Сутність спілкування з однолітками у дошкільному віці

Подібно будь-якої іншої діяльності, спілкування спрямоване на задоволення особливої ​​потреби людини. Ми вважаємо, що в людини існує самостійна потреба в спілкуванні, тобто несвідомо до інших потреб (наприклад, до потреб в їжі і теплі, у враженнях і активності, в прагненні до безпеки) потреба в спілкуванні полягає в прагненні до пізнання самого себе й інших людей. Оскільки таке знання тісно переплітається зі ставленням до інших людей, можна говорити, що потреба в спілкуванні є прагнення до оцінки та самооцінки: до оцінки іншої людини, до з'ясування того, як ця інша людина оцінює цю особистість, і до самооцінки. Згідно з даними М. Лісіної, до 2,5 місяців у дітей можна констатувати оформлення потреби в спілкуванні.

Розвиток мотивів спілкування відбувається в тісному зв'язку з основними потребами дитини, до яких ми відносимо потреба в нових враженнях, в активній діяльності, у визнанні та підтримки. На цій основі М. Лісіна виділяє три основні категорії мотивів спілкування – пізнавальні, ділові та особистісні.

Пізнавальні мотиви спілкування виникають у дітей у процесі задоволення потреби в нових враженнях, одночасно з якими у дитини з'являються приводи для звернення до дорослого.

Ділові мотиви спілкування народжуються у дітей в ході задоволення потреби в активній діяльності як результат необхідності допомоги дорослих. І, нарешті, особистісні мотиви спілкування специфічні для тієї сфери взаємодії дитини і дорослого, що становить саму діяльність спілкування. Якщо пізнавальні та ділові мотиви спілкування відіграють службову роль і опосередковують досягнення більш далеких, кінцевих, мотивів, то особистісні мотиви отримують в діяльності спілкування своє кінцеве задоволення.

Виділяють три основні категорії засобів спілкування:

ü експресивно-мімічні,

ü предметно-дійові,

ü мовні операції.

Перші виражають, другі зображують, а треті – позначають той зміст, який дитина прагне передати дорослому і отримати від нього.

Дослідження М. Лісіної довели, що лінії розвитку різних аспектів спілкування породжують кілька змінюючих один одного етапів, або рівнів, на кожному з яких діяльність спілкування виступає в цілісній, якісно своєрідній формі. Таким чином, розвиток спілкування з дорослими у дітей від народження і до семи років відбувається як зміна декількох цілісних форм спілкування.

Отже, формою спілкування називаєтьсяо діяльність спілкування на певному етапі її розвитку, взяту в цілісній сукупності рис і яка характеризується за кількома параметрами. М. Лісіна виділяє наступні п'ять параметрів:

Ø час виникнення даної форми спілкування протягом дошкільного дитинства;

Ø місце, що займає дана форма спілкування в системі більш широкої життєдіяльності дитини;

Ø основний зміст потреби, що задовольняється дітьми в ході даної форми спілкування;

Ø провідні мотиви, які спонукають дитину на певному етапі розвитку до спілкування з оточуючими дорослими людьми;

Ø основні засоби спілкування, за допомогою яких у межах даної форми спілкування здійснюються комунікації дитини з дорослими [11, c. 49].

Майже в кожній групі дитячого садка розгортається складна і часом драматична картина стосунків дітей. Дошкільнята дружать, сваряться, миряться, ображаються, ревнують, допомагають один одному, а іноді роблять дрібненькі «капості». Всі ці відносини гостро переживаються і несуть масу різноманітних емоцій.

У багатьох дітей вже в дошкільному віці формується і закріплюється негативне ставлення до інших, що може мати дуже сумні наслідки. Вчасно визначити проблемні форми міжособистісних відносин і допомогти дитині подолати їх – найважливіше завдання батьків. Для цього необхідно знати вікові особливості спілкування дітей, нормальний хід розвитку спілкування з однолітками, а також психологічні причини різних проблем у відносинах з іншими дітьми [8].