Професійно-педагогічне спілкування й типологія особистості викладача вищої школи

Загальновідомо, що освітня галузь — одна з найбільш консер­вативних сфер людської діяльності. її працівники вирізняються відданістю схемам і технологіям, які вони засвоїли, до яких .звик­ли, стійкістю несприйняття нового, стереотипністю мислення і дій. Стрімко змінюються часи, студенти, а значна частина ви­кладачів вищої школи керується параметрами тієї системи коор­динат, яка їх сформувала. Як і раніше найвагомішими якостями студента вважаються дисциплінованість, слухняність, насліду­вання пропонованих викладачем зразків, тобто конформізм. Не приймається дисидентність студента: оригінальність мислення й поведінки, самостійність думок, суджень, вимога поваги до себе як до особистості й партнера в спільній справі.

Студенти, шкільний період навчання яких проходив в умо­вах часткової демократизації соціального укладу життя, гумані­зації суспільних відносин, гостро відчувають необхідність ради­кальних змін у форматі "викладач — студент", не бажають тер­піти зневажливе ставлення до себе. Вони цінують не тільки знан­ня педагога, а й хочуть бачити в ньому душевну, розуміючу, спра­ведливу, чесну, високоморальну й порядну людину. Нинішній викладач вищої школи має бути тонким психологом, глибоко емпатійною, атракційною особистістю.

До найважливіших якостей викладача, що сприяють успіш­ному виконанню ним своїх функцій, належить педагогічна комунікативність. Багато труднощів і невдач у педагогічній діяльності зумовлено саме недоліками сфери професійно-педагогічно­го спілкування. Педагогічне спілкування — це сукупність методів і засобів, застосування яких забезпечує досягнення мети навчан­ня та виховання і визначає характер взаємодії між двома головни­ми суб'єктами педагогічного процесу. Відомий російський психо­лог В. А. Кан-Калик виділяє такі стилі педагогічного спілкування.

1. Спілкування на основі високих професійних настанов педагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. Про
таких говорять: "За ним діти (студенти) буквально по п'ятах хо­дять". У вищій школі інтерес у спілкуванні стимулюється ще й
загальними професійними інтересами, особливо на профільних
кафедрах.

2. Спілкування на основі дружнього ставлення. Цей вид ко­мунікації передбачає захопленість спільною справою. Педагог
виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної
навчальної діяльності (але при цьому слід уникати панібратства), і
Особливо це стосується молодих педагогів, якщо вони не бажають потрапити в конфліктну ситуацію.

3. Спілкування-дистанція. Це найбільш поширений тип пе­дагогічного спілкування, за якого постійно спостерігається дистанція у всіх сферах: навчанні — з посиланням на авторитет і про­
фесіоналізм; вихованні — на життєвий досвід і вік. Такий стиль
формує відносини "вчитель — учні". Але це не означає, що учні
мають сприймати педагога як ровесника.

4. Спілкування загравання. Воно властиве молодим викладачам, які надмірно прагнуть популярності. Таке спілкування забезпечує лише фальшивий, дешевий авторитет.

Як правило, у педагогічній практиці спостерігається поєднан­ня стилів у певній пропорції при домінуванні одного з них.

Заслуговує на увагу класифікація стилів педагогічного спіл­кування, запропонована М. Таленом (табл. 7). Треба враховува­ти, що в її основу покладено вибір ролі педагогом, виходячи із власних потреб, а не з потреб того, хто навчається.

