Визначення і суть строкових угод.
Похідні фінансові інструменти, або деривативи, - особлива група цінних паперів, які мають встановлені законодавством реквізити і засвідчують зобов'язання, внаслідок виконання яких відбувається перехід права власності на базовий актив або проводяться розрахунки на підставі ціни (велечини) базового активу. Це інструменти, механізм випуску й обігу яких пов’язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів. Ціни на похідні фінансові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покладино в їх основу і називакються базовими активами. Базовими активами можуть бути цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, товарні ресурси, дорогоцінні метали, іноземна валюта тощо.
Основу класу похідних фінансових інструментів становлять ф’ючерсні, форвардні, опціонні угоди та свопи. А також до них відносять: депозитарну розписку, сертифікат цінного папера, варанти, ордера, купони.
Депозитарна розписка (свідоцтво)- похідний цінний папір, що завідчує право власності інвестора-резидента на певну кількість цінних паперів іноземного емітента, загальний обсяг емісії яких обліковується в іноземні валюті.
Сертифікат акцій (облігацій) – це документ, що завідчує право власності на відповідні цінні папери, а також право володіння і розпорядження одним або декількома цінними паперами одного випуску (серії).
Варант – це похідний цінний папір, що надає власнику право на купівлю цінних паперів за певною ціною й у встановлений термін, а також додаткове свідоцтво, що видається разом з цінним папером. Надає його власникову право на додаткові пільги після закінчення визначеного терміну. Варантце різновид конвертованого цінного папера.
Ордер – або передплатний сертифікат – дає своїм власникам право купівлі (передплати) додаткових цінних паперів за певною ціною у певний час.
Купон – це відривна частина цінного папера, що дає право на одержання у встановлені в ньому терміни доходу (відсотків), дивідендів за ним. Найчастіше купон є атрибутом облігації, яка називається в цьому випадку купонною.
Ф’ючерсні, форвардні та опціонні угоди можна розглядати як такі, що мають спільну основу. Всі вони пов’язані з купівлею-продажем певного активу у визначений час у майбутньому по наперед обумовленій ціні. Ця ціна має назву фордної ціни на відміну від ціни продажу активу на реальному ринку в даний момент часу, яку називають поточною ринковою ціною, ціною грошового ринку або ціною спот.
Основною причиною появи та розвитку ринку строкових угод було бажання виробників та покупців продукції зменшити вплив небажених цінових змін на результати проведення майбутніх операцій з купівлі-продажу цієї продукції на ринку. Ринок строкових угод став одним із механізмів страхування від ризиків цінових змін на реальному ринку.
Страхування від можливої несприятливої зміни цін на цей актив на реальному ринку за допомогою проведення операцій на ринку строкових угод називають хеджуванням.
Розрізняють довге та коротке хеджування. Якщо учасник ринку придбав з метою страхування від небаженої зміни цін на ринку строковий контракт на купівлю певного активу, то вважають, що він здійснює хеджування купівлею, або довге хеджування. Якщо учасник ринку придбав контракт на продаж певного активу, то кажуть, що він здійснює хеджування, або коротке хеджування.
На строковому ринку операції провадяться в основному реальними власниками активів і фінансовими посередниками. Фінансові посередники рідко бувають зацікавлені в реальному володінні товарами чи фінансовими активами, що покладені в основу строкових контрактів. Їх метою є отримання спекулятивного прибутку від різниці в цінах купівлі-продажу строкових контрактів. Тому часто одних учасників строкового ринку називають хеджерами, а інших спекулянтами.
У цілому ринок строкових угод не тільки слугує ефективним механізмом страхування цінових ризиків, а й є високодохідним об’єктом інвестування вільних фінансових ресурсів.
Функції похідних цінних паперів.
Функції основних цінних паперів задаються потребами фондового ринку та економічним розвитком у цілому. Функції ж похідних виходять з особливостей обігу основних цінних паперів, полягають у забезпеченні виконання основними паперами своїх функцій. У цьому зв'язку можна визначити похідні цінні папери як фінансові інструменти, що обслуговують процес функціонування основних цінних паперів. Структурно до функцій похідних фінансових інструментів входить:
v Посвідчення прав, які випливають із володіння основним папером (сертифікат, акцій, облігацій);
v Надання додаткових пільг власникам основного папера (опціон, варант, ордер).
v Забезпечення функціонування основного папера (купон).
v Прогнозування динаміки курсів та страхування власників цінних паперів від їх падіння (ф'ючерс, опціон)
v Можливість заміни основного папера його сурогатною формою (сертифікати акцій, облігацій, депозитарні розписки)
v Забезпечення проникнення основного папера на іноземні фондові ринки (депозитарні розписки).
Похідні цінні папери, як правило, мають більш ризикований характер, ніж основний цінний папір, оскільки ризик за останнім додається до ризиків за похідними цінними паперами.
Критеріями віднесення фінансового інструменту до групи похідних є:
¨ Залежність його ціни безпосередньо або опосередковано від ціни або характеристики базового активу;
¨ Стандартизація умов виконання зобов'язань за фінансовим інструментом;
¨ Наявність сукупності документів, які мають один базовий актив, однаковий термін обігу і термін виконання зобов'язань;
¨ Відповідність обсягу та якості базового активу встановленим стандартам.
До похідних цінних паперів можуть бути віднесені фінансові інструменти, закріплені тільки в бездокументарній формі незалежно від їх найменування; умови виникнення й обігу яких відповідають вищевказаним критеріям.
Дата добавления: 2016-02-02; просмотров: 1584;