однорідною рахується спеціалізація у тих випадках, якщо показники товарності і структури посівів культур вар’їрують навколо подвійного середньоквадратичного відхилення (±2σ) від середньорайонної величини для великих вибірок господарств або в межах ±3σ для малих вибірок, з числом господарств менше 22. Бажано, щоби в оціночному районі урожайність, валова продукція, затрати і основні виробничі фонди в розрахунку на 1 га мали такі ж границі відхилень.

Господарства, які не відповідають таким умовам, відносяться до сусідніх земельнооціночних районів або ж виділяються у окремий оціночний район.

Заповнення земельнооціночних формулярів і обробка вихідної економіко-статистичної інформації

Основним джерелом статистичної інформації для заповнення земельно -оціночних формулярів є річні звіти господарств, в основному за 7-річний період, за винятком першої таблиці, в якій дані про виробництво продукції рослинництва передбачаються за 16 років. У двох останніх таблицях інформація проводиться за три роки.

Для оцінки земель в Україні передбачається збір у двох таких документах:

– земельнооціночний формуляр для збору економіко-статистичної інформації для оцінки земель по всіх господарствах, які займаються сільськогосподарським виробництвом;

– формуляр по збору вихідної інформації для оцінки земель під багаторічними насадженнями в спеціалізованих господарствах.

У першому формулярі для збору даних передбачено вісім таблиць: 1) наявність виробничих ресурсів; 2) хімічна меліорація і внесення добрив в цілому по господарству; 3) внесення добрив під культур; 4) реалізація продукції, всього; 5) чистий доход (прибуток) і збиток; 6) площа, збір врожаю і затрати на виробництво продукції; 7) площа садів, виноградників і інших багаторічних насаджень, валовий збір продукції і затрати в неспеціалізованих господарствах; 8) площа і валовий збір продукції кормових угідь.

Перша таблиця формуляра включає чотири розділи: 1) дані обліку земель; 2) основні засоби виробництва; 3) трудові ресурси; 4) вартість валової продукції в співставимих цінах рослинництва і тваринництва. Інформація про трудові ресурси і вартість валової продукції приводиться за 3-х річний період, основних засобів – за 5-річний період. Всі інші таблиці заповнюються за семирічний період, крім четвертої таблиці, яка заповнюється за 3-х річний період.

Формуляр по збору вихідної інформації для оцінки земель під багаторічні насадження в спеціалізованих господарствах включає три таблиці: 1) виробництво продукції плодово-ягідних насаджень і виноградників; 2) зрошувані багаторічні насадження; 3) реалізація продукції плодово-ягідних насаджень, виноградників, рози і лаванди.

Заповнення формулярів здійснюється спеціалістами господарств. Організація і контроль виписки даних проводиться спеціалістами районних агропромислових формувань. Заповнені формуляри здаються в обласне управління сільського господарства, де разом зі спеціалістами інституту землеустрою УААН проводиться їх перевірка і передача у вирахувальний центр (ВЦ) області. Для обробки інформації на вирахувальному центрі передбачена відповідна система кодування областей, адміністративних районів, а також шифрування земельнооціночних районів, господарств і економіко-статистичних показників.

При роботі з формулярами на всіх етапах їх проходження (район, область, ВЦ) здійснюється контроль інформації в таких формах; візуальний контроль; контроль на основі ув’язки даних; машинний контроль. Візуальний контроль дозволяє виявити помилки на основі співставлення даних по роках, експертних оцінок окремих показників спеціалістами, співставлення даних в цілому по господарствах з аналогічними даними на меліорованих землях, перевірки ідентичності одиниць виміру.

Контроль на основі ув’язки даних передбачає арифметичну перевірку результатів шляхом додавання складових частин. Погодження даних проводиться як в самих таблицях формулярів, так і між його окремими таблицями.

Машинний контроль проводиться у вирахувальному центрі. Він також заснований на перевірці погоджень вихідних даних таблиць.

Виявлені на кожному етапі перевірки помилки підлягають виправленню, після чого вихідна економіко-статистична інформація приймається вирахувальним центром для обчислення необхідних показників оцінки земель.

3. Визначення оціночних показників по агровиробничих групах ґрунтів земельних угідь.

Визначення урожайності культур.

Визначення показників економічної оцінки земель в розрізі агрогруп ґрунтів складає головну задачу земельнооціночного процесу. Основним методом їх визначення є вибірковий метод статистичного дослідження, на основі законів великих чисел. При цьому виборки формуються на основі не випадкового відбору об’єктів в натурі, а масових господарських даних, які ціленаправлено систематизуються по сукупності в рамках земельно- оціночних районів по визначеній програмі. Програмою передбачається групування об’єктів як за якісним складом ґрунтів, так і за економічними показниками (спеціалізація господарств, структура посівів, рівень інтенсивності землеробства тощо).

