Значенню економічної оцінки земель в організації їх використанню в умовах агропромислового комплексу

Агропромисловий комплекс країни представляє собою на сучасному етапі важливе народногосподарське формування. З ньому зосереджено біля тре­тини основних виробничих фондів від їх загального обсягу. АПК краї­ни отримує приблизно третину інвестицій і дає біля очисної продукції.

Специфічна особливість сільського господарства полягає в тому, що продуктивність землеробської праці залежить від природних умов. На кращих за якістю землях легше одержати вищий урожай, ніж на землях гіршої якості. Для цього потрібно мати дані про місцеві умови виробництва, якість земельних угідь і їх продуктивність.

Нерідко, навіть в межах одного району зустрічаються господарст­ва, розміщені на різних за природною і економічною родючістю ґрунтах, що в цілому обумовлює необхідність повного вивчення, обліку і оцінки земель в складі земельного кадастру. Дані земельного ка­дастру, і особливо оцінки земель, повинні практично дати відповідь на всі питання, пов’язані з використання земель як головного засобу виробництва у сільському господарстві.

Збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва намі­чається на базі його інтенсифікації, яка передбачає ріст продукції з одиниці площі від меліорації земель, комплексної механізації і хімізації сільського господарства, застосування прогресивних техно­логій вирощування культур на базі об’єктивних даних про землю, її продуктивну здатність, якими володіє земельний кадастр. З однієї сторони, земельний кадастр дає повну характеристику уже оброблюва­них земель, за якої можна судити про ефективність їх використанню, а з іншої - дозволяє правильно планувати заходи по поліпшенню використання земель на перспективу. Особливо це необхідно у даний час, коли кожен гектар землі повинен давати максимум продукції при мі­німально необхідних затратах. Тому велику цінність мають матеріали оцінки земель, які визначають екологічну придатність земель для ви­рощування окремих сільськогосподарських культур. Ці дані служать підставою для оптимального розміщення і концентрації посівів сільсь­когосподарських культур, тобто розміщення їх на землях, які дозво­ляють звести до мінімуму необхідні затрати на їх вирощування і зби­рання. Екологічно придатними рахуються такі землі, на яких товарне виробництво сільськогосподарських культур е рентабельним, тобто реалізація товарної продукції, одержана на них, забезпечує відпо­відний прибуток.

Однак виробництво сільськогосподарських культур здійснюється у певній системі землеробства, яка характеризується чергуванням культур у сівозміні. Тому дані земельного кадастру і особливо оцін­ки земель дозволяють встановити найбільш оптимальну структуру посівів у конкретних природноекономічних умовах, що особливо важли­во при розробці проектів внутрігосподарського землевпорядкування, в яких вирішуються питання господарське доцільного розміщення по­сівів сільськогосподарських культур у сівозмінних масивах.

В умовах високорозвинутого сільського господарства дані оцінки земель потрібні для управління сільськогосподарським виробництвом, щоби, по-перше, об’єктивно оцінити діяльність господарств, і по-друге, створити передумови для вирівнювання економічних умов гос­подарств з врахуванням різних природних і економічних факторів. Об'єктивна оцінка, діяльності господарств передбачає визначення економічних показників господарств не з фізичних гектарів оброблю­ваних земель, а з умовних, які визначаються шляхом переводу фізич­ної площі по балах оцінки або інших відносних величинах у співставимий стан. У кінцевому результаті це створює умови для рівної оплати за рівну працю, що відповідає вимогам соціальної справедливості всім працюючим на землі. Однак практика показує, що повсюдного застосування дані земельного кадастру при аналізі і оцінці госпо­дарської діяльності сільськогосподарських підприємств ще не знахо­дять, в результаті чого недостатньо стимулюється підвищення ефек­тивності використання земель. Вказані прорахунки в економіці сільсь­кого господарства потребують розробки і застосування єдиної мето­дики використання даних оцінки земель в планово-економічних розра­хунках. Ігнорування даних оцінки земель в практиці планування сільсь­кого господарства приводить до недоодержання частини сільськогоспо­дарської продукції, в основному за рахунок недовикористання кращих земель. Погектарний принцип планування урожайності культур і обся­гів виробництва сільськогосподарської продукції від досягнутого рівня, без врахування якості земель, приводить, як правило, до "не­довантаження" господарств з кращими землями і "перевантаження" господарств з гіршими землями. Це приводить до таких недоліків ви­користання земель: по-перше, порушується оптимальна структура посівних площ у сторону перевищення її допустимих параметрів, що супро­воджується зниженням родючості ґрунтів, і, по-друге, необгрунтоване і недопустиме, але вимушене розміщення посівів технічних культур на еродованих землях, сприяє посиленню ерозійних процесів, протирічить вимогам охорони земель.

Вирівнювання економічних умов господарства на базі даних оцін­ки земель зв’язано не тільки з економічними питаннями /планування і виробництво продукції сільського господарства/, але і з вирі­шенням деяких соціальних завдань. Відмінності у результатах госпо­дарської діяльності без детального врахуванням якості земель при­водять до появи дефіциту у робочій силі в економічно слабих господарствах, а це у свою чергу супроводжується низьким рівнем житло­вого, культурно-побутового будівництва і інших елементів соціальної інфраструктури.

Велике значення мають дані оцінки земель для обґрунтування но­вих форм територіальної організації сільськогосподарського вироб­ництва. Приватизація землі і перехід до організації селянських /фер­мерських/, особистих підсобних господарств, передача земель в орен­ду потребують обґрунтування насамперед розмірів платежів за землю при передачі земель у власність, при вилученні земельного податку і орендної плати залежно від якості земель і місцеположення земель­них ділянок. На перехідному етапі до ринкових відносин дані оцінки земель мають важливе значення при визначенні обсягів держзамовлення на продаж сільськогосподарської продукції, від об’єктивності яких залежить реальність стимулів найбільш продуктивної праці фермерів, орендарів, селян та ефективного використання земель.

На даний час оцінка земель застосовується при паюванні земель колективної власності сільськогосподарських підприємств, коли з врахуванням якості земель обчислюється середня земельна частка /пай/ і відображається у Сертифікаті на право приватної власності на цю частку /пай/.

На сучасному етапі важливого значення надається охороні земель­них ресурсів. Попередні періоди інтенсифікації сільськогосподарсь­кого виробництва супроводжувалися освоєнням великих площ малопродук­тивних земель під посіви сільськогосподарських культур. Залучення таких земель до сільськогосподарського обробітку призвело до їх деградації, руйнування, що нині має негативні екологічні наслідки. За даними економічної оцінки ці землі мають дуже низькі показники оцінки і як наслідок їх використання в системі сівозмін є неефектив­ним не тільки з економічного, але й екологічного боку.

Тому за даними економічної оцінки земель необхідно визначати граничне допустимі межі залучення земель до інтенсивного викорис­тання в сільському господарстві, нижче яких необхідно здійснювати їх консервацію шляхом залуження, заліснення, створення охоронних зон тощо.

Тому за даними економічної оцінки земель необхідно визначати граничне допустимі межі залучення земель до інтенсивного викорис­тання б сільському господарстві, нижче яких необхідно здійснювати їх консервацію шляхом залу-ження, заліснення, створення охоронних зон тощо,