Міжнародна класифікація рівнів обробки і подання даних ДЗЗ із космосу

0 – рівень обробки даних ДЗЗ (попередня обробка) передбачає операції розпакування цифрового потоку від знімальних приладів та спектральних каналів, змістом якого є формування вихідного зображення (растрової структури) з первинних даних і доповнення його необхідними метаданими. Файли цих даних прив'язані до бортової шкали часу космічного апарату й супроводжуються доступною допоміжною інформацією (наприклад, ефемериди КА, стан апаратури тощо;

1 – рівень обробки зображень (нормалізація), змістом якого є операції координатної прив'язки зображення за орбітальними даними носія знімальної апаратури, розділення за кадрами (сценами) й оцінку якості рядків зображення; проведення радіометричної корекції та корекцію збійних пікселів цифрового зображення; проведення операцій геометричної корекції космічних знімків;

2 – рівень обробки зображень (міжгалузева обробка), змістом якого є його просторова прив’язка з використанням наземних опорних точок.

Міжгалузева обробка залежно від глибини обробки поділяється на окремі рівні і передбачає:

– проведення операції перерахунку координат зображення у визначену картографічну проекцію;

– здійснення операцій повної радіометричної корекції зображення;

– здійснення операцій повної геометричної корекції зображення, орторектифікації (гр. ortos – прямий, правильний + rectificatio (лат.) – виправлення) зображення.

Орторектифікація – це перетворення знімку в планіметричне зображення, які усувають геометричні спотворення на зображенні, зумовлені орієнтацією камери (сенсору), впливом рельєфу й кривизни Землі, а також похибками математичної моделі зображення;

3 – рівень обробки зображень (тематична обробка), змістом якого є набуття значень дешифровувальних ознак або визначення фізичних параметрів об’єктів зондування, формування тематичних шарів просторової інформації у вигляді графічних й текстових матеріалів, формування просторових моделей, тематичних карт, геоінформаційних проектів на основі оброблених космічних знімків на електронних або / і паперових носіях.

На даний час у науково-технічній літературі з метою спрощення сприйняття та практичного введення вказаних рівнів обробки космічних знімків спостерігається тенденція визначення їх у загальному вигляді, наприклад:

– корегований космічний знімок – означає знімок, над яким проведена радіометрична корекція;

– геокорегований – означає знімок, над яким проведена геометрична корекція;

– геокодований – означає знімок, над яким проведена просторова прив'язка і трансформування зображення в задану картографічну проекцію без використання наземних контрольних точок;

– геокодований за місцевістю – означає знімок, над яким проведена просторова прив'язка і трансформування зображення в задану картографічну проекцію з використанням наземних контрольних точок.

Відповідно до рекомендацій Комітету супутникового спостереження Землі (CEOS), повний опис розповсюджуваних продуктів ДЗЗ повинен включати [26]:

– визначення рівня обробки;

– ідентифікацію центру обробки;

– інструмент, за допомогою якого отримані дані;

– фізичний носій, на якому доступні дані і відповідні стандарти;

– використовуваний формат даних;

– процедури калібрування (процес, що кількісно визначає відгук системи на відомий і контрольований вхідний сигнал) і валідації[1];

– інтерфейс із зовнішніми користувачами.

Вихідна продукція космічної системи спостереження Землі видається споживачам в аналоговому вигляді у вигляді твердих копій (чорно-біле або кольорове зображення на папері або плівці) з текстовою легендою і в цифровому вигляді у формі бази даних (файли, передані інформаційними мережами, записи на магнітних носіях, лазерних дисках тощо), які зазвичай використовуються як один з рівнів географічних даних ГІС.