Вибірковий метод статистичних досліджень базується на даних прямого обліку урожайності і затрат; однофакторних типових виборок по переважаючих ґрунтах; структурних виборок з даними про структуру ґрунтового покриву земель, які оцінюються (включаючи і малі виборки), методів ковармаційного, кореляційного і регресійного аналізів, аналізу даних із встановленням зв’язків і залежностей, які це спричинили і ін. Способи одержання таких даних викладені в розділі бонітування ґрунтів.

Визначення показників економічної оцінки земель по агрогрупах ґрунтів починається з часткової оцінки в такій послідовності: а) визначається урожайність основних сільськогосподарських культур, продуктивність багаторічних плодових насаджень, сінокосів і пасовищ; б) вираховуються виробничі затрати; в) проводяться розрахунки вартості валової продукції; г) проводяться розрахунки окупності затрат і диференціального доходу.

В різні періоди земельнооціночних робіт застосовувалися різні способи визначення урожайності культур і виробничих затрат. Так, одержання даних про урожайність культур в розрізі оцінюваних агрогруп ґрунтів можна забезпечити шляхом прямого обліку її на протязі певного періоду. Такі дані повинні зосереджуватися у книзі історії полів сівозмін. Однак такі записи у даній книзі практично не ведуться, тому їх відсутність затрудняє застосування цього способу для визначення урожайності при оцінці земель.

У зв’язку із переходом на постійне обновлення земельно-кадастрових даних виникає необхідність в організації робіт по веденню прямого обліку урожайності культур і затрат (для економічної оцінки земель) на різних ґрунтах у спеціально відібраних господарствах. Систематизація таких даних дозволить з мінімальними затратами і своєчасно вест роботи по поточній оцінці земель.

Метод прямого обліку урожайності на різних ґрунтах не знайшов ще необхідного поширення. Однак у деяких господарствах він ведеться і є надійним джерелом достовірної інформації про продуктивність окремих агрогруп ґрунтів.

Метод відбору типових господарств широко застосувався у початковому періоді виконання робіт з оцінки земель. Суть його полягає у виборі таких схожих, типових господарств, у яких переважав би якийсь один тип ґрунту. Питома вага переважаючого ґрунту у структурі ґрунтового покриву повинна займати не менше 75% площі оцінюваних земель. На кожен вид ґрунту необхідно відібрати не менше 10 типових господарств. Крім того, типові господарства повинні бути схожими між собою і за рівнем інтенсивності ведення господарства, який характеризується такими показниками як структура основних сільськогосподарських угідь, структура посівних площ, щільність поголів’я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь, розмір основних засобів виробництва і енергетичних ресурсів на 100 га угідь, кількість вносимих добрив на гектар ріллі, навантаження основних сільськогосподарських угідь на одного працюючого, затрати праці на одиницю продукції тощо. Одержані таким методом показники середньої багаторічної урожайності культур по переважаючих агрогрупах ґрунтів приймаються як вихідні для складання шкал оцінки земель по урожайності різних культур.

Необхідно відмітити, що достовірність одержаних таким методом даних невисока, так як четверту частину ґрунтового покриву типових господарств можуть складати такі агрогрупи ґрунтів, які різко відрізняються по продуктивності від переважаючих ґрунтів, що спотворює вихідні дані для дальшого використання. Цей метод потребує від спеціалістів детального аналізу всіх господарств, які входять у їх типову вибірку. Сільськогосподарські підприємства, які мають ґрунти або показники рівня використання земель різко відмінні від прийнятих за типові, до розрахунків не приймаються.

Обмеженість застосування способу відбору типових господарств зв’язана ще із тим, що не у всіх земельнооціночних районах вдається відібрати необхідну кількість господарств з єдиною переважаючою агро-групою оцінюваних ґрунтів.

Для груп ґрунтів, які займають значну питому вагу в структурі ґрунтового покриву і різко відмінні між собою за якістю, застосовується спосіб кореляційно-регресійного аналізу, який моделює зв’язок урожайності або інших оціночних показників з якістю землі.

