Складчаста область Казахського узгір’я

Характеризується сильною мінливістю складчастих зон, що входять до її складу. Ці зони утворюють дві взаємозв’язані дуги – каледон7ську і вкладену в неї герцинську.

На більшій частині КУ абсолютні відмітки від 0,4 до 0,8 км. Рельєф являє собою сполучення слабо розчленованих денудаційних плато, дрібносопочника та ділянок низькогір’я. На окремих ділянках виділяються невисокі хребти та пасма (Кокчетав, Ерментау, Баянаул…). На півдні знаходяться западини, зайняті озерами – Тенизька, Балхаська, Алакольська, річки…).

ТЕКТОНІЧНА СТРУКТУРА КАЗАХСЬКОГО УЗГІР’Я

1. Казахстано-Північнотяньшаньська складчаста системаХарактеризується складною багатоярусною складчастою структурою (рис...). Найдревнішими елементами є Кокчетавський і Улутауський середині масиви та Мойинкумський масив на півдні. Улутауський масив поділяється на два блоки: Карсакпайський і Араганатинський. Масиви складені інтенсивно дислокованими товщами слюдяних сланців, гнейсів, амфіболітів і кварцитів архею (до 10 км), перекритими осадово-вулканогенними серіями нижнього протерозою (до 15 км) з гранітними інтрузіями. Метаморфізовані утворення протерозою відслонюються також у ядрах Ішкеольмеського і Ерментауського синкліноріїв.

До каледонід відносяться Джаркаінагачський, Бощекульський, Майкаінський, Бетпакдалінський антиклінорії.

Каледонський структурний комплекс включує вулканогенні, уламкові і теригенно-кремнисті формації (rf-v), осадово-вулканогенні товщі кембрію і ордовіку, що відповідають пізній стадії розвитку каледонських геосинклінальних прогинів. Каледонські синклінорії: Мар’ївський, Калмиккульський, Байконурский, Баянаульський, Степнякський, Джалаір-Найманський, Чінгізський.

Каледоніди із неузгодженням перекриті значно менш деформованими вулканогенно-осадовими утвореннями девонського, кам’яновугільного і пермського віку. Девонські утворення (D_1-2 ) складають потужний девонський пояс на межі каледоніди і герцинід. Довжина пояса 1700км, ширина 100-150км. У фаменський час майже вся територія каледоніди вкрита чохлом мілководно-морських теригенно-карбонатних відкладів. У пізньому палеозої більша частина території зазнала підняття і девонсько – нижньокам’яновугільні відклади збереглися лише у мульдах і грабенах.

Джунгаро-Балхаська герцинська складчаста система. Займає внутрішню частину Казахського узгір’я. Тектонічна структура сформувалася у різний час у різних зонах. Відповідно, виділяються різні структурні яруси: у крайових північно-західних і південно-східних – доріфейський фундамент, вендсько-нижньодевонський евгеосинклінальний і середньодевонсько-середньокам’яновугільний міогеосинклінальний; у північно-східній частині – середньо-верхньопалеозойський, у внутрішній частині – ордовіксько-пермський наземний вулканогенний.

Північно-західна частина Джунгаро-Балхаської складчастої системи відрізняється найбільш складною складчасто-насувною структурою. Найбільші антиклінорії: Спаський, Тектурмаський, Атасуйський, Актау-Моінський, Північно-Балхаський, Джунгарського Алатау. Синклінорії: Нуринський, Карасорський, Успенський, Жаман-Сарисуйський. Западини: Калмакемельська, Чілійська, Ткорауська, Барканаська тощо.

Складчасті зони і вулканічні пояси перетинаються численними розломами скидового, підвидового та здвигового типів з утворенням блоків.

З початку мезозою територія Казахського узгір’я розвивалася, як область переважного підняття з одночасним формуванням западин, мульд та параплакосів (Балхаська, Алакольська западини).

СТРАТИГРАФІЯ КАЗАХСЬКОГО УЗГІР’Я. Архейвідслонюється у Кокчетавському масиві (зерендинська серія) і представлений слюдяними та силіманіт-гранат-слюдяними сланцями, плагіогнейсами, гранулітами, еклоґітами (>9км). Протерозой (нижній-верхній) представлений потужними серіями осадово-вулконогенних утворень, регіонально метаморфізованих у зеленокам’яній фації. Складають серединні масиви.

Протерозой верхній (ріфей)представлений слабо метаморфізованими осадово-вулканогенними товщами. Це сланці, порфірити, доломіти, мармур, кварцити, фліш.

Протерозой верхній (пізній ріфей – венд).Закладаються геосинклінальні прогини, пізніше формується каледонська складчастість. Розріз починається з кокосуйської серії ліпаритових лав, ігнімбритів і туфів з пачками конгломератів. Венд представлений теригено-кремнистою фосфатоносною товщою гравелітів, вуглисто-кремнистих сланців, а в верхній частині – вапняками і доломітами.

