Поняття і завдання економічної оцінки земель

Завершальною складовою частиною державного земельного кадаст­ру є економічна оцінка земель, яка дає кількісну характеристику об’єктивно існуючої ґрунтової родючості за економічними показни­ками. Вона полягає у визначенні економічного ефекту від викорис­тання різних за якістю земель шляхом врахування відмінностей у продуктивності праці трудівників сільського господарства при до­сягнутому рівні інтенсивності землеробства.

Економічна оцінка земель більш ширше поняття, ніж бонітування грунтів. Вона ставить своїм завданням визначення порівняльної цінності економічної родючості ґрунтів, в основному у виді дійсної родючості ,та місцеположення земель. Економічна оцінка земель не виключає також визначення порівняльної цінності потенціальної родючості ґрунтів, що повинно виражатися у виді перспективної оцінки земель.

Завдання практичного застосування даних оцінки земель в сільському господарстві, міжгалузевому аспекті і при створенні кадастру природних ресурсів обумовлюють особливості методичних підходів до виявлення впливу різних природноекономічних умов на рівень про­дуктивності праці, економічні результати виробництва. У зв'язку з цим спостерігаються різні підходи до обґрунтуванню методик оцінки земель щодо вибору критерію і показників економічної оцінки земель і навіть самого поняття економічної оцінки земель.

Тривалий час під економічною оцінкою землі вважалася оцінка землі як головного засобу виробництва у сільському господарстві, тобто обмежуючись лише економічною оцінкою земель сільськогосподарського призначення. Цілком очевидно, що економічна оцінка земель повинна охоплювати всі землі країни, які є об’єктом державного земельного кадастру. Отже, економічна оцінка земель - це оцінка їх як природного ресурсу і головного засобу виробництва у сільському господарстві.

Вивчаючи питання бонітування ґрунтів було встановлено, що еко­номічна оцінка земель разом з бонітуванням ґрунтів розглядаються як єдиний земельнооціночний процес під назвою “оцінка земель”. Вони тісно зв’язані між собою спільністю мети, спираються на єди­ні дані реєстрації землеволодінь, землекористувань, обліку кіль­кості і якості земель, матеріали спеціальних обстежень і джерела економіко-статистичної інформації про виробничі показники викорис­тання оцінюваних земель.

Бонітування ґрунтів і економічна оцінка земель розглядаються як єдиний процес визначення продуктивної здатності земель, оскіль­ки природні та набуті властивості ґрунтів, технологічні особли­вості і місцеположення земель, інтенсивність виробництва одночасно і взаємозв’язане впливають на продуктивність землеробської праці.

Основна відмінність економічної оцінки землі від бонітування ґрунтів полягає в тому, що бонітування вивчає ґрунти як природне тіло, без врахування економічних умов ведення сільськогосподарсь­кого виробництва, при економічній оцінці земля розглядається як предмет праці і знаряддя виробництва у сільському господарстві. Економічна оцінка землі повинна з достатньою точністю відобразити відмінності у якості земель з точки зору економічної родючості при досягнутому рівні інтенсивності: землеробства. Вона проводить­ся з врахуванням місцевих природних і економічних умов виробництва, місцеположення ділянок, затрат праці і засобів на одержання сільсь­когосподарської продукції. Однак цим суть економічної оцінки землі не вичерпується. Вона повинна враховувати необхідність раціональ­ного використання не тільки земель сільськогосподарського призна­чення, але і всіх інших категорій земель.

Економічна оцінка, на відміну від бонітування ґрунтів, дає оцінку земель не тільки за її родючістю, але і за місцеположенням їх відносно до пунктів реалізації продукції, промислових центрів, шляхів сполучення. З другої сторони, для одержання однакової кіль­кості продукції з одиниці площі на різних землях, необхідна різна кількість затрат. Щоб визначити рівень впливу різних грунтів на процес суспільного виробництва необхідно провести економічну оцін­ку земель.

Залежно від цілей і завдань, оцінка земель може бути частковою і загальною. Часткові оцінки передбачають визначення ступеня ефек­тивності вирощування конкретних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах. Матеріали часткових економічних оцінок земель міс­тять дані про придатність Їх для вирощування різних сільськогоспо­дарських культур, що забезпечує відповідний економічний ефект без додаткових капітальних вкладень. Загальна економічна оцінка земель передбачає визначення об'єктивних показників родючості і показни­ків, які характеризують ефективність використання землі при досяг­нутому рівні інтенсивності землеробства. Вона проводиться на основі обліку затрат і результатів по всій сукупності .вирощуваних культур.

Очевидно, що в тих господарствах, які розміщені в кращих умо­вах відносно пунктів реалізації продукції і баз постачання, цінність землі вище і навпаки. "Одна і та ж земля, - писав В.В.Докучаєв, - дивлячись по зоні, може і нічого не вартувати, а може бути оцінена одиницями, тобто віднесена до розраду земель найвищої оцінки. Уже з цього видно, як складна справа сільськогосподарської оцінки земель і які різноманітні знання потрібні для того, щоб розібра­тися в них" [13, с.344].

Завдання економічної оцінки землі витікають з потреб суспільст­ва у підвищенні ефективності використання земель, які виражаються у проведенні об’єктивного аналізу господарської діяльності сільсь­когосподарських підприємств, науково обґрунтованому визначенню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, економічному обґрунтуванні схем, проектів і робочих проектів землевпорядкування Економічна оцінка землі служить одним із інструментів, які допома­гають виявити вплив факторів землі на результати її використання.

Завданням оцінки земель є розширення функцій землевпорядної служби по доцільному управлінню земельним фондом і господарюванню на ньому.

Економічна оцінка землі, доповнюючи бонітування ґрунтів, дасть більш поглиблену оцінку землі як природного тіла з врахуванням економічних умов виробництва, особливо таких, як спеціалізація гос­подарств, інтенсивність виробництва. Це видно із практичних прик­ладів використання земель на невеликих територіях. Так, наприклад, одні і ті ж ґрунти за генетичними, фізико-хімічними і біологічними властивостями, але розміщені в господарствах відгодівельного, ово­чівницького або молочно-тваринницького напрямів і до того ж в різ­них умовах відносно міст, баз постачання представляють різну цін­ність для власників землі і землекористувачів.