Статистичні дані про економіку кожного господарства, яке входить у той чи інший земельнооціночний район, як вже відмічалось, зосереджуються у спеціальному земельнооціночному формулярі. Визначення базисних показників економічної оцінки земель, за якими складаються оціночні шкали, проводиться шляхом розрахунку з допомогою електронно-вирахувальних машин у такому порядку. Спочатку всі абсолютні величини показників ґрунтового покриву і економічних даних з формулярів перфоруються і закладаються в ЕОМ, яка відбиває ці дані на магнітну стрічку, а потім обробляються згідно прийнятої схеми (рис.8).

Вся відбита на магнітну стрічку інформація обробляється за спеціальними програмами, в результаті чого ЕОМ видає результати обробки у вигляді машинограм, кожна з яких потім підлягає детальному аналізу на предмет достовірності і однорідності даних. При цьому виявляються помилки вихідної інформації і помилки перфорації. Якщо помилки перфорації ліквідовуються безпосередньо на вирахувальному центрі, то виправлення помилок вихідної інформації потребує повторної перевірки формулярів шляхом звірки даних у річних звітах. Помилки у річних звітах можуть мати різноманітний характер, що приводить до великих відхилень від середніх даних по земельнооціночному району.

Аналіз даних кожної машинограми дається такими показниками, як середньозважена за площею величина всіх факторів (ā), середньоквадратичне відхилення (σ), коефіцієнт варіації (υ) і похибка середнього (m). Вирахування цих показників проводиться за відповідними формулами, які застосовуються у математичній статистиці.

Обчислення середньозваженої величини показників всіх факторів проводиться для розрахунку середньоквадратичного відхилення, коефіцієнту варіації і похибки середнього. При аналізі машинограм вся сукупність даних в першу чергу перевіряється по таких графах, як вартість валової продукції, всього затрат, окупність затрат. Максимальна величина коефіцієнту варіації за затратами не повинна перевищувати 20-25% від середньозваженої величини, а по інших показниках – 25-30%.

Середній показник по кожному фактору рахується допустимим, якщо похибка середнього складає більше двох.

Переглядаючи дані машинограм по основних трьох графах по кожному господарству, встановлюється величина відхилень від середньої величини. Сумнівні дані відмічаються в машинограмі, після чого перевіряються формуляри вихідної інформації по відповідних господарствах. Якщо у формулярах знайдені помилки, то вони виправляються. У випадку, коли інформація в формулярі сумнівна, то такі господарства із машинограми виключаються.

Після виправлення помилок у вихідній інформації і вибракування сумнівних господарств, проводиться повторна набивка магнітної стрічки на ЕОМ і обробка на ЕОМ інформації з врахуванням внесених виправлень або вибракування даних. Одержані дані знову перевіряються на достовірність і якщо вони відповідають вимогам математичної обробки, то за такими машинограмами потім проводиться виборка даних для рішення головної задачі по визначенню базових показників оцінки земель по агровиробничих групах ґрунтів.

Розв’язок такої задачі полягає у визначенні на основі одержаної вихідної інформації базових показників оцінки земель в розрізі агрогруп ґрунтів, які оцінюються. На основі уточнених статистичних виборок і даних по них розв’язується головна задача методом кореляційно-регресійного аналізу за рівняннями множинної регресії таких видів:

у = а₁х₁ + а₂х₂ + ... + а_пх_п , [26]

або у = а₀ + а₁х₁ + а₂х₂ + ... + а_пх_п , [27]

де у – середня урожайність або величина валового продукту землеробства по господарству, ц/га або грн./га; а_і (_і= 1,2,3,...,п) – коефіцієнти множинної регресії, які виражають кількість продукції на один процент питомої ваги агрогруп земель, що оцінюється; а₀ – вільний член рівняння; х_і (_і = 1,2,3,...,п) – питома вага агрогруп земель, що оцінюються.

Переважно розв’язуєься перше рівняння і його результат є головним, а для контролю даних проводиться розв’язання задачі по другому рівнянню.

Лінійне рівняння множинної регресії розв’язується за методом найменших квадратів, для чого складається система нормальних рівнянь, кількість яких дорівнює кількості оцінюваних агрогруп ґрунтів. Якщо кількість таких невідомих нараховує 3-4-5, то таку систему рівнянь можна розв’язати з допомогою ручних ЕОМ типу “Електроніка” або МК в симплексних таблицях.