Отже, викладач ВНЗ постає перед студентами як фахівець і керівник процесу спілкування. Його репутація, авторитет, пре­стиж значною мірою залежать від уміння спілкуватися, тонко відчувати аудиторію та окремого студента. Особливі труднощі в налагодженні педагогічного спілкування, взаємовідносин зі сту­дентами у сфері особистісних контактів відчувають педагоги-по-

Таблиця 7. Класифікація стилів педагогічного спілкуваня за М. Таленом

 

Модель Характеристика
"Сократ" Педагог з репутацією любителя спорів і диску­сій, які він навмисно провокує на заняттях. Йому властиві індивідуалізм, несистематич-ність у навчальному процесі через постійну конфронтацію: студенти посилюють захист власних позицій, вчаться їх обстоювати
"Керівник групової дискусії" Головним у навчально-виховному процесі педа­гог вважає досягнення згоди й співробітництва між студентами, беручи на себе роль посередни­ка, для якого пошук демократичного консен­сусу важливіший за результат дискусії
"Майстер" Педагог виступає як взірець для наслідування, який необхідно безумовно копіювати, і перед­усім не стільки у навчальному процесі, скільки у ставленні до життя взагалі
"Генерал" Не допускає будь-якого двозначного смислу, підкреслено вимогливий, жорстко домагається слухняності, оскільки вважає, що завжди і в усьому правий, а студент, як солдат-новобранець, беззаперечно повинен підкорятися наказам. За даними М. Талена, цей стиль поширений у педа­гогічній практиці більше, ніж усі інші разом
"Менеджер" Поширений у радикально орієнтованих школах і пов'язаний з атмосферою ефективної діяль­ності класу, заохоченням ініціативи й самостій­ності учнів. Педагог прагне до обговорення з кожним учнем смислу завдання, якісного кон­тролю та оцінки кінцевого результату
"Тренер" Атмосфера спілкування в класі пронизана ду­хом корпоративності. Учні при цьому виступа­ють гравцями однієї команди, де кожний зокре­ма не важливий як індивідуальність, а всі разом становлять силу. Педагогу відводиться роль натхненника групових зусиль, для якого голов­не — кінцевий результат, блискучий успіх, перемога
"Гід" Втілений образ "ходячої енциклопедії". Лако­нічний, точний, стриманий. Відповіді на всі запитання йому відомі завчасно, як і самі запитання. Технічно бездоганний, і саме тому часто відверто нудний

 

чатківці. Щоб оволодіти високим рівнем професійно-педагогіч­ного спілкування зі студентами, треба глибоко знати його психо­логічні, змістові й процесуальні основи.

Залежно від якості володіння майстерністю (мистецтвом) пе­дагогічного спілкування студенти відносять викладача до відпо­відної категорії (умовної, суб'єктивної) (табл. 8).

Таблиця 8. Категорії викладачів залежно від якості володіння май­стерністю (мистецтвом) педагогічного спілкування

 

 

Викладачі — "вічні студенти" Розуміють студентів, бачать у них осо­бистість, охоче спілкуються на різні теми, володіють високим інтелектом і професіоналізмом
Викладачі — "колишні моряки" Намагаються встановити військову дисципліну. Вимагають тотального і безумовного прийняття їхньої думки. Цінують "рабство", а не інтелект і вмі­ння логічно мислити. Намагаються задавити "я" студента шляхом адміні­стративних заходів
Викладачі-формалісти На роботі "відбувають" свої години. До студентів байдужі: робіть, що хочете, аби мені не заважали
"Байдужі", "заздрісні", "обмежені", "пани", "роботи" Викладачі, які за людськими і профе­сійними якостями не відповідають ідеалу, прийнятному для студента
"Трудяги", "гурмани", "друзі" Викладачі, які користуються автори­тетом у студентів у зв'язку з окремими привабливими особистісними рисами
"Викладач-стандарт" Знає свій предмет, живе своєю роботою. Тяжкий у спілкуванні. Амбітний. Впер­тий, не цікавий ні собі, ні студентам'

 

Отже, важливе місце у навчально-виховному процесі вищої школи належить особистості викладача, його комунікативним умінням, здатності встановлювати діалог зі студентом, розуміти й адекватно сприймати світ іншого — не підлеглого, а рівноправ­ного партнера, колеги в складному мистецтві навчання

 








Дата добавления: 2016-01-29; просмотров: 840;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.006 сек.