Педагогічна техніка, особливості її прояву в діяльності викладача вищої школи

Важливе місце в структурі професійної діяльності викладача вищої школи, в становленні його педагогічної культури, майстер­ності посідає такий змістовий модуль, як педагогічна техніка. По­няття "педагогічна техніка" з'явилося порівняно недавно. Слово "техніка" необхідно розуміти у його первісному значенні. Грецьке technike означає вправний, досвідчений, умілий. Стародавні греки techne називали мистецтво, майстерність. Сучасні словники так роз­кривають сутність означеного поняття: "Техніка. 1. Сукупність за­собів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей. <...> 3. Су­купність прийомів, навичок, що застосовуються в певній діяльності, певному ремеслі, мистецтві.

...Володіння такими прийомами, навич­ками, професійне вміння, майстерність, вправність"11.

Подібні тлумачення слова "техніка" порушують звичне розу­міння цього поняття, пов'язане безпосередньо з машинами, ме­ханізмами, й наближають до вживання його в нематеріальній сфері діяльності. Ми виходимо з тлумачення "техніки" як сукуп­ності засобів, прийомів, навичок, які використовуються у на­вчально-виховній роботі.

Педагогічна техніка — це сукупність раціональних засобів, умінь та особливостей поведінки педагога, спрямованих на ефек­тивну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-ви­ховної роботи з окремим індивідом чи колективом відповідно до поставленої мети навчання та виховання з урахуванням конкрет­них об'єктивних і суб'єктивних умов.

Важливими вимогами педагогічної техніки с:

—мистецтво одягатися з урахуванням особливостей профе­сійної діяльності;

—володіння своїм тілом: уміння ходити, сидіти, стояти;

—володіння мімікою, жестами;

—сформованість мовленнєвої культури: правильне профе­сійне дихання, чітка дикція, належні темп і ритм, логічна побу­дова висловлювань тощо;

—вироблення оптимального стилю в навчально-виховній діяльності;

—уміння вправно й доцільно здійснювати окремі дидактичні
операції (писати на дошці, користуватися технічними й наочни­ми засобами навчання, ставити запитання, слухати відповіді,
оцінювати навчальну діяльність студентів і т. ін.);

—здатність керувати своїм психічним станом і станом вихо­ванців.

У процесі дослідження рівнів сформованості й володіння педа­гогами вищої школи компонентами педагогічної техніки ми про­аналізували діяльність 70 викладачів. Для цього застосували ме­тодику експертних оцінок з використанням методів спостережен­ня, аналізу, математичної статистики та ін. Рівень сформованості компонентів педагогічної техніки визначався за 10-бальною шка­лою оцінювання. Узагальнені результати подано в табл. 11.

Аналіз отриманих результатів дає підстави стверджувати, що рівень володіння викладачами вищої школи компонентами пе­дагогічної техніки з урахуванням потреб професійної діяльності порівняно низький.

Таблиця 11. Аналіз рівня сформованості педагогічної техніки

Наші тривалі дослідження проблеми, наскільки випускники педагогічних навчальних закладів володіють науковими засада­ми і практичними вміннями в царині педагогічної техніки, по­казали невтішні результати. Спроби ввести з ініціативи академі­ка І. А. Зязюна у 80-х роках минулого століття в навчальні плани педагогічних спеціальностей дисципліну "Основи педагогічної майстерності" не скрізь дістали належну підтримку. Ллє досвід переконує, що курс "Педагогічна майстерність", і навіть окрема дисципліна "Педагогічна техніка", необхідні в системі професій­ної педагогічної підготовки фахівців для всіх типів навчально-виховних закладів.

Отже, донині залишається актуальною думка К.Д. Ушинського: "Мистецтво виховання має ту особливість, що майже всім воно здається справою знайомою і зрозумілою, а декому навіть справою легкою — і тим зрозумілішим і легшим здається воно, чим менше людина з ним обізнана, теоретично чи практично. Майже всі визнають, що виховання вимагає терпіння; дехто вва­жає, що для нього потрібні вроджена здібність і вміння, тобто навичка; але дуже мало хто прийшов до переконання, що крім терпіння, вродженої здібності й навички, потрібні ще й спеціальні знання, хоч численні педагогічні блукання наші й могли б усіх переконати в цьому"'.

Завдання для самостійної роботи

1. Ознайомтесь із висловлюваннями В.О. Сухомлинського
щодо педагогічної майстерності (див. предметний покажчик до
п'ятого тому п'ятитомного видання творів В.О. Сухомлинського
"Майстерність педагогічна". — К., 1976 —1977 р.), випишіть
6—7 висловлювань автора про сутність педагогічної майстерності.

2. Спираючись на власний досвід, наведіть приклад прояву
педагогічної майстерності ваших викладачів.

3. Зверніться до монографії "Педагогічна майстерність" за
редакцією І.А. Зязюна (К., 1997) і з'ясуйте складові педагогічної
майстерності.

4. Проаналізуйте дії викладачів вищої школи, які є виявом
педагогічної майстерності.

Завдання й запитання для роздумів і самоконтролю

1. Який сенс ви вкладаєте в поняття "педагогічна майстер­ність"?

2. Назвіть і поясність компоненти і зміст педагогічної майстер­ності.

3. У чому полягає сутність педагогічної техніки, які її скла­дові?

4. У чому ви вбачаєте взаємозв'язок між поняттями "педаго­гічна техніка" і "педагогічна майстерність"?

5. Що таке психотехніка? Який взаємозв'язок психотехніки
з педагогічною майстерністю?

6. Назвіть основні педагогічні якості й педагогічні вміння, які
є передумовою становлення педагогічної майстерності.

7. У чому виявляється педагогічний такт? Відповіді проілю­струйте конкретними прикладами.

8. Що розуміється під поняттям "педагогічна культура"? Чи
можна стверджувати, що педагогічна культура є передумовою
педагогічної майстерності? А може навпаки?

Література

Андрущенко В. Основні тенденції розвитку вищої освіти в Україні на рубежі століть (Спроба прогностичного аналізу) // Вища освіта України. — 2000. — № 1. — С. 11—17.

Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. — К.: Либідь, 1997.

Грішнова О А. Людський капітал (формування в системі осві­ти і професійної підготовки). — К.: Знання, КОО, 2001.

Джуринскии А.Н. Развитие образования в современном ми­ре. — М.:Владос, 1999.

Кіпень В., Коржов Г. Викладачі вузів: соціологічний порт­рет. — Донецьк, 2001.

Кремень В.Г. Філософія освіти XXI століття // Освіта Украї­ни. — 2002. — 28 грудня. — № 102—103.

Литвин В.М. Українська культура й освіта в контексті суспі-льних трансформацій // Урядовий кур'єр — 2002. — 24 верес-ня. — №175.

МакаренкоА.С. Про мій досвід //Твори: В 7 т. — К.: Рад. шк.. 1954. — Т. 5.

Педагогика и психология вьісшей школьї: Учеб. пособие. — Ростов н/Д.: Феникс, 2002. — 544 с.

Педагогічна майстерність / За ред. І.А. Зязюна. К.: Вища шк.,1997.

Сурмін Ю. Кінець епохи "старанних відмінників" // Синер-гія.— 2001.—№2—3(3—4).

Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання // Вибрані педагогічні твори: У 2 т. — К.: Рад. шк., 1983. — Т. 1.

Ушинський КД. Твори: В б т. — К.: Рад. шк., 1952. — Т. 1.

Фініков Т. Сучасна вища освіта: світові тенденції України. К.: Таксон, 2002.

РОЗДІЛ 2