Практично в кожному земельнооціночному районі кількість агрогруп ґрунтів більше 4-5, тому розрахунки проводяться за спеціальними програмами на більш складних вирахувальних машинах. Зокрема, в Україні розв’язання системи нормальних рівнянь проводиться на ГІВЦ з допомогою ЕОМ по схемі оборотних матриць, яка відноситься до точних методів. В алгоритмі розв’язання задачі проводиться вирахування необхідних ймовірних показників, які характеризують точність одержаних даних. До них відносяться такі показники: 1) коефіцієнт регресії (r); 2) стандартна похибка коефіцієнта регресії (m); 3) коефіцієнт значимості факторів (t); 4) середнє арифметичне значення факторів (x_i); 5) середньоквадратичне відхилення факторів (δ_x); 6) коефіцієнт варіації (υ); 7) асиметрія (A_s); 8) ексцес (E_к).

Вирахування ймовірних показників проводиться також за відповідними формулами прийнятими у математичній статистиці.

З усіх вищеприведених статистичних характеристик, які підтверджують точність і можливість практичного застосування одержаних оціночних показників (коефіцієнтів регресії), найбільш важливою є стандартна (середня квадратична) похибка m. Всі інші статистичні характеристики (t, r, A_s, Е_к) розкривають причини одержання тієї чи іншої величини m.

Результати вирахування вихідних показників оцінки земель на основі рішення лінійного рівняння множинної регресії наводяться в спеціальних таблицях, які називаються розпечатками. Дані розпечаток даються за показниками окупності затрат, які при однаковому рівні спеціалізації землеробства найбільш об’єктивно відбивають якість земель в рамках одного земельнооціночного району. Включення показника окупності затрат в рівняння регресії, а не безпосередньо вартості валової продукції, чи урожайності культур, пояснюється тим, що за одержаними в результаті розв’язання рівнянь даними потім легко перейти до показника вартості валової продукції, не розв’язуючи знову систему рівнянь. Перехід від окупності затрат до валової продукції чи урожайності культур при середньому по земельнооціночному району рівню затрат необхідно здійснювати розрахунковим шляхом за формулою:

ВП = 03 · 3 , [28]

де ВП – валова продукція, грн. або урожайність культур, ц/га; 03 – окупність затрат; 3 – фактичні затрати, грн.

Такий метод розв’язання головної задачі дозволяє вдвоє скоротити математичні розрахунки і зменшити затрати часу та засобів праці на одержання вихідних показників оцінки земель.

Точність результатів вирахувань по визначенню вихідних показників оцінки земель або іншими словами точність одержаних коефіцієнтів регресії рахується тим вищою, чим нижче величина стандартної похибки, а також при достатній значимості коефіцієнта t (більше 1,5-2,0), достатній тісноті кореляційного зв’язку (коефіцієнт кореляції в межах +0,7-+1,0) і при невеликих значеннях асиметрії та ексцесу (не більше 2) основних економічних факторів. Бажано, щоб стандартна похибка (+ 2m) оціночного показника не перевищувала 10-15% при достатній значимості факторів або 20-25% величини коефіцієнта варіації показника по господарствах генеральної сукупності земельнооціночного району.

Коефіцієнти регресії по агрогрупах ґрунтів, що оцінюються, яким відповідають допустимі значення точності вирахувань, приймаються вихідними для складання шкал оцінки земель. В тих випадках, коли статистичні характеристики коефіцієнтів (тобто показників оцінюваних агрогруп земель) не задовільняють встановлених потреб, проводиться повторне вибракування вихідних даних і рішення головної задачі.

Практично дуже рідко вдається за складеною генеральною виборкою господарств земельнооціночного району одержати оціночні показники для всіх агрогруп ґрунтів через недопустимість статистичних характеристик. Звичайно, це спостерігається при наявності в земельнооціночному районі мало розповсюджених агрогруп ґрунтів, які займають незначну питому вагу в структурі ґрунтового покриву. В таких випадках, коли неможливо на основі економічної інформації визначити оціночні показники для малорозповсюджених агрогруп ґрунтів, необхідно застосовувати дані прямого обліку, експертизи або аналогій на основі бонітування ґрунтів.

Одержані в результаті розв’язання головної задачі коефіцієнти регресії (шукані величини) повинні бути врівноважені навколо їх середньої величини по земельнооціночному району з врахуванням ваги кожного показника. За вагу приймається площа агрогруп ґрунтів, що оцінюються в гектарах або процентному відношенні. Практично для розрахунків вагової величини зручно приймати питому вагу тієї або іншої агрогрупи ґрунтів в загальній площі земель, що оцінюється по земельнооціночному району. При цьому сума добутків показників на відповідні їм вагові величини ділиться на сто. Одержана величина середньозваженого показника порівнюється з середнім фактичним показником по земельнооціночному району. Допустиме розходження між цими величинами не повинно перевищувати таку величину, яка відповідає коефіцієнту варіації вихідних фактичних значень показника по господарствах усієї сукупності. Ця величина знаходиться в межах 10-15%.