Кембрій – силур.Поступово розпадається Балхаське ядро на окремі серединні масиви. У західній частині, у Кокчетавській зоні накопичуються осадово-вулканогенні товщі. У більш східній, Степняксько-Кірейській зоні найважливіша роль належить вулканогенно-кремнистим товщам. Присутні офіолітові комплекси, у верхніх частинах часто зустрічаються базальти, яшми.

Девон. Характеризується великим різноманіттям у КУ. За характером будови девонських утворень КУ можна поділити на наступні зони: 1. Каледонська система (поза вулканічним поясом)

2. Девонський крайовий вулканічний пояс

3. Зовнішня частина Джунгаро-Балхаської гарцинської системи, яка зазнала у девоні складчастості

4. Внутрішня частина Джунгаро-Балхаської системи, де складчастість не проявилася.

Вулканіти цих зон представлені базальтами і андезитовими порфіритами та їх туфами і ігнімбритами та лавами ліпаритового і дацитового складу. Вулканіти супроводжуються уламковими породами моласового типу – червоноколірними конгломерато-пісковиками-алевритами.

Карбон нижній.На більшій частині території представлений мілководними органогенними вапняками, мергелями, які у верхній частині піщано-алеврито-глинястими відкладами. Потужність нижнього карбону до 1,5км. На північному сході, між Карагандою і Екібастузом, морські теригенно-карбонатні відклади візейського і серпухівського ярусів фаціально заміщуються вугленосними товщами: паралічними у Карагандинському прогині і лімнічними у більш північних районах. ЇХ максимальна потужність 2км.

Карбон середній-верхній – перм.Представлений трьома типами розрізів. У межах каледонської системи це моласоїдні червоно-, строкато- і сіроколірні відклади (пісковики, аргіліти з проверстками мергелів, вапняків і сульфатів) переважно у Тенгизькій і Джезказганській западинах. Другий тип розрізу це сіро-зелені мідисті пісковики джезказганської западини (стратиформне родовище міді) і пермські соленосні відклади.

Третій тип розрізу. Потужний наземний вулканічний комплекс: лави і туфи, туфопісковики і туфоконгломерати потужністю до 2,5км. Характерна тенденція до підвищення лужності вулканічних виливів до заключної стадії.

Триас-юра.Впродовж триасу перерва, кори звітрювання. У юрі утворюються Байконурська, Алакольська і деякі інші западини і заповнюються лімнічними вугленосними відкладами потужністю до 2км.

Крейда і палеоген. Поширені головним чином по периферії КУ і представлені континентальними теригенними утвореннями.

Неоген. Зустрічається дещо ширше, представлений гіпсоносними глинами, червоноколірними і строкатими.

Четвертинна система. Континентальні малопотужні відклади різноманітних генетичних типів.

МАГМАТИЗМ. Найбільш давні прояви магматизму (після архейських) відносяться до раннього протерозою і представлені дацитовими і ліпаритовими лавами і туфами. Закладення каледонських геосинклінальних прогинів у пізньому ріфеї супроводжується виверженням ліпаритів, рідше лужних базальтів, місцями тріщінними інтрузіями лужних гранітоїдів. У каледонській мегазоні впродовж ордовіку та силуру формуються численні гранітні і гранодіоритові плутони, у т.ч. і Зерендинський батоліт у Кокчетавському масиві. У пізньому силурі припиняється вулканічна діяльність.

Потужні виверження мали місце у девоні у межах крайового вулканічного пояса. Було два цикли, кожен з яких починався з накопичення андезит-дацит-ліпаритової формації і закінчувався виверженням кислих вулканітів і становленням інтрузивних тіл гранітного складу.

Початок карбону характеризується припиненням вулканічної діяльності. У середньому карбоні утворюються гранітоїди Джунгаро-Балхацької зони. Середній карбон-триас - тривала епоха інтенсивного наземного вулканізму у Балхаш-Ілійському вулканічному поясі. Перм – триас незначні виверження сублужних вулканітів.

Корисні копалини.

Fe.Карсакпайське родовище залізних (магнетитових) руд у межах Улутауського масиву (PR₁ ).

Cu. Джезказганське родовище мідистих пісковиків (С_{1 – 2} ). (стратиформне); Коунрад (прожилкові-вкрапленні руди у Прибалхашші); Бощекуль (мідно колчеданне родовище).

Cu, Mo, W. Джунгаро-Балхаська система.

Au. Бетпак-Дала та інші у докембрії.

Кам’яне вугілля. Карагандинський і Екібастузький басейни.

Буре вугілля. Майкюбенське родовище у басейні р.Ілі.

Природний газ. Джезказгансько-Чуйська западина.

V, Ba, фосфати. Венд і кембрій байконурського і Калмиккульського прогинів (у кремнисто-карбонатних відкладах).