Тема: Сучасна драматургія

Мета: ознайомити студентів з історико-культурною картиною літератури кін. ХХ – поч. ХХІ ст., викликати інтерес до сучасного мистецтва, допомогти зрозуміти його тенденції; розвивати навички самостійного оцінювання естетичної ідейно-художньої вартості сучасних творів, вміння висловлювати власні враження та думки, виховувати прагнення до всебічної гармонійної освіти й самовдосконалення, любов до літератури, повагу до вічних цінностей .

План

1. Розвиток сучасної драматургії.

2. Жанрове розмаїття

3. Антології, збірки сучасної драматургії.

4. Найвідоміші представники. Аналіз творчості.

Завдання: Опрацювати всі пункти плану лекції у вигляді повідомлення

У 90-і роки з'явилися драматичні твори, в яких автори прагнули звільнитися від традиційних шаблонів і схем у моделюванні дійсності. Сучасна драма спов­нилася інтелектуальним струменем. Мистецький резонанс мали антології «Близнята ще зустрінуться» (1997) — п'єси митців української діаспори й «У чеканні театру» (1998) — твори молодих драматургів України (Наталя Ворожбит, Юрій Данилюк, Леся Демська, Анатолій Дністровий, Олена Клименко, Неда Неждана, Олена Савчук та інші). Молоді автори шукають нові форми і прийоми моделювання світу: порушують класичну стрункість у побудові сюжету п'єс, вільно поводяться з часопростором дії, захоплюються колажним принципом побудови твору, вдаються до умовних форм, зокрема сюрреалістично-асоціативних зв'язків, до імен- абстракцій та імен-символів (Бабуся, Арлекін, Вагнер тощо). У їхніх творах переважає камерність. На сценах театрів були поставлені непересічні п'єси «Ісус — Син Божий» Василя Босовича, «Стережися лева», «Синій автомобіль» Ярослава Стель­маха. Збірник «П'ять п'єс» (2002) оприлюднив Олександр Ірванець, в яких змальовано хвороби постмодерної людини, яка занурюється у внутрішній спустошений світ. Дійові особи стикаються з гіркими реаліями, нагадують кіборгів, адже за них хтось планує, а розраховує інший. Вони потрапляють у згубні ситуації, по суті, в «мертву зону», стають «втраченим поколінням». Драми Ірванця перекладалися німецькою, французькою, англійською, польською, хорватською мова­ми, були поставлені в театрах Штутґарта, Лейпціга, Люк­сембурга, а також Києва, Харкова. З'явилася нова жанро- форма — монодрама: «Стіна» Юрія Щербака, «Гра в шахи» Олексія Шитьенка, «Синій автомобіль» Ярослава Стельмаха, «Мільйон парашутиків» Неди Нежданої, «Маленька п'єса про зраду для однієї актриси» Олександра Ірванця та інші.

Отже, літературний процес кінця XX — початку XXI сто­ліття позначений пошуками нових мистецьких ідей, образів, стильових манер, спробою осмислити духовні реалії нашого буття, позбувшись віджилих уявлень і форм.

Монодрама (грец. monos — один, drama — драма) — жанровий різновид драми для одного актора, який за допомогою монолога-сповіді розкриває світорозуміння і долю персонажа. Розвивається драматична дія через саморозкриття героя, його почуття і переживання, полеміку з уявним опонентом, співбесідником, слухачем, глядачем. Її композицію визначають лейтмотиви, асоціативні зв'язки, згадування, марення.

Масова література (або тривіальна) — широко тира жовані популярні розважальні або повчальні твори, розра ховані на читачів з невибагливим естетичним смаком. Такі тексти примітивно і схематично відображають людське життя і побутові взаємини людей, апелюючи до стандартної і стереотипної свідомості людей. Жанрові форми регламен­товані з погляду сюжету: використання готових схем, його основних перипетій, дійових осіб, мови, манери оповіді і навіть обсягу. До масової літератури належать бульвар­ні, лубочні, любовні, детективні, кримінальні романи (бойовики), жанри коміксу, трилеру, фантастичні романи, фентезі. Масову літературу представляють сучасні україн­ські письменники Сергій Ухачевський («Лицедії»), Андрій Кокотюха («Шлюбні ігрища жаб», «Повернення сентимен­тального гангстера», «Мама, донька, бандюган») та інші.

Фентезі (англ. fantasy) — різновид ненаукової фантасти­ки, твори, в яких змальовуються вигадані події. У цих творах головну функцію відіграють ірраціональне, містичне нача­ло, а також вигадані світи, існування яких не пояснюється логічно. Змальовуються боги, демони, добрі й злі чарівники, гноми, велетні, привиди, вампіри, міфологічні і казкові істо­ти. У цьому жанровому різновиді поєднуються ознаки казки, фантастики і пригодницького роману. Відомі зразки фентезі: трилогія «Володар кілець» Джона Рональда Толкієна, «Хроніка Нарнії» Клайва Стейплза Льюїса.

Лекція ЗМ 56