Розглянемо порядок визначення цим способом урожайності пшениці на чотирьох агрогрупах земель в однорідних господарствах земельнооціночного району.

Після обробки і аналізу даних про структуру ґрунтового покриву і середньої багаторічної урожайності пшениці по господарствах земельнооціночного району, проводиться вичислення необхідних параметрів для складання нормальних рівнянь (табл.13).

Система нормальних рівнянь має вид:

; [22]

; [30]

; [31]

; [33]

За результатами обчислень одержана така система нормальних рівнянь:

1. 64,870 = 0,4627а₁+1,2933а₂+0,4436а₃+0,3664а₄;

2. 206,731 = 1,2933а₁+4,2569а₂+1,4296а₃+1,2062а₄;

3. 70,709 = 0,4436а₁+1,4296а₂+0,5101а₃+0,4267а₄;

4. 60,090 = 0,3664а₁+1,2062а₂+0,4267а₃+0,3907а₄

Рішення цієї системи нормальних рівнянь наведено у симплексній таблиці (табл.14).

Після підстановки визначених параметрів урожайності культур у рівняння регресії відхилення контрольних даних від вихідних цілком допустимі і складають у першому рівнянні 2,3%, у другому – 2,7%, у третьому – 2,9%, в четвертому – 2,8%.

Розраховані показники урожайності культур урівноважуються з середнім по земельнооціночному району (табл. 15).

Допустиме розходження урожайності між розрахунковим і середнім по земельнооціночному району не повинно перевищувати величину коефіцієнта варіації вихідних значень урожайності по всій сукупності земельнооціночного району. Вона знаходиться в межах 10-15%.

Таблиця 15

Урівноваження показників урожайності культур з середнім значенням по земельнооціночному району.

Слід зазначити, що у структурі ґрунтового покриву земельнооціночного району нараховується багато агровиробничих груп, що створює труднощі у рішенні нормальних рівнянь. Тому даний спосіб визначення урожайності культур або вартості валової продукції пов’язаний із застосуванням сучасних електронно-обчислювальних машин.

Достовірність одержаних показників оцінки земель залежить від достовірності масових статистичних даних господарств, які зосереджені у спеціальних формулярах по збору вихідної інформації.

Базисна величина врівноваженого оціночного показника приймається вихідною для складання шкали економічної оцінки земель.

Метод кореляційно-регресійного аналізу відноситься до числа найбільш точних методів визначення земельнооціночних показників. Проте, в силу великої кількості агрогруп ґрунтів, не завжди спостерігаються прямі причинні зв’язки між показниками урожайності культур і якості земель, оціненими за структурою ґрунтового покриву. Спостерігаються випадки, коли за показниками економічної оцінки земель малопоширені ґрунти, які в структурі ґрунтового покриву займають найбільшу питому вагу, не мають прямої залежності з бонітуванням ґрунтів.

Коли в земельнооціночному районі можна виділити 3-5 господарств, у яких яка-небудь одна група ґрунтів займає більше половини ріллі, для визначення показників оцінки земель використовують метод малих виборок. При цьому група ґрунтів у господарстві повинна мати від 75 до 100% площі ріллі, якщо інші ґрунти за якістю різко відрізняються від неї. Якщо таких різких відмінностей не спостерігається, то площа переважаючої групи може займати 60% і більше.

При об’єднанні агрогруп можна застосовувати два способи. У першому випадку 1-2 агрогрупи, які займають велику площу ріллі в господарствах району, включаються в розрахунки без об’єднання, а інші об’єднуються в одну збірну групу. При цьому оцінювані групи ґрунтів об’єднуються в різні комбінації. Наприклад, якщо необхідно оцінити 5 груп ґрунтів “а”, ”б”, “в”, “г”, “д”, які знаходяться в структурному зв’язку між собою (сума їх питомої ваги в кожному господарстві рівна одиниці) і розміщаються вони за якістю (по балах бонітету) у вигляді спадного ряду (від кращих до гірших), то ці групи можна об’єднати в різному порядку: (а+б)+(в+г+д); а+(б+в+г+д); (а+б+в+г)+д і т.п.

При другому способі агрогрупи ґрунтів району об’єднуються в 3-7 оціночних одиниць за подібністю природних якостей і родючості ґрунтів. У кожній об’єднаній групі бали бонітетів ґрунтів для кожної культури можуть коливатися в межах ±5-10 балів.

