Юридична деонтологія є наслідком інте­лектуальної діяльності юриста, його думок, впливів (внутрішніх аспектів) усіх мож­ливих видів культур, субкультур.

Водночас для правничої етики хоча і важлива інтелекту­альна діяльність юриста, проте оцінюється вона за його службовими діями, які відображають зовнішні аспекти пев­них видів культур (субкультур). Професійна культура вби­рає у себе як інтелектуальну, так і фізичну діяльність юриста. Зокрема, до останньої належать різноманітні практично-професійні навички: культура фізичного затримання пра­вопорушника, вміння водити службовий автомобіль, майс­терність у діловодстві тощо. Для професійної культури мають значення і такі чинники як: час, спритність, обсяг дій, простір, залучення інших осіб (їх кількість), активність рухів та ін. Звичайно, для правничої деонтології вони слу­гують додатковими чинниками.

Юридична деонтологія дає відповіді на запитання: як, що, де, коли (в мисленні), правнича етика дає відповідь на ті ж запитання (в діях), а професійна культура - на ті ж запитання і в думках, і в діях. Тому кількісна і якісна оцінка тут різна.

Якщо для юридичної деонтології важливими є існування свідомості та почуття, їх внутрішній вплив на дії юриста, то для професійної культури і правничої етики необхідно, щоб свідомість і почуття мали зовнішній вияв (для оцінки іншими особами).

Умовно це можна зобразити так (рис. 1).

Рис. 1. Співвідношення юридичної деонтології (ЮД) із правничою етикою (ПЕ) та професійною культурою (ПК) юриста

Юридична деонтологія покликана деонтологізувати пра­вничу етику й професійну культуру юриста, консолідувати їх, зробити більш духовними, гуманнішими. Така функція юридичної деонтології є своєрідним виміром правничої етики й професійної культури юриста. Підтвердженням цієї тези можуть бути такі приклади:

1) відбулася службова подія з юристом (це результат ПЕ, ПК). Юридична деонтологія висвітлює дух цієї події (фактично у ПЕ і ПК), вказує на причини цієї події, її моти­ви, наміри, тобто виступає для юриста своєрідною суб'єк­тивною стороною;

2) існує душа, дух юриста (у деонтологічному вимірі). Може постати питання про їх практичне застосування (у ПЕ і ПК), забезпечення більш якісної службової дії, юридично­го ефекту та більшої суспільної користі.

Професійна культура юриста виконує об'єднавчу функ­цію. По-перше, здобутки, результати, досягнення, ступінь та її рівень —це сфера юридичної деонтології, а потім — правничої етики. По-друге, професійна культура інтегрує в собі принципи та функції юридичної деонтології і правни­чої етики. Тому всі принципи та функції юридичної деонтоло­гії (і правничої етики) є обоє 'язковими принципами і функ­ціями професійної культури юриста.

Отже, юридична деонтологія формується на свідомому й почуттєвому рівнях, створює своєрідне деонтологічне поле. Ці первинні мисленнєві операції становлять багатоваріант­ний набір імовірної правомірної професійної поведінки, під­вищують гостроту правової реакції. Завдяки деонтологічно­му процесові програмується професійна культура, і це є ви­переджувальним фактором будь-якого правового процесу.

Розділ 5