Суть методів малих виборок по рішенню головної задачі по визначенню показників урожайності культур на оціночних агрогрупах ґрунтів зводиться до рішення системи двох лінійних алгебраїчних рівнянь:

а₁х^′₁+а₂х^′₂ = ₁ [33]

а₁х^″₁+а₂х^″₂ = ₂ [34]

де ₁ і ₂ – залежні перемінні, які представляють середнє значення земельнооціночного показника; х₁ і х₂ – питома вага оцінюваних груп ґрунтів (незалежні перемінні); а₁ і а₂ – шукані величини показників оцінки земель по j – тій групі ґрунтів (у_j – з гектара j – тої групи).

За результатами рішення рівняння одержують відповідні значення урожайності культур. Наприклад, по основній агрогрупі ґрунтів урожайність складає 30,0 ц/га, а по решті об’єднаних агрогруп ґрунтів – 19,0 ц/га. Тобто практично одержані такі результати:

Агрогрупа “а” – 30,0 ц/га

Агрогрупа (“б” + “в” + “г” + “д”) – 19,0 ц/га

Для визначення урожайності в розрізі агрогруп ґрунтів “б”, “в”, “г”, ”д” необхідно використати ціну балу бонітету ґрунтів. Для цього залучаються дані шкали бонітування за природними властивостями, в яких дана оцінка кожної агрогрупи ґрунтів.

За даними основної агрогрупи ґрунтів “а” визначаємо ціну одного балу бонітету ґрунтів, яка складає

75 балів – 30,0 ц/га

1бал – х ц/га

х = = 0,4 ц/га

Діючими методичними вказівками рекомендується по балу бонітету і ціні балу визначити урожайність і по всіх інших агрогрупах ґрунтів. Таким чином одержимо:

Для складання шкали часткової економічної оцінки земель за урожайністю культур необхідно вирахувану величину зважити по агрогрупі ґрунтів “б”, “в”, “г”, “д” пропорційно їх питомій вазі в групі (табл..16).

Визначені різними методами показники урожайності культур по оціночних групах ґрунтів земельнооціночного району служать основою для складання шкал часткових оцінок земель і базою для розрахунків валової продукції, окупності затрат і диференціального доходу, як показників загальної економічної оцінки земель. У зв’язку з цим ще на етапі визначення урожайності культур по оцінюваних агрогрупах ґрунтів, її показники повинні бути ув’язані з середньою багаторічною фактичною урожайністю по земельнооціночному району.

Аналіз даних попередніх етапів земельнооціночних робіт показує, що достовірність вихідної інформації (переважно даних про урожайність культур) виявляється в кінцевому результаті при перевірці шкал оцінки земель шляхом їх накладки на ґрунтовий покрив окремих господарств земельнооціночного району.

Таблиця 16.

Урівноваження урожайності культур по агрогрупах ґрунтів

У випадку недостовірності шкал виявляється це практично на завершаючому етапі земельнооціночних робіт, що зв’язано із зайвими трудовими затратами і втратами часу.

Тому більш доцільним є такий підхід, коли достовірність показників урожайності культур по оцінюваних агрогрупах ґрунтів визначається на етапі їх знаходження різними методами. На цьому етапі неважко по кожному господарству, яке входить до складу земельнооціночного району, визначити розрахункову урожайність і співставити її з середньою багаторічною фактичною урожайністю. Якщо розходження не перевищують 10-15%, то в розрізі агрогруп урожайність визначена правильно. У протилежному випадку нехарактерні дані можуть бути причиною різких відмінностей у забезпеченні виробничими ресурсами (переважно трудовими), неточностей і помилок річних звітів сільськогосподарських підприємств, помилок в розрахунках урожайності культур.

Перевірку необхідних показників можна провести за даними, зосередженими в табличній формі (табл.. 17), з яких робляться висновки про достовірність вирахуваних значень урожайності культур по агрогрупах ґрунтів.

Такий підхід дає можливість проконтролювати правильність включення господарств у структурну виборку економіко-статистичних досліджень і вкаже на нехарактерні варіанти виборки.

Достатньо об’єктивні показники середньої урожайності можна одержати методом експертизи на пробних майданчиках і контрольних ділянках. З цією метою проводиться укіс або збір урожаю відповідних культур з невеликої площі розміром, наприклад 10 х 10м, що відповідає площі 0,01га. Така невелика площа вибирається на однорідній ділянці, що відображає якість групи ґрунтів, які підлягають оцінці. Одержана продукція з ділянки зважується і визначається в розрахунку на один гектар. Цей спосіб визначення урожайності не складний, але в той же час потребує акуратності у виконанні роботи і систематизації щорічно отримуваних даних. Цим способом переважно користуються працівники дослідних станцій, науково –дослідних установ, які ведуть дослідження по селекції і насінництву сільськогосподарських культур. Для масового поширення на землі інших господарств ці дані у більшості випадків непридатні, так як у виробничих умовах вони переважно дещо нижчі.

Для оцінки малопоширених агрогруп ґрунтів, які при використанні способу кореляційного аналізу увійшли до складу укрупнених оціночних груп ґрунтів, застосовується спосіб аналогів. Він полягає в тому, що показники урожайності культур на малопоширених агрогрупах ґрунтів встановлюються по аналогічних агрогрупах ґрунтів в інших земельнооціночних районах, подібних за кліматичними умовами. Для цього у вибраному земельнооціночному районі визначається співвідношення показників оцінки (урожайність або вартість валової продукції) на двох агрогрупах ґрунтів, одна з яких аналогічно малопоширеній (оцінюваній), а друга – достовірно визначена. Співвідношення цих показників в одному земельнооціночному районі переноситься на земельнооціночний район, у якому не оцінена агрогрупа ґрунтів.

Аналогічну залежність можна застосувати одержану і за даними бонітування ґрунтів. При цьому також як і при методі аналогів, урожайність культур на малопоширеній агрогрупі ґрунтів можна визначати за співвідношенням величин природних признаків. Наприклад, на агрогрупі ґрунтів з валовими запасами гумусу 90 т/га методом кореляційно-регресійного аналізу урожайність зернових культур визначена в розмірі 30 ц/га. Окрема агрогрупа ґрунтів, на якій валові запаси гумусу складають 60 т/га, може забезпечити урожайність пропорційно 60 х 30 : 90 = 20 ц/га.

З метою уточнення сумнівних даних про урожайність культур на малопоширених ґрунтах іноді застосовується спосіб опитування спеціалістів і працівників господарств. Для широкого застосування він не рекомендується, так як містить значну долю суб’єктивізму, в результаті чого не забезпечує достатню достовірність вихідних даних для складання шкал оцінки земель.

Одержані різними методами показники урожайності культур урівноважуються з середньою фактичною урожайністю їх по земельнооціночному району. Допустимі розходження не повинні перевищувати 10-15%.

Визначення затрат на виробництво сільськогосподарської продукції.

Одночасно з визначення урожайності сільськогосподарських культур на оцінюваних агрогрупах ґрунтів вираховуються затрати на їх вирощування. Затрати визначаються по основних культурах (групах культур) з врахуванням зональних технологій їх вирощування і об’єктивних факторів, а саме: технологічних властивостей земель і величини врожаю культур.

Діючі методичні вказівки розкривають порядок оцінки технологічних властивостей земель, які приймаються за основу визначення зональних нормативів витрат по групах робіт на обробіток культур, з виділенням орних, неорних, польових збиральних, стаціонарних і транспортних збиральних та інших робіт.

Технологічні властивості земель оцінюються на основі матеріалів паспортизації полів сівозмін по нормоутворюючих факторах на виконання польових механізованих робіт. При цьому необхідно враховувати оцінку факторів енергоємкості земель по питомому опору (кг/см²), середньому коефіцієнту кута схилу і кам’янистості ділянки, а також оцінку признаків контурності полів за середнім коефіцієнтом гону, розчленованості поверхні і конфігурації ділянок.

Технологічні властивості земель по-різному впливають на трудомісткість окремих видів робіт. Контурність, кам’янистість, розчленованість рельєфу впливають на всі польові роботи, а при виконанні польових збиральних робіт на затрати праці ще впливає величина урожаю культур. На продуктивність орних агрегатів впливає енергоємкість ґрунтів.

Слід також врахувати затрати, які не залежать від технологічних властивостей земель, а від величини урожайності культур. Сюди відносяться затрати на розвантаження, очищення, сортування зерна, скиртування сіна і соломи, силосування і транспортування продукції. До групи інших затрат входять незалежні від технологічних властивостей земель і урожайності культур затрати (навантаження і внесення добрив, підбір насіння тощо).

Затрати на виробництво відповідної культури визначаються виходячи із середнього по земельнооціночному району рівня виробничих затрат на дану культуру в розрахунку на 1 га посіву за формулою:

Зіj = ЗВj · K + · Уij , [35]

де Зіj –затрати на виробництво j-тої культури на і-тій агрогрупі ґрунтів; ЗВj –середні по земельнооціночному району затрати на вирощування (без затрат на збирання) j-тої культури; yj – середні по оціночному району затрати на збирання і транспортування урожаю j-тої культури; Уij –урожайність j-тої культури на і-тій групі ґрунтів; j– урожайність j-тої культури в середньому по земельнооціночному району.

Коефіцієнт на технологічні умови визначається за формулою:

К = , [36]

де К – коефіцієнт питомого опору і-тої агрогрупи ґрунтів; – коефіцієнт питомого опору по земельнооціночному району, вирахуваний як середньозважена величина питомих опорів для кожної агрогрупи ґрунтів і їх площі.

Для умов України коефіцієнти питомого опору ґрунтів мають такі значення:

Відношення середніх по земельнооціночному району затрат на збирання і транспортування урожаю j-тої культури ( yj) до середньої урожайності j-тої культури по земельнооціночному району ( j) є постійною величиною.

Приблизне відношення затрат на виробництво сільськогосподарських культур по періодах робіт в різних зонах України для розрахунку їх по агрогрупах ґрунтів приведено в таблиці 13.

З метою забезпечення зведення результатів оцінки сільськогосподарських угідь по області в цілому показник оцінки земель по валовому продукту виражається в кадастрових гектарах. Кадастровий гектар, як одиниця виміру продуктивності земель з врахуванням інтенсивності землеробства, відповідає гектару такої ріллі, на якій виробляється валова продукція землеробства, що відповідає середньому рівню виробничих затрат плюс нормальний чистий доход в розмірі, який забезпечує розширене відтворення у відносно гірших природних умовах. Нормальний чистий доход в земельнооціночних роботах по Україні прийнятий в розмірі 15% від вартості сукупних (основних і оборотних) фондів рослинництва. Виходячи з цього, оцінка земель по валовій продукції в кадастрових гектарах визначається шляхом ділення вартості валової продукції з одиниці площі на значення кадастрового гектара, тобто:

К_га = ВП:(З+ЧД) = ВП:[З+0,15(Ф_осн+Ф_об)] , [45]

де: К_га – оцінка земель в кадастрових гектарах; ВП – вартість валової продукції з оцінюваних земель, грн.; З – середньообласна величина затрат, грн./га; Ф_осн – основні фонди рослинництва, грн./га; Ф_об – оборотні фонди рослинництва, грн./га.

Визначення показників оцінки меліорованих земель.

Викладені вище методичні положення оцінки немеліорованих земель розповсюджуються і на меліоровані землі. При цьому основна мета зводиться до визначення урожайності культур і затрат на їх вирощування по оціночних агрогрупах земель.

Визначення урожайності культур в цих випадках проводиться шляхом множення її параметрів, одержаних на багарних землях, на коефіцієнт підвищення урожайності за рахунок зрошення і осушення в господарствах земельнооціночного району.

Затрати на вирощування окремої культури і сумарні затрати на виробництво всієї продукції по агрогрупах меліорованих земель визначаються з врахуванням вартості поливної води, затрат на утримання меліоративної сітки і затрат на осушення 1 га земельних угідь. Ці дані визначаються із річних звітів управлінь по технічній експлуатації зрошувальних і осушувальних систем в розрізі кожної системи за сім років.

Вартість одного кубометра води визначається за формулою:

ВВ = , [38]

де ВВ – вартість 1м³ води, грн.; ПЗ – загальна сума поточних затрат, зв’язаних з утриманням системи, грн.; АВ – амортизаційні відрахування (в розмірі 4% від балансової вартості міжгосподарської сітки і споруд), грн.; ЗВ – загальний обсяг забору води по системі, м³.

Затрати на один гектар осушених угідь вираховується за формулою:

З_ос = , [39]

де З_ос – затрати на 1 га осушених угідь, грн.; Зг – загальна сума затрат на утримання міжгосподарських осушних споруд, включаючи затрати на капітальний ремонт, грн.; Р_ос – загальна площа осушених сільгоспугідь по системі, га.

Затрати, зв’язані з вартістю води на зрошення окремих культур, визначаються по фактичній витраті води на 1га посіву культури, або пропорційно зрошувальній нормі і посівній площі культури за формулою:

З_в = ВВ · ОН · Р [40]

де З_в – затрати, пов’язані з вартістю води для поливу окремої культури, грн.; ОН – зрошувальна норма, м³/га; Р – посівна площа культури, га.

За даними урожайності культур на меліорованих землях і затрат визначаються показники окупності затрат і диференціального доходу.